Справа № 157/1654/25
Провадження № 2-ві/162/2/26
10 березня 2026 року селище Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Глинянчук В.Д., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представниці позивача ОСОБА_1 про відвід судді Савича Андрія Степановича у розгляді цивільної справи № 157/1654/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна,
встановив:
Цей позов надійшов до Любешівського районного суду Волинської області 14 жовтня 2025 року, позовну заяву у порядку статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) передано на розгляд судді Савичу А.С. Провадження у справі відкрито 15 жовтня 2025 року.
Представниця позивача адвокатка Дубчак Л.С. 05 березня 2026 року подала заяву про відвід судді Савича А.С.
Заяву про відвід умотивовано тим, що неупередженість та об'єктивність судді Савича А.С. у розгляді цієї справи викликає об'єктивний сумнів з огляду на таке. ОСОБА_2 звернувся із зазначеним вище позовом 18 вересня 2025 року. Ухвалою Суду від 15 жовтня 2025 року було відкрито провадження в справі. Відповідачці визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Відповідно до картки руху документу «Ухвала про відкриття провадження у справі загальне» вищезазначена ухвала доставлена до електронного кабінету відповідачки о 04 годині 01 хвилину 18 жовтня 2025 року. Таким чином, останнім днем на подання відповідачем відзиву та доказів було 03 листопада 2025 року. Однак ні до, ні після зазначеної дати відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалась. У день судового засідання 04 грудня 2025 року представниця відповідачки адвокатка Понікарчик І.А. через канцелярію подала до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, розгляд підготовчого судового засідання без участі відповідачки та її представника. Відповідно до картки руху документу сканкопія цього клопотання була доставлена до підсистеми «Електронний суд» о 23 годині 05 грудня 2025 року. Копія вказаного клопотання з доданими до неї документами з порушенням вимог чинного законодавства не була надіслана ні позивачу, ні його представнику. Докази направлення відповідачкою чи її представником цього клопотання іншим учасникам у матеріалах справи відсутні. Стороні позивача не було відомо про зміст клопотання. Як з'ясувалося згодом стороною відповідачки була подана заява про виклик свідка, сканкопію якої було доставлено до електронного суду лише 19 лютого 2026 року. Подана заява не містила жодного обґрунтування обставин, які можуть бути підтверджені показаннями свідка, та була подана з пропуском строку на подання доказів. Крім того, незважаючи на те, що ухвалою суду від 03 грудня 2025 року було задоволено клопотання адвокатки Дубчак Л.С. про проведення судового засідання 04 грудня 2025 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, суд не надав їй можливості взяти участь у цьому судовому засіданні. Під час телефонної розмови з секретарем судового засідання 04 грудня 2025 року ОСОБА_1 було повідомлено, що суд не має можливості забезпечити її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через технічні проблеми в підсистемі «Електронний суд». З метою з'ясування відповідних обставин представницею позивача було направлено адвокатський запит до Державного підприємства «Інформаційні судові системи», яке повідомило, що відповідно до інформації, що міститься в підсистемі ВКЗ, не зафіксовано конференцій від 04 грудня 2025 року з внесенням відповідальними працівниками суду справи № 157/1654/25. Користувач ОСОБА_1 авторизувався в підсистемі ВКЗ. Між тим, в підсистемі ВКЗ зафіксовано збої, що тривали з 10 години 20 хвилин до 12 години 30 хвилин та з 14 години до кінця доби. Судове засідання було призначено в той час, коли в підсистемі ВКЗ не було зафіксовано збоїв, і Любешівський районний суд Волинської області мав можливість провести таке засідання в режимі відеоконференції. Однак судом не була створена відеоконференція та не надано можливості представниці позивача взяти участь в призначеному судом судовому засіданні. Достовірно знаючи про те, що сторона позивача не отримували клопотань представниці відповідачки, не надавши можливості взяти участь в судовому засіданні, ознайомитись зі змістом відповідних клопотань та висловити свою позицію з цього приводу, суддя Савич А.С. закрив підготовче провадження в справі, призначивши справу до розгляду по суті на 15 січня 2026 року та вирішив викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_4 . В ухвалі про закриття підготовчого провадження зазначено, що представник позивача не з'явився на судове засідання, хоч судом не було створено відеоконференцію 04 грудня 2025 року. За таких обставин, до початку розгляду справи по суті 12 січня 2026 року представницею позивача були подані письмові заперечення на клопотання представниці відповідачки про приєднання доказів до матеріалів справи, а 13 січня 2026 року було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. У судовому засіданні, яке відбулось 15 січня 2026 року, суддя Савич А.С., порушуючи порядок розгляду клопотань і вимоги статті 222 ЦПК, одразу перейшов до розгляду клопотання відповідачки про відкладення засідання, що надійшло до суду 15 січня 2026 року, хоч на той момент нерозглянутими залишались клопотання представниці відповідачки про приєднання доказів від 04 грудня 2025 року. До електронного кабінету адвокатки Дубчак Л.С. 15 січня 2026 року надійшов відзив ОСОБА_3 на позов. Вперше саме у відзиві Семенова О.В. висловила своє бажання визнати за нею право власності на земельну ділянку та будівлю, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а право власності на транспортний засіб просила визнати за ОСОБА_2 . Протокольною ухвалою суду від 16 лютого 2026 року в прийнятті відзиву було відмовлено, однак під час надання пояснень по суті спору ОСОБА_3 та її представник наполягали саме на запропонованому ними порядку поділу спільного майна. З огляду на таку позицію відповідачки та її представника, у позивача та його представника виникла об'єктивна необхідність подання додаткових пояснень щодо порядку поділу майна та підтримання заявлених у позові вимог, що було здійснено 03 березня 2026 року. У судовому засіданні, яке відбулось 04 березня 2026 року, суддею Савичем А.С. були розглянуті питання щодо долучення до матеріалів справи клопотання представника позивача про приєднання доказів від 13 січня 2026 року та додаткові пояснення представниці позивача (з клопотанням про приєднання доказів) від 03 березня 2026 року. Ухвалою суду, проголошеною в засіданні 04 березня 2026 року, у задоволенні вищевказаних клопотань було відмовлено в повному обсязі. Клопотання представниці відповідачки про долучення доказів від 04 грудня 2025 року було задоволено. Приєднуючи до матеріалів справи клопотання представниці відповідачки, суддя Савич А.С. зазначив, що таким чином вважає за необхідне врівноважити права відповідачки, оскільки їй було відмовлено у поновленні строку на подання відзиву. При цьому, відмовляючи в задоволенні клопотань представниці позивача, суддя Савич А.С. зазначив, що не було належним чином обґрунтовано поважних причин пропуску строку на їх подання. Тобто за умов, коли представниця відповідачки взагалі не обґрунтувала поважних причин пропуску строку на подання доказів та не просила про його поновлення, не направивши копії направлення/надання доказів іншим учасникам. Такі дії судді Савича А.С. очевидно свідчать про порушення принципів верховенства права, принципу змагальності, рівності учасників справи перед законом, не сприяють дотриманню завдань цивільного судочинства. За таких обставин очевидними є упередженість судді Савича А.С. та його необ'єктивність, толерування ним порушення відповідачкою та її представниками норм процесуального права з метою надання відповідачці процесуальної переваги.
Ухвалою суду від 10 березня 2026 року заяву представниці позивача адвокатки Дубчак Л.С. про відвід судді Савича А.С. визнано необґрунтованою та передано на розгляд іншому судді у порядку, передбаченому абзацом 1 частини третьої статті 40 ЦПК.
Вивчивши мотиви заявленого відводу, матеріали справи, проаналізувавши законодавство, доходжу таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02, рішення від 09.11.2006, пункти 49, 50, 52) виокремлено критерії безсторонності суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Вказані в заяві про відвід судді обставини щодо небезсторонності судді Савича А.С. вважаю надуманими.
Суддя Савич А.С. своєю поведінкою у судових засіданнях не вчиняв жодних дій, які б вказували на його небезсторонність.
Питання, які порушує представниця позивача в своїй заяві як підстави для відводу судді, вирішувались судом, про що постановлено відповідні письмові ухвали. ОСОБА_1 у заяві про відвід висловлює свою незгоду з прийнятими під головуванням судді Савича А.С. рішеннями, що відповідно до статті 36 ЦПК не є підставою для відводу.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК
постановив:
У задоволенні заяви представниці позивача ОСОБА_1 від 05 березня 2026 року про відвід судді Любешівського районного суду Волинської області Савича Андрія Степановича у розгляді цивільної справи № 157/1654/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна, - відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя В.Д. Глинянчук