Провадження №2-з/447/3/26
Справа №447/2823/22
09.03.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Норик І.M. (помічник судді який виконує обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві Львівської області клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
09.03.2026 ОСОБА_1 звернулася в Миколаївський районний суд Львівської області із клопотанням про забезпечення позову. В обґрунтування клопотання зазначила, що в провадженні суду перебувала цивільна справа N447/2823/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської від 23.09.2025 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 194865,00 грн. (сума боргу), 132259,04 грн. (інфляційне збільшення), 29453,98 грн. (сума трьохпроцентної заборгованості). загальна сума становить 356578,02 грн. Вважає, що на даний час без застосування заходів забезпечення позову виконання рішення суду буде ускладнено, оскільки відповідач може відчужити майно або кошти, що унеможливить виконання рішення суду, існує ризик приховування активів або зміни майнового стану відповідача. Просить суд забезпечити позов У справі №447/2823/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Накласти арешт на майно, кошти та банківські рахунки ОСОБА_2 в межах суми позовних вимог. Заборонити ОСОБА_2 відчужувати майно та здійснювати дії, спрямовані на зменшення його майнового стану
Відповідно до ч.3 ст. 153 ЦПК України, суд розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали клопотання про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1, 4.7 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Як вбачається із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.4 постанови № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову. який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд встановив, що постановою від 23.02.2026 відкрито виконавче провадження №80326780 про примусове виконання виконавчого листа №№447/2823/21 виданого 11.12.2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 194865,00 грн. (сума боргу), 132259,04 грн. (інфляційне збільшення), 29453,98 грн. (сума трьохпроцентної заборгованості), загальна сума становить 356578,02 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Тобто такі заходи повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/2823/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області щодо надання неправдивої інформації, стягнення заборгованості набрало законної сили 24.10.2025. Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Наталією Михайлівною відкрито виконавче провадження №80326780.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Суд вважає, що ОСОБА_1 фактично просить вжити заходи забезпечення позову з метою перешкоджання виконання судового рішення, про яке їй було достеменно відомо, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Оскільки за даним рішенням уже відкрито виконавче провадження, заходи щодо обмеження прав боржника на розпорядження майном належать до виключної компетенції приватного виконавця в межах процедури примусового виконання, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Павлів В. Р.