Справа № 296/2393/26
1-кс/296/1031/26
Іменем України
про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
02 березня 2026 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ЖРУП №2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 , погоджене першим заступником керівника Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Житомира, громадянки України, з вищою освітою, непрацюючої, неодруженої, на утримані малолітніх дітей немає, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (фактично там не проживає понад 3 місяці), має 3 групу інвалідності (зі слів), раніше не судимої, -
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні № 12026060640000200 від 28.02.2026, -
02.03.2026 до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира надійшло клопотання слідчого СВ ЖРУП №2 ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене перешим заступником Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні № 12026060640000200 від 28.02.2026.
Клопотання обґрунтовано тим, що СВ ЖРУП №2 ГУНП в Житомирській області розслідує кримінальне провадження № 12026060640000200 від 28.02.2026 за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що 28.02.2026, приблизно о 13 годині 50 хвилин ОСОБА_5 перебувала поблизу павільйону Д-3, що знаходиться на території підприємства облспоживспілки «Житомирський кооперативний ринок», що за адресою: м. Житомир, майдан Житній Ринок, 2, де в цей час знаходився раніше їй знайомий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей час, перебуваючи в цьому ж самому місці у ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклого словесного конфлікту виник злочинний умисел направлений на умисне заподіяння смерті ОСОБА_9 .
Реалізучи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 маючи при собі ніж підійшла до ОСОБА_9 та нанесла не менше п'яти ударів ножем в ділянку голови ОСОБА_9 тим самим спричинила тілесні ушкодження у вигляді колото різаних ран, проте її дії були припинені сторонніми особами, які в цей час проходили повз, таким чином ОСОБА_5 вчинила усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, будучи впевненою у тому, що внаслідок її дій настане смерть ОСОБА_9
28.02.2026 у відповідності до ст. 208 КПК України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано.
28.02.2026 у відповідно до ст. 276-278 КПК України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ст. 115 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину підтверджується зібраними у ході розслідування доказами, що додані до клопотання.
Поряд з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаних кримінальних правопорушень орган досудового розслідування вважає, що у кримінальному провадження існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу, а саме у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатен запобігти ризикам
Під час судового розгляду прокурор та слідчий клопотання повністю підтримали та просили його задовольнити з підстав та мотивів, що викладені у ньому.
Підозрювана в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання вказувала, що тривалий час жила в підвалі з підозрюваним ОСОБА_9 постійно перебувала під його фізичним насиллям, він зробив її інвалідом. Вона залишила 3 неповнолітніх дітей з матір'ю щоб жити з ним (її позбавили батьківських прав) В нього був постійно ніж, того дня аона забрала ніж у Докійчука щоб він не завдав їй шкоди, але він напився і знову їй погрожував, стався конфлікт і вона цим ножом його порізала. Просила не застосувати, що до неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосувати домашній арешт, який вона відбуватиме за місцем реєстрації.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_10 також заперечувала проти утримання підозрюваної під вартою, просила застосувати домашній арешт.
Заслухавши псторони кримінального провадження, дослідивши та оцінивши матеріали клопотання, додані захисником докази, слідчий суддя дійшов наступного.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 177 КПК України" метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування розслідується кримінальне провадження № 12026060640000200 від 28.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України де підозрюваною є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що на цій, стадії кримінального провадження, підозра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 12026060640000200 від 28.02.2026 є обґрунтованою, про це свідчать в своїй сукупності докази, що долучені до клопотання, а саме:
-повідомленнями на спец. лінію «102» Житомирського РУП №2 ГУНП в області;
-протокол допиту ОСОБА_9 28.02.2026
-протокол огляду місця події від 28.02.2026;
-протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 28.02.2026;
-протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 28.02.2026;
-протокол допиту свідка ОСОБА_13 28.02.2026;
-протокол допиту свідка ОСОБА_14 28.02.2026;
-протокол огляду предмету (відео) від 28.02.2026;
-протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 28.02.2026;
-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
-
Щодо наявності ризиків.
Існування ризику щодо можливості переховуватися від суду, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінюється судом в світлі тих обставин, що усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого в даному кримінальному провадженні кримінального правопорушень, з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину може переховуватись від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду.
ОСОБА_5 підозрюють у закінченому замахі на вбивство людини, тобто особливо тяжкого злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України яке карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Усвідомлючи, яке покарання її чекає підозрювана дійсно може спробувати переховуватися від органів досудового слідства та суду з метою уникнути покарання.
При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а також, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі і потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння. Так, ЄСПЛ з прав людини в рішенні викладеному у справі «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Про вагомість вказаного ризику свідчить і той факт, що підозрювана ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, не одружена, з її слів позбавлена батьківських прав стосовно 3 дітей найменшому з яких лише 1,5 років, зловживає алкогольними напоями, проживала в підвалі, що свідчить про відсутність факторів та обставин, які могли б стримувати підозрювану від переховування від органів досудового розслідування за межами міста Житомира або області та за місцем проживання.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України вплив на свідків та потерпілих, перешкоджання іншим чином знайшов своє відображення в тому, що підозрювана тривалий час співмешкала з ОСОБА_9 , та проживала з ним на одній житловій площі. Тому підозрювана, в разі не перебування під вартою, може незаконно впливати як на нього так і свідків, які припинили її злочинну діяльність на нього.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що ОСОБА_5 веде асоціальний спосіб життя,. Враховуючи той факт, що інкриміноване кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі, існує обґрунтована ймовірність того, що підозрювана може вчинити повторну спробу довести свій злочинний намір до кінця.
Отже прокурором та слідчим під час розгляду клопотання доведено слідчому судді, що ризики за п. п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують та вони мають велику ступінь ймовірності.
Згідно із частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Також, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
А оскільки ОСОБА_5 підозрюється у закінченому замахі на вбивство (особливо тяжкий злочин) , за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, то до неї може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу враховав: вік підозрюваної -молода жінка 30 років, соціальний статус- не навчається, не працює, не одружена, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями, позбавлена батьківських прав щодо з дітей найменшому з яких лише 1,5 роки, за станом здоров'я не потребує стаціонарного лікування, на обліку у лікарів не перебуває
Отже, будь-яких медичних протипоказань що б унеможливлювали утримання ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства, а саме в СІЗО слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтованим. Прокурор під час розгляду клопотання довів, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, наявність ризиків передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та що наразі, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, навіть застосування альтернативного заходу у вигляді застави не здатен запобігти ризикам, а тому в задоволенні клопотання сторони захисту про обрання більш м'якого запобіжного заходу - домашнього арешту - відмовити.
Щодо альтернативного запобіжного заходу.
За приписами ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, слідчий суддя, суд згідно п. 1 ч. 4 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 не визначити розмір застави, оскільки підозрювана обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи з застосуванням насильства .
При цьому, особа підозрюваної , не викликає у слідчого судді впевненості, що щодо неї необхідно застосовувати альтернативний запобіжний захід.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.
ОСОБА_5 затримано 28.02.2026, підозру вручено 28.02.2026, отже вона може утримуватися під вартою 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто не довше 28.04.2026.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні № 12026060640000200 від 28.02.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.04.2026 року включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали оголошено 06.03.2026 о 9-00 годині
Слідчий суддя ОСОБА_1