Житомирський апеляційний суд
Справа №289/669/25 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.
Номер провадження №33/4805/213/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
09 березня 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Бойка Володимира Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Бойка Володимира Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 09.04.2025 о 01 годині 16 хвилин на Соборному Майдані, 7, в м.Радомишль, Житомирської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN TOURAN», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, тремтінням пальців рук, поведінкою, що відповідає обстановці. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Бойко В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Вказує, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, порушення ним Правил дорожнього руху та законності його зупинки. Також зазначає, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, як того вимагає чинне законодавство України. Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи не підтверджують вказаних обставин, що свідчить про порушення працівниками поліції порядку складання адміністративних матеріалів та проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого ст.266 КУпАП. Наявні у матеріалах справи докази не можна вважати належними, допустимими та достовірними, вони не відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом» і не свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, окремо звернув увагу, що судом при призначенні адміністративного стягнення не враховані обставини, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , його матеріальний стан, самостійне утримання родини. Також, просив врахувати подібні справи №289/162/24 та №289/1011/25, у яких провадження закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник Бойко В.В. у судове засідання втретє не з'явилися.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи, призначений судом на 04.02.2026, було відкладено на 23.02.2026 у зв'язку з неявкою учасників справи. При цьому ОСОБА_1 та адвокат Бойко В.В. причини неявки суду не повідомили.
23.02.2026 через систему «Електронний суд» адвокат подав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування на лікуванні. До заяви долучено довідку, складену від руки лікарем, відповідно до якої ОСОБА_2 23.02.2026 був оглянутий лікарем та йому призначено амбулаторне лікування. Разом з тим зазначена довідка не містить вихідного номера, відомостей про тимчасову непрацездатність захисника та не підтверджує неможливість його участі у судовому засіданні, зокрема відсутні дані про відкриття листка непрацездатності. Отже, така довідка не підтверджує наявності об'єктивних обставин неможливості явки ОСОБА_2 у судове засідання. Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 09.03.2026.
09.03.2026 захисник через систему «Електронний суд» подав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість у судовому засіданні у Центральному районному суді м. Дніпра. Разом з тим на підтвердження зазначених обставин жодних доказів, які б свідчили про призначення такого судового засідання та участь у ньому захисника, до клопотання не додано. На офіційному вебсайті зазначеного суду у розділі «Список справ, призначених до розгляду» також відсутні відомості про участь адвоката Бойка В.В. у розгляді справи, на яку він посилається.
Посилаючись на зайнятість у іншому судовому засіданні як на підставу для відкладення розгляду справи, захисник повинен був надати суду належні докази на підтвердження зазначених обставин. Водночас процесуальним законом не передбачено обов'язку суду самостійно встановлювати такі обставини шляхом пошуку відповідної інформації на інформаційних ресурсах.
Отже, наведені у заяві підстави не підтверджують наявності об'єктивних перешкод для участі захисника у розгляді справи.
ОСОБА_1 про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подавав.
З метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи та відкладення судового розгляду на строк, що перевищує встановлені законом строки, враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь у апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №294874 від 09.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 09.04.2025 о 01 годині 16 хвилин на Соборному Майдані, 7, в м.Радомишль, Житомирської області керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN TOURAN», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, тремтінням пальців рук, поведінкою, що відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому закладі охорони здоров'я, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Водій відсторонений від керування транспортним засобом.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №294874 від 09.04.2025, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (а.с.3);
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.04.2025 (а.с.4);
розписками про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, та про порядок застосування спеціального технічного засобу від 09.04.2025 (а.с.5, 5 зворот);
розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.6);
копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4456939 від 09.04.2025 (а.с.7);
рапортом поліцейського СРПП ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області від 09.04.2025 (а.с.9);
диском з відеозаписом події (а.с.10).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
На наявному у матеріалах справи відеозаписі із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим працівником поліції йому запропоновано пройти відповідний огляд як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних засобів, так і в закладі охорони здоров'я (на відеозаписі 01:39). Проте, ОСОБА_1 своєю поведінкою відмовився від виконання законної вимоги працівника поліції, незважаючи на роз'яснення йому наслідків такої відмови, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, суть інкримінованого адміністративного правопорушення, а також повідомлено про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Водій відмовився надавати пояснення, ознайомлюватись з матеріалами справи та отримувати копію протоколу.
Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірних дій працівників поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння та оформлення адміністративних матеріалів повністю спростовуються відеозаписом, який є належним і допустимим доказом, оскільки, об'єктивно відтворює обставини, що мають значення для справи.
Дії працівників поліції відповідали вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Твердження захисника щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та законності його зупинки, беззаперечно спростовуються відеозаписом і були предметом дослідження в суді першої інстанції, який надав їм правильну та неупереджену оцінку. Висновки суду обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови та не потребують додаткового правового аналізу. Сумнівів у доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, на підставі зібраних у матеріалах справи доказів у апеляційного суду не виникає.
Посилання на скасування в судовому порядку постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення ПДР не спростовують встановлених судом обставин. У даному випадку, ОСОБА_1 були надані пояснення щодо мотивів зупинки, а тому його дії регламентувалися нормами п.2.5 ПДР щодо обов'язку водія пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння та не перебувають у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля.
Накладене судом стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною і закон в даному випадку не передбачає процесуальної можливості пом'якшити призначене адміністративне стягнення незалежно від наведених захисником обставин про особу ОСОБА_1 .
Наведені захисником судові рішення, ухвалені в інших справах щодо інших осіб, не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи, оскільки встановлені у них фактичні обставини не є тотожними обставинам цієї справи.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді на всі доводи висловлені сторонами і дозволяє вищим судам підтверджувати мотиви нижчих судів без повторного викладу їх аргументації (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
При розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Бойка Володимира Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич