Провадження № 11-сс/4823/85/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06 березня 2026 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2026 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого П'ятого СВ (з дислокацією у м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, ОСОБА_9 та накладено арешт на транспортний засіб марки «AUDI» модель «Q5», 2016 року випуску, білого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , заборонивши останньому відчужувати вказаний транспортний засіб. Слідчому забезпечити зберігання арештованого майна.
Слідчий суддя зазначив, що наявні всі правові підстави для накладення арешту на вилучене майно, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, державі в особі військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спричинено матеріальну шкоду, тому з метою її відшкодування (цивільного позову), майно підлягає арешту.
Не погодившись із рішенням суду, адвокат ОСОБА_7 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновки слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на майно та розумність і співрозмірність такого заходу забезпечення є помилковими. Слідчим суддею не враховано, що зі змісту повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 364 КК України вбачається, що розмір майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), складається з розміру безпідставно виплачених, за версією обвинувачення, військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 грошового забезпечення та додаткових виплат, а саме: ОСОБА_10 у розмірі 157 326,37 грн, ОСОБА_11 -157 547,10 грн та ОСОБА_12 - 83 784,99 грн. Звертає увагу, що ОСОБА_8 взагалі не є належним відповідачем у пред'явленому цивільному позові, оскільки за приписами ст. 1212 ЦК України саме особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути таке майно потерпілому, тому враховуючи, що таке грошове забезпечення та додаткові доплати були виплачені військовослужбовцям і ОСОБА_8 будь-яких коштів взагалі не отримував, тому саме вказані військовослужбовці мають нести цивільну відповідальність та повернути безпідставно отримані кошти. Крім того, звертає увагу, що вироком суду щодо ОСОБА_12 від 16.01.2026 задоволено заявлений цивільний позов на суму 91 826,43 грн. Тобто на день звернення слідчого із клопотанням шкода була частково відшкодована. Також звертає увагу, що слідчим не було надано жодних доказів на підтвердження вартості транспортного засобу, на який накладено арешт, що взагалі унеможливлювало визначення співмірності завданої шкоди до майна, на яке накладено арешт.
Заслухавши власника майна та його представника, які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги та просили її задовольнити із викладених підстав; прокурора, який заперечив, вважаючи рішення слідчого судді законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов висновку про те, що враховуючи, що правовою підставою для накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні є забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, а також доведеність прокурором існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших негативних наслідків, заборона відчуження майна виправдовує у цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, у тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, у даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що у даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З матеріалів провадження вбачається, що П'ятим СВ (з дислокацією у м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування кримінального провадження за №42025272320000029 від 02.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 364 КК України.
31.01.2026 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у пособництві в ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Внаслідок вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за даними досудового розслідування, державі в особі військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) спричинено матеріальну шкоду, що підтверджено висновком експерта №1044/25-24 від 09.12.2025 за результатом проведення судової економічної експертизи.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), у разі постановлення обвинувального вироку та задоволення заявленого до ОСОБА_8 цивільного позову.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно підозрюваного, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, тому застосував обмеження саме відчужувати таке майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на автомобіль підозрюваного, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На доводи апелянта про неспіврозмірність завданої шкоди, про яку йдеться у кримінальному провадженні вартості майна, на яке накладено арешт, то колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема і щодо розміру завданої шкоди, крім того, досудове розслідування триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна не надано та колегією суддів не встановлено.
Разом з тим, згідно зі ст. 174 КПК України зацікавлені особи мають право у процесі досудового розслідування при наявності правових підстав подавати клопотання до слідчого судді про скасування накладеного на майно арешту.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею прийнято рішення у відповідності до вимог закону, з'ясовано обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна - ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2026 року про накладення арешту на майно - транспортний засіб марки «AUDI» модель «Q5», що на праві власності належить ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4