Справа № 127/5891/26
Провадження № 3/127/1232/26
09 березня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.02.2026 року серії ВБА № 147523: «10.02.2026 за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 ухилився від виконання, передбачених ст. 150 СК України, обов'язків відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння».
До судового засідання ОСОБА_1 з'явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що належним чином виконує батьківські обов'язки по відношенню до своє доньки ОСОБА_2 , в стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до доньки ОСОБА_2 , алкогольними напоями не зловживає.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, покази свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.
Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Статтею 150 СК України встановлено вичерпний перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, відповідно до положень ст. 150 СК України (частини 1 - 7): 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Ухилення від виконання саме цих, передбачених ст. 150 СК України обов'язків, і не саме по собі, а саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей - утворює склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Тому, для утворення діями/бездіяльністю батьків або осіб, які їх замінюють об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, необхідна сукупність трьох юридичних фактів:
1) факт ухилення;
2) безпосередній предмет ухилення: обов'язки, передбачені статтею 150 СК України;
3) предмет ухилення невід'ємно пов'язаний із забезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
За відсутності хоч одного з трьох вищеназваних юридичних фактів - об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - відсутня.
При цьому, про ухилення від виконання батьківських обов'язків не свідчить лише поведінка малолітнього (неповнолітнього), в діях батьків має міститись склад невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, зокрема статтею 150 СК України, і саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Поведінка малолітнього (неповнолітнього) як може бути наслідком ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, так може і не бути. Оскільки визначальним в означеній категорії справ є встановлення конкретних, передбачених ст. 150 СК України батьківських обов'язків, від виконання яких в сфері забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, ухилилась особа (батько, мати, особа, що їх замінює).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 147523 від 10.02.2026 року зазначено, щоОСОБА_1 ухилився від виконання, передбачених ст. 150 СКУ обов'язків, відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Проте, від яких саме обов'язків щодо виховання своєї доньки ухилився ОСОБА_1 - не зазначено.
Також, не зазначено в протоколі, чи спричинив випадок перебування ОСОБА_1 10.02.2026 року у стані алкогольного сп'яніння до ухилення ним від виконання батьківських обов'язків, та яких конкретно батьківських обов'язків, з числа передбачених ст. 150 СК України, і чи призвів цей факт до не забезпечення ОСОБА_1 необхідних умов життя, навчання та виховання його доньки. Додані до протоколів матеріали справи також не містять цієї інформації.
Факт вживання особою спиртних напоїв чи перебування з явними ознаками алкогольного сп'яніння вдома, за місцем свого проживання, тобто в не забороненому законом місці, сам по собі не вказує на ухилення особи від виконання передбачених ст. 150 СК України батьківських обов'язків, оскільки стаття 150 СК України має зовсім інший предмет правового регулювання.
Зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення факт перебування ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння «в присутності дитини», в залежності від конкретних обставин, може бути розцінений як негативний аморальний вчинок батька, проте, також не вказуватиме на ухилення батька від виконання передбачених ст. 150 СК України батьківських обов'язків, так як означена стаття 150 СК України не містить жодних заборон щодо вживання батьками спиртних напоїв чи перебування у стані алкогольного сп'яніння, а має інший предмет правового регулювання.
Окрім того, в своїх поясненнях, безпосередньо наданих 09.03.2026 суду, ОСОБА_1 заперечив факт перебування 10.02.2026 у стан алкогольного сп'яніння, вказав на надуманий характер цього формулювання зі сторони особи, яка склала протокол. Пояснення ОСОБА_1 повністю узгоджуться та не спростовувуються показами свідка ОСОБА_3 ..
В протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє зазначення того, щоб ОСОБА_1 систематично зловживав спиртними напоями, внаслідок чого б ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що в діях ОСОБА_1 міститься склад ухилення ним від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його доньки.
За таких обставин, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, диспозиція частини 1 статті 184 КУпАП в протоколі не розкрита, відсутня, та матеріалами справи не підтверджується.
Крім того, згідно статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 10.02.2026 року серії ВБА № 147523, працівниками поліції не зазначено час вчинення адміністративного правопорушення.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 184, ст. ст. 7, 9, 36, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: