Справа №295/5381/25
Категорія 139
2-а/295/73/26
02.03.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі: судді Біднини О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3939377 від 26.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 26.01.2025 року відносно нього винесено постанову та накладено стягнення в розмірі 3400 грн., про винесення даної постанови стало відомо після відкриття виконавчого провадження. Про зміст постанови позивачу не відомо та за якою статтею її винесено не обізнаний, оскільки копію постанови ні під розписку, ні засобами поштового зв'язку не отримував. Позивач з указаною постановою не погоджується та вважає її незаконною та безпідставною, такою, що винесена з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для її скасування.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 01.05.2025 року у зазначеній справі відкрито провадження, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. В обґрунтування своїх заперечень представник зазначив, що згідно з постановою серії ЕНА №3939377 від 26.01.2025, винесеною поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП сержантом поліції Сербіним В.О., на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови 26.01.2025 на автомобільній дорозі Н-03 30 км, за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI20/20 TruCam (серійний номер TC001090) було виявлено порушення правил ПДР, а саме: водій транспортного засобу Toyota BZ4X номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , керуючи транспортним рухався зі швидкістю 111 км/год в зоні дії дорожнього знаку 5.49 «Населений пункт с. Рудня-Пошта», чим перевищив дозволену швидкість більш як на 20 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Представник вказує, що поліцейський встановивши факт порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП, роз'яснив водію його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, при цьому жодних клопотань від позивача не надходило, після чого, складено постанову, від отримання якої позивач відмовився, про що було здійснено відповідний запис та в подальшому відповідно до ст. 285 КУпАП надіслано рекомендованим листом. Крім того, в якості доказу перевищення швидкості інспектором прийнято до уваги показання приладу вимірювання швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001090), на якому зафіксовано швидкість транспортного засобу, що відображено на відеозаписі долученому до відзиву. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32396, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 11.11.2024 та чинного до 11.11.2025, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001090 придатний до застосування, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Під час розгляду справи поліцейський здійснював відео фіксацію події на нагрудний портативний відео реєстратор, однак відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», строк зберігання відеозаписів з нагрудних портативних відео реєстраторів становить 30 діб, а тому, на момент написання відзиву та враховуючи великий проміжок часу з дня винесення постанови, відео з портативних відео реєстраторів поліцейських відсутнє.На думку відповідача, зазначені в адміністративному позові обставини не відповідають дійсності та вказують на те, що позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. До відзиву був долучений диск із відеозаписом.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов в повному обсязі. Зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що позивач керуючи транспортним засобом Toyota BZ4X, номерний знак, НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху, а тому можна стверджувати про недоведеність вини позивача, щодо вчинення адміністративного правопорушення На переконання позивача, постанова про накладення адміністративного стягнення є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації або без належного підтвердження, не може бути належним доказом вчинення порушення.
Від представника відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких останній просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, якими б було підтверджено викладені ним відомості чи спростовано докази, долучені відповідачем до матеріалів. На переконання представника обставини зазначені у відповіді на відзив, нічим не підтверджені, не відповідають дійсності та вказують на те, що позивач намагається уникнути відповідальності.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, вивчивши й дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Судом встановлено, що 26.01.2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області сержантом поліції Сербіним В.О. винесено постанову серії ЕНА №3939377 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА №3939377, 26.01.2025 року о 13 год. 55 хв. в с. Рудня-Пошта на автомобільній дорозі Н-03 водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 111 км/год в зоні дії знаку 5.49 (населений пункт с. Рудня-Пошта), чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км/год., швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001090). відеофіксація: 475816;475586, чим порушив п.12.4 ПДР - ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Вимогами частини 4 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п. 9.2 «б» ПДР України, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІІІ, поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменному одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язані з'ясувати зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З дослідженої судом роздруківки файлу вимірювача швидкості TruCam, серійний номер ТС 001090, слідує, що приладом зафіксовано рух транспортного засобу, н.з. НОМЕР_2 , з відстанню в 207,1 м. до приладу, зі швидкістю 111 км/год. Оглянутий файл містить відомості географічних координат події та фіксування швидкості руху транспортного засобу: АД Н-03 30км.
Судом встановлено, що 11.11.2024 відносно лазерного вимірювача швидкості транспортного засобу LTI 20/20 TruCam № ТС001090 видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32396 Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ»), яке вказує на придатність приладу до застосування. Відповідно до вказаного свідоцтва, прилад відповідає вимогам технічної документації.
Зауважуючи на дотриманні працівником поліції вимог законодавства в частині застосування спеціального пристрою для фіксування правопорушення (перевищення швидкості) суд звертає увагу на відсутності достатніх доказів на підтвердження вини саме позивача у порушенні вимог встановленого швидкісного режиму.
Досліджені судом докази, оцінку яким надано за окремим, а також взаємним сукупнім охопленням, не вказують на допущення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема, за вказаної в оскаржуваній постанові кваліфікацією діянь як перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів. Надані стороною відповідача матеріали не містить інформацію щодо фактичного керування відповідним транспортним засобом в обумовлений у постанові час та місці водієм ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, з оглянутого судом відеозапису, не вбачається процедури розгляду поліцейським факту виявленого правопорушення щодо позивача. Також на даному відеозаписі відсутні відомості щодо роз'яснення позивачу як особі, що притягується до адміністративної відповідальності, прав передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі права на захист. Посилання відповідача на те, що строк зберігання відеозаписів з місця події минув не може вважатися достатнім доводом для спростування аргументів позивача.
Відповідно порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду наведена у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Приймаючи до уваги ту обставину, що позивач оскаржує прийняте відповідачем рішення, що виражене у формі винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, при цьому відповідачем не надано доказів, які підтверджують правомірність такого рішення, суд, керуючись принципом необхідності доведення з боку відповідача, вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення від 26.01.2025, не подав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3939377 від 26.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення на позивача у виді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп., а провадження закрити.
Також, суд не бере до уваги клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки дане питання вирішувалось суддею під час відкриття провадження у справі, позивачу поновлений строк звернення до суду з позовом. Крім того, суд наголошує, що відповідач, як учасник судового провадження, не наділений процесуальними повноваженнями, надавати оцінку своєчасності звернення до суду з позовом та поважності причин, на які посилається позивач, для поновлення такого строку, що є виключно дискрецією суду.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем в позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., які позивач просить стягнути на свою користь.
Від представника відповідача УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції надійшло заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що із заявленою сумою витрат позивача на професійну правничу допомогу не погоджується, вважає заявлений розмір неспіврозмірним із складністю справи, що розглядається та часом необхідним для вчинення тих чи інших дій, а також вказані витрати недоведені належними доказами, а тому просить витрати на правничу допомогу залишити за позивачем.
За положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 4-5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: витяг від 26.05.2025 з договору про надання правничої допомоги №75-25 від 21.04.2025 року; додаток №2 від 27.04.2025 до договору про надання правничої допомоги №75-25 від 21.04.2025 року, з якого вбачається, що правнича допомога надана на загальну суму 5 000 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг №б/н від 26.05.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведених обставин, враховуючи заперечення представника відповідача, предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд дійшов до висновку про компенсацію позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн.,які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд стягує в дохід держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору, від сплати якого позивач звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 7, 9, 122, 245, 251, 258, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 72-78, 132, 133, 139, 242-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову від 26.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3939377, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 02.03.2026 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Покровська, буд. 96, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя: О.В. Біднина