Справа № 462/7060/25
провадження 1-кп/462/212/26
05 березня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
та учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
представника потерпілого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові, у режимі відеоконференції із захисником обвинувачених ОСОБА_8 кримінальне провадження № 62025140120000983 від 07 серпня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України,
встановив:
На розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025140120000983 від 07 серпня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
13.02.2026 захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_8 подав до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» скаргу на постанову слідчого ОСОБА_10 від 29.04.2024 про залучення працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 для участі у кримінальному провадженні № 62025140120000983, в якій просив визнати протиправною постанову слідчого ОСОБА_10 від 29.04.2024 про залучення працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 для участі у кримінальному провадженні. В обґрунтування скарги захисник зазначає, що у матеріалах кримінального провадження наявна постанова слідчого ОСОБА_10 від 29.04.2024 про залучення працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 для участі у кримінальному провадженні. На підставі вказаної постанови була надана довідка (висновок) від 19.08.2024, яка лягла в основу подальших експертиз. Вважає, що вказана постанова є протиправною виходячи з того, що за практикою, викладеною у постанові ВС від 24.06.2025 року у справі №172/1310/23 зазначено, що залучення стороною обвинувачення спеціаліста для надання аналітичних висновків є здійсненням повноважень, не передбачених КПК. Аналітичні дослідження спеціалістів не можуть бути процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо злочинів. Висновок експерта, отриманий на основі висновків аналітичних досліджень, які є недопустимими доказами, також як похідний є недопустимим доказом. Висновок спеціаліста не є джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо злочинів, тому обґрунтовано він не був узятий судом до уваги.
Також 13.02.2026 захисник подав до суду скарги на постанови про призначення експертного дослідження харчової продукції вимогам якості ДСТУ, проведення якої було долучено співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив визнати протиправною постанову слідчого ОСОБА_10 від 08.04.2024 про призначення експертного дослідження харчової продукції вимогам якості ДСТУ, проведення якої було долучено співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати протиправною постанову слідчого ОСОБА_10 від 02.06.2025 про призначення експертного дослідження харчової продукції вимогам якості ДСТУ (мед у стіках, які знаходяться в в/ч НОМЕР_1 ); Визнати протиправною постанову слідчого ОСОБА_10 від 02.06.2025 про призначення експертного дослідження харчової продукції вимогам якості ДСТУ (мед у стіках, які знаходяться в в/ч НОМЕР_2 ); визнати протиправною постанову слідчого ОСОБА_10 від 12.05.2025 призначення експертного дослідження харчової продукції вимогам якості ДСТУ (мед у стіках, які знаходяться в в/ч НОМЕР_3 ); визнати протиправною постанову слідчого ОСОБА_10 від 12.05.2025 призначення експертного дослідження харчової продукції вимогам якості ДСТУ (мед у стіках, які знаходяться в в/ч НОМЕР_4 ). В обґрунтування скарги захисник зазначає, що згідно змісту відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.05.2025 на запит повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є експертною установою в розумінні Закону України «Про судову експертизу» та особи, які проводили дослідження не мають статус судових експертів. При цьому, відповідно до ст.242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Того ж дня, 13.02.2026 адвокатом подано скаргу на дії заступника ТУ ДБР в м. Львові щодо направлення запиту від 23.02.2024, в якій просить визнати протиправними дії заступника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо направлення запиту від 23.02.2024 на проведення відбору проб та проведення лабораторних досліджень у в/ч НОМЕР_5 . в/ч НОМЕР_5 не здійснює державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства України, а тому не могло бути адресатом запиту в порядку ч.6 ст.22 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Закон України «Про Державне бюро розслідувань» передбачає широко коло повноважень ДБР. Однак, жодна норма не визначає повноваження ДБР щодо зобов'язання адресатів звернення проведення тих чи інших досліджень, відтак вважає, що дії заступника ТУ ДБР в м. Львові щодо направлення запиту від 23.02.2024 на проведення відбору проб та проведення лабораторних досліджень у в/ч НОМЕР_5 здійснені не в спосіб та порядок, який визначений законом. Просить скаргу задовольнити.
16.02.2026 на адресу суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні прокурору, покликаючись на нечітке та неконкретне формулювання обвинувачення. Зазначає, що обвинувальний акт цитує посадову інструкцію та положення законодавства без будь-якої прив'язки до інкримінованого злочину. Обвинувальний акт не вказує яку конкретно норму порушив обвинувачений, не вказує як обвинувачений повинен був діяти у вказані ситуації відповідно до позиції сторони обвинувачення. Недбалість полягає в тому, що обвинувачений не вчинив якісь дії, хоча зобов'язаний їх вчинити. Разом із цим, сторона обвинувачення не посилається на конкретні норми та правила, які б могли відкоригувати поведінку обвинуваченого. Суперечливість викладених в акті обставин позбавляє суд можливості мати належну, достовірну та достатню інформацію щодо сторін процесу, дотримання їхніх прав та законних інтересів. Крім того, обвинувальний акт містить зазначення про те, що обвинувачений вчиняв попередньо дії в межах службових обов'язків, які виконував не так, як того вимагають інтереси служби, не передбачаючи, що в результаті його поведінки може бути завдано шкоду, хоча повинен був і міг це передбачити, однак при цьому жодним чином не вказує в чому саме службові обов'язки «виконувалися не так». Обвинуваченим інкримінується не дотримання правил проведення лабораторних досліджень», однак будь - яке лабораторне дослідження має відповідні правила, методику, обладнання, алгоритми тощо, а обвинувачені особисто не проводять будь - яких досліджень, до того ж обвинувальний акт не містить посилання яких саме правил не було дотримано. Крім того, вважає, що твердження обвинувачення про те, що мед на дату досліджень не відповідав вимогам ДСТУ є маніпуляцією, оскільки ґрунтується на тому, що якщо на певну дату не провели дослідження діастазного числа - значить на цю дату діастазне число не відповідало, що по своїй суті є підміною відсутності доказів доказом протилежного.
23.02.2026 за допомогою підсистеми «Електронний Суд» захисник звернувся до суду із клопотанням про надання йому тимчасового доступу до речей і документів шляхом роздруківок скрін - шотів з інформаційної системи Єдиний реєстр досудових розслідувань, які перебувають у володінні і розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо кримінального провадження №62024140120000391 по всім розділам: «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення» (із відображенням вкладки «Зміни кожної вкладки «Правопорушення» розділу «Кримінальні правопорушення»), «Рух провадження» «Прикріплені файли» із зазначенням часу, дати, користувача та форми змін щодо кожної зміни у кримінальному провадженні з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР і до теперішнього часу, станом на час розгляду даного запиту, із можливістю отримання належним чином засвідчених копій, покликаючись на те, що документи до яких сторона захисту просить доступ має важливе значення для перевірки належної процедури, оскільки мотиви надання дозволу на обшук в ухвалі зазначені, проте на які докази вони опираються не зрозуміло. Крім цього, важливим є обставини при розслідуванні якого саме кримінального правопорушення надавалася вказана ухвала, відтак просить клопотання задовольнити.
05.03.2026 у порядку доповнення раніше поданого захисником клопотання про повернення обвинувального акта просив також врахувати той факт, що обвинувальний акт містить посилання на 4 різні посади та відповідні різні посадові інструкції обвинувачених, однак їм інкримінується вчинення тотожних злочинів, проте у різні дати. Положення посадових інструкцій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , які цитуються в акті, взагалі не визначають наявність будь - якої компетенції при затвердженні протоколів. Зміст обвинувального акта ні у фактичних обставинах, ні у формулюванні обвинувачення не розкриває ті процедури та алгоритми, які мали вчинити обвинувачені, але не вчинили в межах визначеної саме для них компетенції; акт не розкриває компетенцію затверджувати протоколи випробувань та яка процедура їх затвердження взагалі. Просить клопотання задовольнити.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_8 усі подані ним до початку підготовчого засідання клопотання підтримав у повному обсязі, покликаючись на викладення обґрунтування їх підставності у тексті таких клопотань та суд просив задовольнити у повному обсязі.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у підготовчому засіданні позицію їх захисника, викладену у зазначених вище клопотаннях підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у клопотаннях та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні проти заявлених стороною захисту клопотань заперечила у повному обсязі, просила суд у задоволенні таких відмовити за безпідставністю. Зокрема, щодо клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору з підстав нечіткого та некоректного формулювання обвинувачення звертає увагу на те, що положенням ч. 3 ст. 314 КПК України визначено, що суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у випадку, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. У даному випадку обвинувальний акт складено із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, а саме обвинувальний акт містить: анкетні дані обвинувачених; формулювання обвинувачення; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення; правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) КК України; відомості про потерпілого; інші відомості, передбачені законом. У свою чергу незгода сторони захисту з формулюванням обвинувачення фактично зводяться до оцінки доказів, повноти досудового розслідування та правильності кваліфікації дій обвинувачених, що відповідно до практики Верховного Суду є предметом судового розгляду по суті, а не підставою для повернення обвинувального акту, та жодним чином не свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам закону. Істотних порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду, у даному випадку немає, обвинувальний акт складено із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає, а тому просила суд вирішити питання призначення кримінального провадження до судового розгляду. В частині, що стосується поданого стороною захисту клопотання щодо визнання протиправними постанов про призначення експертного дослідження харчової продукції та постанови про залучення до участі у кримінальному провадженні спеціаліста, прокурор вказує на те, що постанова про призначення експертного дослідження винесена в межах повноважень слідчого, у передбаченій законом формі (ст. 110 КПК України) та з метою встановлення обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, ІНФОРМАЦІЯ_6 є компетентним державним органом, уповноваженим здійснювати державний контроль у сфері безпечності та якості харчових продуктів, у тому числі щодо їх відповідності вимогам ДСТУ. Скаржником не наведено жодних конкретних істотних порушень вимог КПК України, які б: свідчили про відсутність у залучених осіб спеціальних знань; вказували на їх заінтересованість у результатах провадження; порушували право сторони захисту на участь у проведенні процесуальних дій; унеможливлювали перевірку висновку під час судового розгляду. В той же час відповідно до ст. 71 КПК України спеціаліст залучається для надання консультацій, технічної допомоги, роз'яснень та сприяння у проведенні процесуальних дій, тобто постанова слідчого про залучення спеціаліста є процесуальним рішенням, прийнятим у межах повноважень та у спосіб, передбачений КПК України. Водночас прокурор заявляє, що наведені постанови самі по собі не є доказом вини особи, а є процесуальними документами, що забезпечують проведення слідчих (розшукових) дій, тому вимога сторони захисту про визнання недопустимою постанови як доказу є юридично некоректною, оскільки вона не є самостійним джерелом доказів у розумінні ст. 84 КПК України. Вказує, що доводи захисника фактично зводяться до оскарження процесуальної доцільності залучення спеціаліста/експерта або оцінки результатів відповідної слідчої дії, що є предметом дослідження доказів під час судового розгляду по суті, а не підставою для визнання їх недопустимими. В частині щодо скарги захисника на дії заступника ТУ ДБР у м. Львові щодо направлення останнім запиту на проведення відбору проб та проведення лабораторних досліджень у в/ч НОМЕР_5 , прокурор звертає увагу на те, що направлення інформаційного запиту з метою перевірки наявності підстав для внесення відомостей до ЄРДР не є слідчою (розшуковою) дією та не регулюється нормами глави 20 КПК України. Оскаржуваний запит носив інформаційний характер та був спрямований на отримання відомостей для прийняття рішення щодо наявності ознак кримінального правопорушення. Такий запит: не є заходом забезпечення кримінального провадження; не обмежує прав чи свобод особи; не створює процесуальних наслідків для сторони захисту; не є доказом у розумінні ст. 84 КПК України та здійснений у межах повноважень посадової особи державного органу відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та загальних повноважень щодо отримання інформації, а тому підстави на які покликається захисник для визнання протиправними дій заступника ТУ ДБР відсутні. У даному випадку вбачається, що доводи скарги захисника фактично ґрунтуються на помилковому ототожненні інформаційного запиту з процесуальною дією в межах кримінального провадження. Щодо заявленого клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів щодо кримінального провадження № 62025140120000983 від 07 серпня 2025 року вказує, що інформація з ЄРДР носить реєстраційний характер та підтверджує факт існування кримінального провадження, його номер, правову кваліфікацію та інші облікові дані та є інформацією з обмеженим доступом. У вказаному реєстрі не прикріплюються файли підозри чи обвинувального акту оскільки це є таємницею досудового розслідування лише зазначаються такі процесуальні дії. У правових позиціях ІНФОРМАЦІЯ_7 неодноразово зазначалося, що оскарженню підлягають лише ті рішення чи дії, які безпосередньо впливають на права та обов'язки учасників кримінального провадження. Технічні або реєстраційні дії таким критеріям не відповідають. У даному випадку клопотанням сторони захисту жодним чином не обґрунтовано яким саме чином отримання таких відомостей з ЄРДР впине на порушення його процесуальних прав чи призведе до обмеження гарантій захисту; вплине на допустимість чи достовірність доказів. Вважає вимоги клопотання безпідставним, а відтак просить у задоволенні такого відмовити та призначити судовий розгляд даного кримінального провадження.
Представник потерпілого ОСОБА_9 у судовому засіданні з приводу заявлених стороною захисту клопотань повністю підтримав позицію, викладену прокурором та просив у їх задоволенні відмовити. Не заперечив щодо вирішення питання призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, розглянувши клопотання сторони захисту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданих захисником обвинувачених - адвокатом ОСОБА_8 клопотань, та у відповідності до положень ч. 1 ст. 316 КПК України, слід призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.
Так, розглянувши, зокрема клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору для продовження досудового розслідування, суд зазначає, що вичерпний перелік вимог до обвинувального акта міститься у ст. 291 КПК України.
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувальний акт по формі та змісту відповідає вимогам ст.291 КПК України, він підписаний і затверджений уповноваженим прокурором.
Обвинувальний акт містить усі необхідні реквізити і відомості, по формі і змістом відповідає вимогам ст.291 КПК України, а тому підстав для його повернення прокурору не має.
Суд ознаймовишись із змістом обвинувального акта та вивчивши клопотання захисника про повернення обвинувального акта для продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні, бере до уваги слушні зауваження прокурора щодо того, що доводи захисника щодо нечіткого викладу формулювання обвинувачення фактично зводяться до оцінки доказів, повноти досудового розслідування та правильності кваліфікації дій обвинувачених, що не допускається для вирішення на стадії підготовчого провадження у справі.
Статтею 315 КПК України визначено обсяг питань, що підлягають зясуванню на стадії підготовчого судового засідання, зокрема з метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні ; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Під час підготовчого судового засідання суд роз'яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Аналізуючи наведені вище норми процесуального закону вбачається, що дійсно встановлення, дослідження та перевірка тих обставин, на які покликається захисник у своєму клопотанні про повернення обвинувального акта, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, підлягає здійсненню лише на стадії судового розгляду кримінального провадження, коли суд зобов'язаний безпосередньо дослідити докази і дати їм оцінку.
Відповідно до висновку Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03.07.2019 у справі №273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Водночас, норми КПК України містять положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачають право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. З ст. 337 КПК України).
Відтак, питання про узгодженість викладених фактичних обставин справи із формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового розгляду провадження суд не вправі входити в оцінку вказаних обставин. Обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акту є предметом розгляду в судовому засіданні провадження по суті.
Оскільки підстави для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акта судом на стадії підготовчого провадження не встановлено, вказаний обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, акримінальне провадження підсудне Залізничному районному суду м. Львова, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для призначення судового розгляду вказаного кримінального провадження.
Відповідно до ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Форма, зміст та порядок складання досудової доповіді про обвинуваченого визначаються законодавством.
Статтею 72-1 КПК України визначено процесуальний статус представника органу пробації, а саме відповідно до ч.1 зазначеної статті представником персоналу органу пробації є посадова особа такого органу, яка за ухвалою суду складає та подає до суду досудову доповідь. Цією ж статтею визначено коло прав та обов'язків представника органу пробації.
Враховуючи, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про пробацію» права, обов'язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом, а тому складання досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_1 , обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_1 , обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , АДРЕСА_2 , слід доручити ІНФОРМАЦІЯ_11 ", а щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , АДРЕСА_3 , доручити ІНФОРМАЦІЯ_13 (підрозділ філії ДУ " ІНФОРМАЦІЯ_14 ").
В частині щодо заявлених стороною захисту клопотань про визнання протиправними постанов слідчого про призначення експертних досліджень харчової продукції, про залучення до участі у кримінальному провадженні спеціаліста, визнання протиправними дій заступника ТУ ДБР у м. Львові та про тимчасовий доступ, суд, оцінивши доводи сторони захисту, заслухавши пояснення інших учасників кримінального провадження з приводу заявлених клопотань, приходить до такого висновку.
Перш за все, положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України, визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ніж ті, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Так, згідно з положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України, предметом оскарження на підготовчому судовому засіданні можуть бути лише ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які не могли бути оскаржені слідчому судді на досудовому розслідуванні в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України (за виключенням рішення про відмову у визнанні потерпілим та рішення, дії чи бездіяльності при застосуванні заходів безпеки, які можуть бути оскаржені як під час досудового розслідування так і під час підготовчого судового засідання).
Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов'язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України.
Щодо поданих захисником клопотань про визнання постанов слідчого у вказаному кримінальному провадженні про призначення експертиз харчової продукції протиправними суд приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотань виходить з того, що за нормою ст.40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до п.1 ст.1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
У відповідності до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза призначається у випадках, коли для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, тобто з аналізу наведеного положення сторона обвинувачення має право самостійно залучати експерта чи спеціаліста.
Згідно вимог ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Частиною 5 ст. 110 КПК України визначено перелік відомостей та реквізитів, які повинна містити така постанова слідчого.
Стороною захисту не наведено будь-яких обґрунтованих доводів того, що прийняті слідчим у вказаному кримінальному провадженні постанови про призначення експертиз не відповідають вимогам ст. 110 КПК України.
Водночас, не доведено захисником і обставин, які б свідчили про відсутність у осіб, залучених постановою слідчого про призначення експертиз відповідних спеціальних знань для проведення необхідних для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, досліджень.
В той же час у суду відсутні будь-які відомості, у разі незгоди сторони захисту із результатами проведених досліджень, самостійного залучення відповідних експертів у межах кримінального провадження, право на що передбачено стороні захисту як учаснику кримінального провадження положенням ст. 243 КПК України.
До того ж, слід звернути увагу і на те, що із доводів сторони захисту щодо неправомірності залучення слідчим експертів/спеціаліста у межах вказаного кримінального провадження вбачається фактично посилання на оцінку наданих, на виконання постанов про призначення експертиз, залучення спеціалістів, висновків щодо їх допустимості чи недопустимості як доказів у кримінальному провадженні.
Однак, на стадії підготовчого судового засідання, до вирішення питання порядку дослідження доказів та їх перевірки, за відсутності у розпорядженні суду матеріалів кримінального провадження, суд позбавлений можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності.
Верховний суд у своїй постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 481/227/18
/провадження № 51 - 2539 км 20/ зазначив, що безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. ВС підкреслив, що стаття 96 КПК України передбачає, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України.
Відтак, враховуючи, що судом не встановлено та стороною захисту не наведено обставин отримання доказів у вказаному кримінальному провадженні внаслідок істотного порушення прав людини, а зміст клопотання захисту зводиться по суті до оцінки процесуальних порушень, вчинених на думку захисника під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, при цьому на даній стадії провадження у суду відсутні повноваження на здійснення оцінки доказів та встановлення їх очевидності недопустимості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про визнання протиправними постанов слідчого про призначення експертиз та залучення спеціаліста у межах кримінального провадження.
Щодо вимог клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні суд приходить до такого висновку.
Статтею 159 КПК України визначено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп'ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Згідно із ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором. У клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.
Частиною 3 ст. 163 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Водночас, захисником не дотримано вимог ст. 160, 163 КПК України та належним чином не обґрунтовано клопотання: зокрема жодним чином не обґрунтовано необхідності вилучення відомостей, які по суті є лише реєстраційними діями з інформаційної системи Єдиний реєстр досудових розслідувань, та не доведено можливості використання таких відомостей як належних та допустимих доказів у кримінальному провадженні та які саме обставини передбачається довести за допомогою цих речей і документів, і неможливість їх доведення іншими способами та відомостями, зокрема і станом на час проведення досудового розслідування кримінального провадження шляхом звернення із відповідним клопотанням.
В частині скарги на дії заступника ТУ ДБР у м. Львові щодо направлення запиту, суд, із врахуванням як зазначалось раніше неможливості на даній стадії надання оцінки такому запиту щодо його значення та характеру у вказаному кримінальному провадженні, в той же час бере до уваги, що до повноважень уповноважених осіб ДБР у відповідності до вимог ст. 7 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" входить серед іншого і право безоплатного одержання в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, за письмовими запитами необхідну у справах про кримінальні правопорушення, що знаходяться у провадженні Державного бюро розслідувань, у тому числі з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, у тому числі інформацію з обмеженим доступом. Використання цієї інформації здійснюється Державним бюро розслідувань з дотриманням законодавства про захист персональних даних. Захисником не наведено обставин будь-якого порушення прав його підзахисних в межах отримання ТУ ДБР у м. Львів запитуваної інформації чи будь-якого виду перевищення службових повноважень уповноваженою особою ДБР при скеруванні такого запиту. Окрім того, як визначено ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, ніж ті, які чітко визначені ст. 303 КПК України, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно із правилами статей 314-316 цього Кодексу. З аналізу змісту ст. 314-316 КПК України обсяг процесуальних рішень, які приймаються судом за результатами проведення підготовчого провадження у справі також обмежений чітким переліком. Відтак на даній стадії провадження у справі підстави для розгляду питання щодо такої процесуальної дії як скерування органом досудового розслідування інформаційних запитів та відповідно вирішення питання щодо визнання протиправними таких дій уповноваженої особи органу досудового розслідування у суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316, 336, 372 КПК України, суд
постановив:
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту № 62025140120000983 від 07 серпня 2025 року прокурору - відмовити.
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 про надання тимчасового доступу до речей і документів шляхом роздруківок скрін-шотів з інформаційної системи Єдиний реєстр досудових розслідувань, які перебувають у володінні і розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо кримінального провадження № 62024140120000391 - відмовити.
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на постанову слідчого ОСОБА_13 від 29.04.2024 про залучення працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 для участі у кримінальному провадженні № 62024140120000391 - відмовити.
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на постанову про призначення експертного дослідження харчової продукції вимогам якості ДСТУ, проведення якої було доручено співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на дії заступника ТУ ДБР в м. Львові щодо направлення запиту від 23.02.2024 - відмовити.
Кримінальне провадження № 62025140120000983 від 07 серпня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України , призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.03.2026 року о 11 год. 00 хв. у приміщенні Залізничного районного суду м. Львова (вул. Степана Бандери, 3, м. Львів).
Кримінальне провадження розглядатиметься суддею одноособово.
Доручити ІНФОРМАЦІЯ_11 " АДРЕСА_4 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_15 підготувати досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_1 , обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_1 , обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , АДРЕСА_2 ,
Доручити Пересипському (Суворовському) районному відділу (підрозділ філії ДУ " ІНФОРМАЦІЯ_14 ") АДРЕСА_5 , Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_15 підготувати досудову доповідь щодо ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_12 , АДРЕСА_3 .
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис) ОСОБА_1
З оригіналом згідно. Оригінал ухвали у справі № 462/7060/25
Суддя: ОСОБА_1