Справа № 296/2783/26
2/296/2788/26
про відмову у відкритті провадження у справі
"10" березня 2026 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень за вчинення 26 випадків недодержання вимог законів при розгляді позовних заяв на судових засіданнях та при поданні відзивів, довіреностей у цивільних справах №296/5583/21, №296/1693/20, №296/262/22, № 296/6169/23.
В обґрунтування позову посилається на те, що Виконавчим комітетом Житомирської міської ради у цивільних справах №296/5583/21, №296/1693/20, №296/262/22, № 296/6169/23 допущено двадцять шість випадків порушень законодавства, заподіяних під час оформлення і видачі довіреностей, журналу судового засідання, підтвердження повноважень представника відповідача, ненаправлення ОСОБА_1 разом із відзивами на позов та на апеляційні скарги копій довіреностей та витягів з ЄДР, незаконного подання відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу, касаційну скаргу, заперечення на відзив на позовну заяву.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 головуючим суддею для розгляду вказаної справи визначено Петровську М.В. та 10.03.2026 справу передано судді.
Відповідно до ч.1 ст.187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. (ч.1 ст.19 ЦПК України).
У відповідності до приписів ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , вимоги про відшкодування шкоди обґрунтовуються позивачем допущеними порушеннями законодавства щодо оформлення та видачі відповідачем довіреностей та витягів з ЄДР на представництво інтересів під час розгляду цивільних справ №296/5583/21, №296/1693/20, №296/262/22, № 296/6169/23, а також ненаправлення таких довіреностей та витягів з ЄДР позивачці разом із відзивами, неправомірне подання з порушеннями відзивів в справах, заперечення на відзив на позовну заяву, порушення оформлення журналу судового засідання.
Разом з тим, порядок здійснення представництва регламентований нормами ЦПК України.
У відповідності до статті 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Згідно положень ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до п.8 ч.3 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
З аналізу наведених норм випливає, що представництво інтересів в суді на підставі довіреності чи в порядку самопредставництва є формою реалізації учасником справи свого процесуального права на представлення його прав та інтересів в судовому процесі, пов'язаному з конкретною цивільною справою. При цьому, питання належного представництва учасника на підставі довіреності чи інших документів під час розгляду справи в суді і пов'язаних із судовим розглядом вчиненням процесуальних дій, вирішується судом, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно ч.1, ч.2 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису (ч.1 ст.249 ЦПК України).
Статтею 179 ЦПК України визначено, що позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення, - у відповіді на відзив.
Крім того, нормами статті 182 ЦПК України врегульовано процесуальне право учасників справи подавати при розгляді справи судом заяви, клопотання і заперечення проти заяв і клопотань, в яких вони викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
Згідно ч.2 та ч.3 ст.182 ЦПК України, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Частиною 1 статті 360 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
У відповідності до ч.1 ст.364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Положеннями ч.1, ч.2 та ч.3 ст.367 ЦПК України, cуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно ч.2 ст.381 ЦПК України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції (ч.2 ст.415 ЦПК України).
Отже, учасник справи, у відповідності до наведених приписів, має право під час розгляду справи викласти свою правову позицію або ж міркування щодо процесуальних питань, в тому числі і щодо належним чином оформленого представництва інтересів відповідача в суді, подати заяви по суті справи, в порядку, передбаченому приписами ЦПК України.
Заперечення позивача щодо правомірності довіреностей на підтвердження повноважень представників відповідача, а також їх ненаправлення позивачу в межах розгляду судової справи, заперечення щодо оформлення чи порядку подання відзиву, неналежне оформлення протоколу судового засідання, не можна визнати шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й така шкода не може бути стягнута за позовною вимогою в іншому провадженні.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №522/12901/17-ц зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, наведені приписи законодавства та встановлені їм відповідні правовідносини, суддя дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду як в порядку цивільного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду, у зв'язку з чим у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 4, 19, 186, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі №296/2783/26 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 10.03.2026.
Суддя М. В. Петровська