Номер провадження 2/754/5132/26
Справа №754/1860/26
Іменем України
10 березня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 39 500,00 грн.
Стислий виклад позицій сторін
Позивач, ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", просить Суд стягнути з Відповідача заборгованість, що виникла в результаті невиконання умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1372-8483 від 29.03.2024, укладеного за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), у загальному розмірі 39 500,00 грн, що включає заборгованість за кредитом - 7 900,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами - 31 600,00 грн (з урахуванням застосованої Позивачем програми лояльності та часткового прощення боргу). При цьому фактично нарахована сума заборгованості за Договором, згідно з розрахунком Позивача, склала 65 664,50 грн.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. (надалі - Суд) в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводиться.
Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п'ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звернувся.
Щодо розгляду справи у змішаній формі. Відповідно до пункту 113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено-го рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
З огляду на викладене вище, Суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).
Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
З метою вжиття додаткових заходів щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, Суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження на адресу електронної пошти Відповідача (evgen888777@ukr.net), а також повідомляв на вказаний у договорі номер телефону (380964927400) про дату та час початку розгляду справи по суті.
Отже, Відповідач знав про наявність цього судового провадження та мав достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав. Однак, Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявив. У зв'язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, Суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1 , абзац четвертий частини другої статті 8).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
29.03.2024 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1372-8483.
Відповідно до п. 3.1 Договору, цей правочин укладено сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України "Про електронну комерцію". Згідно з п. 3.8, 3.10 та розділом 13 Договору, укладення та підписання договору з боку Відповідача здійснено шляхом прийняття пропозиції (акцепту) та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (паролем C9837), що за правовими наслідками прирівнюється до документа у письмовій формі, підписаного власноручно.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зробив правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Згідно з п. 4.1 Договору, загальний розмір Кредиту (сума Кредиту) становить 5 300,00 грн.
Відповідно до п. 4.12 Договору, строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування коштів. Надалі, керуючись п. 4.3-4.5 Договору, з метою отримання додаткових кредитних коштів, 02.04.2024 року між Позивачем та Відповідачем у формі електронного документа (підписаного одноразовим ідентифікатором A2264) було укладено Додаткову угоду від 02.04.2024 року, за якою Відповідачу було надано додатково 2 600,00 грн. Загальна сума виданого тіла кредиту склала 7 900,00 грн. Строк кредитування за умовами Додаткової угоди не змінився, кінцевою датою повернення кредиту визначено 22.01.2025 року.
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 4.10 Договору та умов Додаткової угоди, стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом. Водночас згідно з п. 10.1 Договору (Програма лояльності), Відповідачу було надано можливість користування Промо-ставкою, яка становить 1,75% за кожен день користування кредитом протягом перших 22 календарних днів першого Базового періоду.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 7 900,00 грн. Перерахування кредитних коштів на картковий рахунок (за маскованим номером НОМЕР_1 ), що був вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, було здійснено траншами через систему платежів LiqPay (на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року, укладеного між Кредитодавцем та АТ КБ "ПРИВАТБАНК"), що підтверджується квитанціями АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ID 2443458209 від 29.03.2024 та ID 2445053179 від 02.04.2024, а також Довідкою про перерахування суми кредиту №1372-8483.
Оцінюючи вказані докази у їх сукупності, Суд доходить висновку, що Позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання грошових коштів своєчасно та в повному обсязі. Натомість Відповідач, отримавши суму кредиту, не скористався своїм визначеним законом правом на відмову від договору (відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про споживче кредитування") та не повернув кошти Кредитодавцю, чим підтвердив прийняття належного виконання зобов'язання з боку Позивача.
Суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок заборгованості та встановив, що Відповідач протягом дії договору не здійснив жодного платежу на погашення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом.
Позивач окрім повернення виданої суми кредиту заявив вимоги про стягнення процентів за користування кредитом за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором (у загальному розмірі 31 600,00 грн після застосування часткового прощення).
Суд встановив, що нарахування процентів здійснювалося в межах обумовленого договором 300-денного строку кредитування (з 29.03.2024 року по 22.01.2025 року) із застосуванням ставки 1,75% та 2,50% на день.
Водночас Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".
Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п'ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"
Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %"
Отже, обидві вказані зміни - як щодо встановлення загального ліміту ставки в 1 %, так і щодо тимчасового передіного періоду та лімітів у 2,5 % та 1,5 %, були врегульовані єдиною законодавчою нормою: пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX.
Порядок застосування вказаних норм у часі визначений окремо. Так, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX чітко визначено, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, норма про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, та норма щодо тимчасового періоду) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).
Ураховуючи загальні принципи дії актів цивільного законодавства у часі, а також пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX норма частини п'ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону № 3498-IX) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після 24 грудня 2023 року. Також ця норма застосовується до договорів, що укладені раніше, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності цим Законом.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що з огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони підлягає особливому правовому захисту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013). Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).
З огляду на таку об'єктивну нерівність сторін у правовідносинах споживчого кредитування, під час застосування та тлумачення норм законодавства суди зобов'язані керуватися загальноправовим принципом, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23. Згідно з висновками Верховного Суду принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як in dubio pro persona або in dubio pro homine (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини". Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
У контексті спірних правовідносин цей принцип реалізується через імператив in dubio pro consumatore (принцип сприятливого тлумачення для споживача).
Суд бере до уваги, що в межах одного законодавчого акта (Закону № 3498-IX) існує загальне імперативне правило про обмеження максимальної денної процентної ставки в 1% поряд із тимчасовим дозволом на застосування ставки 2,5% та 1,5% (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року). Одночасна наявність вказаних норм створює колізію норм права щодо тих кредитних договорів, що були укладені з 24 грудня 2023 року по .
Водночас під час запровадження обмежень процентної ставки пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX було визначено, що дія нових імперативних обмежень (зокрема щодо максимального розміру процентної ставки) поширюється навіть на ті договори про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом, у разі продовження строку їх дії.
З цього логічно випливає, що якщо законодавець визнав, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки... не може перевищувати 1 %) застосовується також до раніше укладених договорів при їх пролонгації, то тим більше (a fortiori) ця імперативна норма є обов'язковою для застосування до нових договорів, укладених після набрання Законом чинності (починаючи з 24 грудня 2023 року).
Відповідно, здійснюючи системний аналіз наведених норм крізь призму принципу in dubio pro consumatore та керуючись необхідністю захисту інтересів слабшої сторони, Суд доходить висновку, що тимчасовий період (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року), передбачений пунктом 17 Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", який було доповнено Законом № 3498-IX, нерозривно пов'язаний із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3498-IX.
За висновком суду поступове зниження процентної ставки до 2,5% та 1,5% було запроваджено для врегулювання правовідносин за договорами, які були укладені до 24 грудня 2023 року (тобто, до набрання чинності Законом № 3498-IX), але строк дії яких продовжувався після цієї дати. Такий перехідний механізм мав на меті дати фінансовим установам час на адаптацію діючих кредитних портфелів.
Натомість при укладенні нових договорів з 24 грудня 2023 року фінансові установи зобов'язані дотримуватися імперативної вимоги частини п'ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", встановлюючи ставку не більше 1% на день.
Суд ураховує, що частинами п'ятою та шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Водночас Суд зазначає, що станом на час розгляду цієї справи Верховний Суд ще не сформував єдиного правового висновку щодо застосування пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (в аспекті визначення максимального розміру процентів) до нових договорів про споживчий кредит, укладених у перехідний період - з 24.12.2023 по 19.08.2024 року.
За приписами частини першої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
З огляду на неоднозначність положень пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX та відсутність практики суду касаційної інстанції щодо його тлумачення, Суд, діючи з метою забезпечення та рівності громадян перед законом та керуючись імперативом сприятливого тлумачення для споживача (in dubio pro consumatore), вважає за доцільне врахувати існуючу практику судів апеляційної інстанції у подібних правовідносинах, яка є найбільш сприятливою для позичальника (споживача) (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 381/1523/25; постанова Полтавського апеляційного суду від 25.02.2026 у справі № 548/1148/25; постанова Волинського апеляційного суду від 02.12.2025 у справі № 157/1164/25; постанова Дніпровського апеляційного суду від 16.02.2026 у справі № 205/2509/25; постанова Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2026 у справі № 195/762/25, постанова Постанова Львівського апеляційного суду від 16.02.2026 у справі № 464/355/25, постанова Львівського апеляційного суду від 12.02.2026 у справі № 944/3247/25 та інші).
У справі, що розглядається, кредитний договір із Відповідачем був укладений 29.03.2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX. З огляду на викладене, пункт 17 Перехідних положень щодо дозволеної ставки 2,5% та 1,5% не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки це погіршує становище споживача. Правомірним є застосування виключно загальної норми - обмеження денної процентної ставки на рівні 1%. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
Тому Суд не бере до уваги розрахунок заборгованості процентів, наданий Позивачем, оскільки він ґрунтується на нікчемних умовах договору, та здійснює власний перерахунок в межах максимальної дозволеної законом ставки 1% на день.
Відповідач не здійснював жодних часткових оплат, тому Суд визначає належний розмір заборгованості за наступними періодами (в межах узгодженого строку кредитування у 300 днів), виходячи із фактичного залишку тіла кредиту: Період з 29.03.2024 по 01.04.2024 (4 дні): Залишок тіла кредиту - 5 300,00 грн. Нараховані проценти за ставкою 1% на день становлять 212,00 грн (5 300,00 грн х 1% х 4 дні). Період з 02.04.2024 по 22.01.2025 (залишок строку кредитування - 296 днів): Після укладення Додаткової угоди залишок тіла кредиту збільшився до 7 900,00 грн. Нараховані проценти за ставкою 1% на день становлять 23 384,00 грн (7 900,00 грн х 1% х 296 днів).
Отже, Суд встановив, що загальний обсяг правомірно нарахованих за ставкою 1% (відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування") процентів у межах строку кредитування (300 днів) становить 23 596,00 грн (212,00 грн + 23 384,00 грн). Залишок неповернутого тіла кредиту становить 7 900,00 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з Відповідача підлягає заборгованість у загальному розмірі 31 496,00 грн, яка складається з 7 900,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 23 596,00 грн заборгованості за нарахованими процентами. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заявив позовні вимоги на загальну суму 39 500,00 грн, за подання яких сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позов задоволено частково: на суму 31 496,00 грн, що становить 79,74% від заявленої ціни позову (31 496,00/39 500,00 х 100%), тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в сумі 1 931,54 грн (2 422,40 грн х 79,74%).
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 272, 280-282 ЦПК України, Суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1372-8483 від 29.03.2024 року у загальному розмірі 31 496,00 грн (тридцять одна тисяча чотириста дев'яносто шість гривень 00 копійок), яка складається з 7 900,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 23 596,00 грн заборгованості за нарахованими процентами, а також витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 931,54 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягувач (позивач) Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598).
Боржник (відповідач) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з'явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п'ята статті 268 ЦПК України) - 10 березня 2026 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО