10 березня 2026 рокуСправа № 495/3110/25
Номер провадження 1-кп/495/353/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському Одеської області матеріали кримінального провадження за №12024162240001826 від 28 грудня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця міста Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей 2015 і 2019 років народження, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді номер обслуги 1-го відділення взводу охорони, у званні «матрос», раніше не судимого,
обвинувачений у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_4 , 28 грудня 2024 року, приблизно о 07 годині 45 хвилині, в денний час доби, без опадів, при сухому дорожньому покритті, маючи стаж водіння автомобілем з червня 2006 року, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Hyundai Accent» з номером кузова НОМЕР_2 з реєстраційним номером НОМЕР_3 , здійснюючи рух по вулиці Портова в місті Білгород-Дністровський, Одеської області, наближаючись до перехрестя з вулицею Захисників Миколаєва, в порушення вимог пунктів 16.14, 16.12 і 16.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, згідно яких:
- п. 16.14 «Якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг»;
- п. 16.12 «На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов?язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух»;
- п. 16.3 «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються перехрещуваною дорогою, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів»,
маючи реальну та об?єктивну можливість стежити за дорожньою обстановкою, діючи з необережності та проявляючи злочинну самовпевненість, не переконавшись, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, виїхав на нерегульоване перехрестя, не надавши перевагу у русі автомобілю марки «Mercedes-Benz 814» з номером кузова НОМЕР_4 3 реєстраційним номером НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у цей час на вказаному перехресті здійснював маневр повороту ліворуч по головній дорозі, та допустив зіткнення вказаних транспортних засобів.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю марки «Hyundai Accent» з реєстраційним номером НОМЕР_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закритого перелому зовнішнього відростку лівої великогомілкової кістки. Закритий перелом зовнішнього відростку лівої великогомілкової кістки зазвичай викликає тривалий розлад здоров?я, більше 21 дня, тому відповідно до п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог пунктів 16.14, 16.12 і 16.3 «Правил дорожнього руху» України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв?язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
10.03.2026 у підготовчому судовому засіданні надано угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим, укладену 10.03.2026.
Відповідно до ч. 4 ст. 474 КПК України суд невідкладно перейшов до розгляду угоди.
У судовому засіданні захисником обвинуваченого оголошено угоду про примирення, укладену 10.03.2026 в м. Білгород-Дністровський між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_6 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні.
Також, вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України, із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України та ст. 69-1 КК України у вигляді одного року обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки їх невиконання, які роз'яснені потерпілому ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_4 .
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 вказав, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду. Запевнив суд, що укладення такої угоди є добровільним, без застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ч. 1 ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згоден з видом покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що угода про примирення укладена без будь-якого тиску та просив таку затвердити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК України та КК України, а тому просила затвердити зазначену угоду і призначити ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.
Суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, згідно ст. 12 КК України відноситься належить до нетяжких злочинів, оскільки санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, що дає можливість підписання даної угоди.
Також, судом перевірено, що за своїм змістом укладена угода про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України, а також відсутні підстави для відмови у її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.
Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпілий ОСОБА_6 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Враховуючи викладене, вислухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти затвердження угоди про примирення, думку потерпілого ОСОБА_6 пояснення ОСОБА_4 та його захисника вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про примирення, яка відповідає вимогам ч. 3 ст. 469, ст. 471 КПК України, з'ясувавши в обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 5 ст. 474 КПК України обставини, переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне ухвалити вирок, яким затвердити угоду про примирення від 10.03.2026, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 і призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що воно відносяться до категорії нетяжких злочинів, суб'єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення правопорушення.
Дослідженням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він за місцем несення служби характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди потерпілому.
Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Згідно ст.69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Вітак суд, враховуючи визнання вини обвинуваченим, наявність двох обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і добровільне відшкодування шкоди потерпілому, відсутність обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, вбачає підстави для застосування ст.69-1 КК України, а також, ч. 2 ст. 69 КК України.
Відтак суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення узгоджене сторонами покарання із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України та ст. 69-1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, без позбавлення права права керувати транспортними засобами.
Разом з тим, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому йому необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
У цьому кримінальному провадженні проводився ряд експертиз (висновок експерта №19-34-25 від 07.04.2025, висновок експерта №20-34-25 від 08.04.2025, висновок експерта №21-34-25 від 11.04.2025, висновок експерта №163 від 13.02.2025, висновок експерта №167 від 07.03.2025, висновок експертів №1038-34-25 від 23.04.2025, витрати на проведення яких в загальному розмірі становлять 17 356 гривень 96 копійок.
Процесуальні витрати за проведення цих судових експертиз, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню із ОСОБА_4 , оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертизи в межах кримінального провадження №12024162240001826.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Також відповідно до ст. 174 КПК України слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.12.2024 у справі № 495/11459/24 (номер провадження 1-кс/495/2719/2024).
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався і суд вважає, що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати немає необхідності.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлений.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 373, 374, 473-476 КПК України, суд,
Затвердити угоду про примирення від 10 березня 2026 року, укладену між потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з іншої сторони у кримінальному провадженні №12024162240001826 від 28 грудня 2024 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України та ст. 69-1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, без позбавлення права права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 на період іспитового строку такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.12.2024 у справі № 495/11459/24 (номер провадження 1-кс/495/2719/2024).
Речові докази:
автомобіль марки «Hyundai Accent» з номером кузова НОМЕР_2 з реєстраційним номером НОМЕР_7 - залишити ОСОБА_4 ;
- автомобіль марки «Mercedes-Benz 814» з номером кузова НОМЕР_4 з реєстраційним номером BH2698ЕН - залишити ОСОБА_8 .
Процесульні витрати:
стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз на суму 17 356 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) гривень 96 копійок.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України потерпілий та прокурор мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Роз'яснити обвинуваченому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення:
Обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
Потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.6 чи ч.7 ст. 474 КПК України;
Прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя ОСОБА_9