Провадження №2/447/314/26
Справа №447/3531/25
04.03.2026 місто Миколаїв
Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,
за участю: секретаря судового засідання Шепітяк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»,
до відповідача: ОСОБА_1 ,
про: стягнення заборгованості,
за участю:
представник позивача: не з'явився;
відповідача: Возного Т.В.;
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №107776583 від 19.01.2025 у розмірі 44 217,47 грн.
Ухвалою від 06.11.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 08.12.2025.
В судове засідання 08.12.2025 учасники справи не з'явились. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач причини неявки суду не повідомила.
У зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання, та відсутністю в суду доказів отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 22.01.2026.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067078128728, повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідач отримав 17.01.2026.
В судове засідання 22.01.2026 учасники справи не з'явились. Відповідач подав через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву.
Враховуючи неявку учасників справи в судове засідання, надходження від відповідача відзиву на позовну заяву, розгляд справи було відкладено на 26.02.2026.
03.02.2026 від позивача через підсистему електронний суд надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 26.02.2026 з'явився відповідач, подав заперечення на відповідь на відзив. Позивач не забезпечив явки представника в судове засідання, від представниці позивача Дорошенко О.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Оскільки відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, а відповідач не заперечив проти розгляду справи без участі представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача.
В судовому засіданні 26.02.2026 судом було розглянуто подане позивачем клопотання про витребування у АТ «Перший Український міжнародний банк» банківської виписки про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 з метою підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів, та в задоволенні такого відмовлено з огляду на те, що відповідач висловлюючи свою позицію щодо вказаного клопотання підтвердив, що в нього дійсно є відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Перший Український міжнародний банк» та саме на цей рахунок ним були отримані кредитні кошти від ТОВ «Манівео» в сумі 14600,00грн
Також судом було заслухано правову позицію відповідача щодо предмету спору, та досліджено долучені до матеріалів справи докази.
У відповідності до положень ч.2 ст.244 ЦПК України, стадію ухвалення та проголошення судового рішення у справі було відкладено на 04.03.2026.
В судове засідання 04.03.2026, учасники справи не з'явились.
Згідно ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Правова позиція позивача викладена у позовній заяві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 19.01.2025 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №107776583 на суму 14 600,00 грн у формі електронного документа, який підписано, шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.
Згідно умов Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у загальному розмірі 14600,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав при укладенні Кредитного договору.
15.04.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №МВ-ТП/31, за умовами якого, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії від 19.01.2025 №107776583.
Однак, всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ні на рахунки ТОВ «Таліон Плюс», що стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом. Просить, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 44 217,47грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту- 14599,91грн, та заборгованості за відсотками - 29 617,56грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
У відповіді на відзив, представник позивача додатково зазначив, що за умовами договору факторингу №МВ-ТП/31 від 15.04.2025 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги. 15.04.2025 року на виконання п.2.1. Договору факторингу №МВ-ТП/31 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано реєстр прав вимоги, за яким були передані (відступлені) права вимоги в тому числі і до відповідача за кредитним договором. При цьому позивач зауважив, що за загальним правилом, наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов?язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Станом на дату подання позовної заяви до суду від відповідача жодних заяв-заперечень не надходило.
Зауважив, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги, шляхом направлення повідомлення на його електронну адресу. При цьому представник позивач послався на правову позицію висловлену Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979 цс15 згідно якої «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача також зазначив, що в ході користування кредитними коштами, відповідач 12.02.2025 року здійснив часткову оплату боргу на загальну суму 1675,00 грн яка була зарахована первісним кредитором в першу чергу погашення нарахованої комісії за надання декілька траншів кредитних коштів та нарахованих процентів за користування ними - у другу чергу, зокрема: 730,00 грн - в рахунок погашення комісії за надання кредитних коштів, 944,91 грн - в рахунок погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, 0,09 грн - погашення тіла кредиту.
Позивач вважає, що здійснюючи оплату відсотків за користування кредитними коштами 12.02.2025 року, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо продовження строку Дисконтного періоду ще на 30 днів, тобто до 12.03.2025 року.
Також позивач зазначає, що кредитодавець, а в разі відступлення права вимоги фактор, яким є позивач ТОВ «Таліон плюс», має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору, виключенням може бути лише застосування кредитодавцем або фактором п. 9.1.1.7. договору щодо дострокового припинення договору у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, що і було застосовано позивачем відповідно до повідомлення про дострокове розірвання договору з 07.09.2025 року та подальшого зупинення з вказаної дати нарахування відсотків, що відображено у доданих до позову розрахунках заборгованості.
Також позивач зазначає, що при нарахуванні процентів за користування кредитом, тобто від дати видачі траншу до 10.02.2025 року (включно) розрахунок витрат за кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою 0,25 процент від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 91,25 (дев'яносто одна цілих двадцять п'ять сотих) відсотків річних.
Відповідно до п.8.7.2. Договору у разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 10.02.2025 року розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожним день користування ним, що становить 357,70 (триста п'ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.
Загалом, відповідно до п. 8.3 договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п'ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.
Отже кредитодавець, а в разі відступлення права вимоги фактор, яким є позивач ТОВ «Таліон плюс» має право нараховувати проценти за даним Договором починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії цього Договору.
Відповідно до п. 8.9. сторони погодили, що у разі користування кредитом після 6 (шести) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається.
Відповідач після закінчення строку дисконтного періоду свої зобов?язання відповідно до умов договору не виконав, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом (до 07.09.2025 року включно), а позивач ТОВ «Таліон Плюс» має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії цього договору, тобто до дня дострокового розірвання договору (08.09.2025 року) під розрахунок по базовій ставці - 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п'ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.
Також позивач вважає безпідставними посилання відповідача на неправомірність нарахування відсотків у період дії воєнного стану. Зауважує, що кредитний договір укладався у 2025 році, тобто тоді, коли особливий період в Україна став буденністю під час якої більшість людей продовжують створювати сім'ї та народжувати дітей, жити, працювати, здобувати освіту. Вважає, шо відповідач, укладаючи договір, міг оцінювати свої можливості та рівень зобов?язання за договором. При цьому зазначає, що відповідач є активним учасником кредитних правовідносин та з 2024 року погасив вісім кредитів, а тому добре обізнаний з умовами кредитування та відступлення прав вимоги.
Правова позиція відповідача.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги заперечив в повному обсязі. Вважає, що позивач не довів належними доказами наявність у нього права вимоги, а поданий розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, оскільки в ньому відсутній алгоритм обчислення заборгованості, розмір застосованої відсоткової ставки. Також відповідач вважає, що заявлені позивачем нарахування за період дії воєнного стану, мають характер відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, оскільки їх розмір свідчить про каральну а не компенсаційну функцію.
Разом з тим, якщо суд дійде висновку про часткове задоволення позовних вимог, просить застосувати положення ст. 551 ЦК України та відмовити у стягненні будь яких нарахувань, що мають характер штрафних санкцій.
У поданих запереченнях на відповідь на відзив подану позивачем, відповідач додатково зазначив, що позовні вимоги не визнає, однак не заперечує факт укладення кредитного договору. В той же час, вважає, що саме позивач повинен довести розмір заявлених вимог. Вважає, що наявність платежів з його сторони, не свідчить про визнання позову в заявленому розмірі.
В судовому засіданні відповідач надав пояснення в яких підтвердив факт укладення договору кредитної лінії від 19.01.2025 №107776583 та факт отримання кредитних коштів в загальній сумі 14600,00грн на належний йому картковий рахунок № НОМЕР_1 . Разом з тим, проти позовних вимог в частині нарахованих відсотків заперечив з підстав наведених у відзиві на позов.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 19.01.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 107776583 у формі електронного документу з використанням відповідачем одноразового ідентифікатора KWQX, який відправлено 19.01.2025 о 13:58:16, та введено 19.01.2025 о 13:58:43, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТзОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» (а.с.24-35).
Відповідно до п. 2.2-2.5 договору, сторони погодили, що загальний розмір кредиту за цим Договором становить 10000,00 грн. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів. кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту- 19.01.2025 (що є датою надання Кредиту). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих вимог позичальника.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду користування складає 22 дні від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2. Договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до положень п. 3.3 договору, для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 22 (двадцять два) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 550 грн 00 коп. та нараховану Комісію за надання кредиту у розмірі 500 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів та Комісії, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних Пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. У разі отримання додаткового траншу протягом визначеного на момент укладення Договору Дисконтного періоду, сума нарахованих процентів та Комісії, яку необхідно сплатити для першої пролонгації також зазначається у Особистому кабінеті позичальника. У разі якщо строк Дисконтного періоду закінчився, позичальник має можливість повернутися в Дисконтний період, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема Комісії за надання кредиту та неустойки). Після поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його пролонгації Дисконтного періоду, описані в п. 3.2. Договору.
Згідно п.5.1 договору, кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5355-28XX-ХХХХ-7393, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.
За умовами п. 6.1-6.2 договору, позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може отримати черговий Транш в межах визначеного кредитодавцем максимально доступного Позичальнику розміру Кредиту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові транші, а Договір вважається достроково припиненим шляхом його повного виконання.
Надання Позичальнику кожного нового траншу за цим Договором відбувається на підставі укладеного із кредитодавцем договору про внесення змін до цього Договору, який Сторони домовились іменувати у своїх відносинах додатковою угодою. У разі якщо Позичальник бажає отримати черговий Транш, шляхом перерахування суми Кредиту на його рахунок за реквізитами Платіжної картки, іншої ніж зазначена в п. 5.1. Договору, Сторони у Додатковій угоді додають до тексту Договору реквізити іншої Платіжної картки.
Відповідно до п.7.1-7.2 договору, сторони визначили, що рекомендована (не обов?язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 10.02.2025, а саме протягом 22 (двадцять два) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі пролонгації чи поновлення Дисконтного періоду рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.
В обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:
o7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;
o7.2.2. ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.
o7.3. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 18.02.2030.
Відповідно до п.8.1 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язався сплачувати кредитодавцю проценти та комісію у розмірі та порядку встановленому договором.
Положеннями пп. 8.3-8.10 вказаного договору визначено, що Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п'ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.
Комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим Договором, комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим Договором становить 500 грн 00 коп. Для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п.2.3. Договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 189448,00 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у розмірі 179448,00 грн. (які складаються з процентів за користування кредитом за базовою ставкою та комісії за падання кредиту) та суму кредиту у розмірі 10000,00 грн.
За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими траншами протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування, кредитодавець зобов'язаний зменшити зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом наступним чином:
За період від 19.01.2025 р. до 10.02.2025 р. (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 74,49 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,25 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 91,25 (дев'яносто одна цілих двадцять п'ять сотих) відсотків річних.
У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 10.02.2025 р. кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п?ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації, зокрема у разі отримання позичальником від кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки. шо надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення позичальником всіх необхідних для пролонгації оплат.
Проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на
фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору.
Також, згідно з п. 9.1.1.13 договору кредитодавець має право передати іншій особі свої права кредитора за договором без згоди позичальника.
Відповідно до п. 14.1,14.2 цього договору невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п.11.1 договору, договір діє протягом 5 років або до його дострокового припинення/розірвання.
Згідно з даними паспорту споживчого кредиту до договору №107776583 від 19.01.2025року визначено: тип кредиту - кредитна лінія; сума/ліміт кредиту 10 000 грн.; строк кредитування до 1826 днів з можливістю продовження строку; мета отримання кредиту - споживчі цілі; базова процентна ставка - 357,70%; реальна річна процента ставка 2538,93 %; тип процентної ставки фіксована; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом -189448,00(а.с. 33).
Також між сторонами було підписано додаткові угоди до договору №107776583 від 19.01.2025 щодо надання додаткових траншів (а.с. 36-43), а саме:
-26.01.2025 на суму 1 100,00грн;
-29.01.2025 на суму 500,00грн;
-31.01.2025 на суму 500,00грн;
-02.02.2025 на суму 500,00грн;
-04.02.2026 на суму 2000,00грн.
Враховуючи всі загальна сума кредиту становить 14 600,00грн.
За мовами додаткових угод (п.1.4) сторони погодили, що з моменту отримання траншів за цими угодами, базова процентна ставка за договором (для суми всіх наступних траншів та суми, яка вже є в користуванні) буде складати 0,98% в день від залишку кредиту.
Фактичне перерахування коштів за кредитом на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 згідно з договором №107776583 від 19.01.2025 року, з врахуванням додаткових угод, підтверджується відповідними письмовими підтвердженнями та довідками ТОВ «Манівео» швидка фінансова допомога» (а.с. 44-55).
Також факт отримання кредитних коштів в сумі 14 600,00грн визнається самим відповідачем.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 15.04.2025 року розмір заборгованості відповідача за період 19.01.2025-15.04.2025 за тілом кредиту - 14599,91 грн, за відсотками за користування кредитом-8870,96 грн, заборгованість за комісією 730,00 грн (а.с.18 ).
15.04.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №МВ-ТП/31, згідно з п.2.1 якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах права вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 12зворот-15).
Відповідно до п. 1.3 договору Право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з п.4.1договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 15.04.2025 року до договору факторингу № МВ-ТП/31 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за кредитним договором №107776583 від 19.01.2025 року на загальну суму заборгованості 30770,83грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14599,91 грн.; за процентами 8870,96 грн. (а.с. 16,58-65).
Згідно повідомлення ТОВ «Тадіон Плюс» від 08.09.2025, договір було розірвано з 08.09.2025 в порядку передбаченому п. 7.2.2 договору.
Згідно з даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 07.09.2025 року склав: 51517,43 грн., з яких 14599,91 грн. заборгованість за тілом кредиту, 29617,56 грн. - за відсотками за користування кредитом,7 299,96 заборгованість за неустойкою (а.с. 44).
Згідно розрахунку, ТОВ «Таліон плюс» здійснило нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період із 16.04.2025 по 07.09.2025.
Оцінка суду.
Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».
Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов'язки суб'єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов'язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.
Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Згідно положень ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до пункту 11статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.
Статтею 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №107776583, а також додаткові угоди до нього, за умовами яких відповідач отримав кредитні кошти в загальному розмірі 14600,00грн, шляхом зарахування таких коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 .
Факт укладення договору та отримання кредитних коштів в сумі 14 600,00грн відповідачем не заперечується.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати обумовлених договором відсотків за користування ними належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.
Як встановлено судом, у зобов'язанні за договором № 107776583 від 19.01.2025 року укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а тому ТОВ «Таліон Плюс» має право на звернення до суду з цим позовом.
При цьому суд вважає, що представлений стороною позивача Договір факторингу та Реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред'явлення права вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №107776583 від 19.01.2025, оскільки укладаючи договір факторингу сторони узгодила всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент їх підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №107776583 від 19.01.2025 року станом на 15.04.2025 року сума до сплати за тілом кредиту становила 14599,91 грн, а за відмотками 8870,96 грн. При цьому за період із 19.01.2025 по 10.02.2025 відсотки за користування кредитом нараховувались в розмірі 0,25% (п.8.7.1 договору), а з 11.02.2025 по 15.04.2025 в розмірі 0,98% (п.8.3, 8.7.2договору).
З розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що заборгованість за кредитним договором №107776583 від 19.01.2025 року станом на 07.09.2025 за період з 16.04.2025 по 07.09.2025 складає: 14599,91грн за тілом кредиту, 29617,56грн заборгованість по відсоткам. При цьому відсотки за користування кредитом нараховувались позивачем, як новим кредитором, в розмірі 0,98% (п.8.3, 8.7.2договору).
При перевірці здійснених позивачем нарахувань, суд звертає увагу на те, що за умовами договору з якими погодився відповідач під час його укладення, виключно на період строку, визначеного п.3.1, п.8.7.1 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою, що становить 0,25% від суми кредиту за кожен день користування ним.
Оскільки ОСОБА_1 вчинив дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціював Пролонгацію), на період після 10.02.2025 року нарахування відсотків за користування кредитними кощтами здійснювалось за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожним день користування ним, що становить 357,70 (триста п?ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, відповідно до п. 8.7.2 договору.
Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, чи підтверджували повну чи часткову сплату боргу, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.
Щодо посилань відповідача на те, що нараховані відсотки за користування кредитними коштами мають характер відповідальності невиконання зобов'язання, та свідчать про їх каральну а не компенсаційну функцію, то такі суд оцінює критично, оскільки, як встановлено судом, відсотки нараховані у відповідності до умов договору, які відповідач погодив та із якими був ознайомлений. Відповідні положення договору є чинними, відповідачем не оспорювались.
Щодо посилань відповідача на неповідомлення його про відступлення прав вимоги, то суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором, доказів протилежного стороною відповідача суду не представлено.
З огляду на викладене, оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитного договору не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто та не сплачено відсотки за користування такими кредитними коштами, внаслідок чого утворилася заборгованість, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків. Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за договором кредитної лінії №107776583 від 19.01.2025 в розмірі 44217,47 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 14599,91грн, заборгованість за відсотками 29617,56грн
Судові витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачену позивачем суму судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:
Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 3500,00 гривень надав:
- договір №5 про надання правничої допомоги від 02.12.2024, який укладений між Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТзОВ «Таліон Плюс», та додаткову угоду №1899 від 09.10.2025 до договору про надання правничої допомоги, в якій сторони погодили порядок оплати послуг Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги у справі клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 107776583 від 19.01.2025 року: вартість послуг Адвокатського об'єднання по супроводженню Справи становить: 5000,00 грн, що включає в себе: - аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку - 1000 грн.; - підготовка та направлення повідомлення відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога) - 500 грн.; збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у даній справі Адвокатським об'єднанням та підготовка позовної заяви та направлення копії доданих до неї документів до суду - 3500 грн.;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 09.10.2025 відповідно до договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, де вартість наданих послуг у справі Клієнта про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 107776583 від 19.01.2025 року, становить 5000,00грн.
- платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №249 від 09.10.2025, згідно з якою ТОВ «Таліон Плюс» здійснило сплату на користь Адвокатського об'єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» за договором №5 від 02.12.2024 року та Додатковою угодою № 1 899 від 09.10.2025 в сумі 5000,00грн;
- ордер виданий Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Колінько А.В та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Колінько А.В.
Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не наведені обставини, за яких, як на його думку, заява не підлягала би до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, зі складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.
Тому, зважаючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №107776583 від 19.01.2025 в розмірі 44217,47 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» сплачену суму судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», юридична адреса: м.Чернігів, вул. Жабинського, буд.13, код ЄДРПОУ 39700642;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Суддя Роман ДЖУС