Справа № 535/1111/25 Номер провадження 22-ц/814/1776/26Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
05 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
секретаря Чемерис А.К.,
за участі заявника ОСОБА_1 , адвоката Хворост Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Міністерства оборони України Лисенка Володимира Юрійовича
на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Котелевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,-
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження про оголошення померлим ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви, вказала, що ОСОБА_3 25.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, та станом на 16.09.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
16.09.2023 ОСОБА_3 зник безвісти в районі н.п. Роботине Запорізької області під час виконання бойових завдань пов'язаних із захистом Батьківщини про що була сповіщена ОСОБА_1 шляхом вручення їй ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідного сповіщення сім'ї №7/2200.
Починаючи із 16.09.2023 і до тепер ОСОБА_3 не виходив на зв'язок.
На підставі наведеного просила суд, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оголосити померлим під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини, участю у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Запорізької області (на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора), при виконанні бойового завдання в умовах воєнного стану в складі військової частини НОМЕР_1 ; датою смерті ОСОБА_3 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем смерті населений пункт Роботине Пологівського району Запорізької області.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Оголошено померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, місце народження смт Котельва Полтавської області, військовослужбовця Збройних сил України (військова частина НОМЕР_1 ), який загинув в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, під час виконання обов?язків військової служби, пов?язаних із захистом Батьківщини, участю у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Запорізької області (на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора), при виконанні бойового завдання в умовах воєнного стану.
Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалено вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Місцем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалено вважати населений пункт Роботине Пологівського району Запорізької області, Україна.
Рішення в апеляційному порядку оскаржило Міністерство оборони України. Посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Вказує, що рішення про оголошення ОСОБА_3 є передчасним, оскільки ОСОБА_3 зник в районі, де проведення бойових дій, ще не припинено.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 21.12.2007 року.
ОСОБА_3 25.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, про що мається запис у військовому квитку ОСОБА_3 та станом на 16.09.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
16.09.2023 ОСОБА_3 зник безвісти в районі н.п. Роботине Запорізької області під час виконання бойових завдань пов'язаних із захистом Батьківщини про що була сповіщена ОСОБА_1 шляхом вручення їй ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідного сповіщення сім'ї №7/2200.
Починаючи із 16.09.2023 і до тепер ОСОБА_3 не виходив на зв'язок.
21.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до чергової частини ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про те що 16.09.2023 її чоловік ОСОБА_3 не виходить не зв'язок та є мобілізованим військовослужбовцем, останній раз перебував поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області.
22.09.2023 внесено відомості до ЄРДР, номер кримінального провадження:12023170490000437 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.115 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 24.09.2023.
Наразі досудове розслідування здійснюється Пологівським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області що підтверджується витягом з ЄРДР від 17.11.2023.
Відповідно до тексту акта службового розслідування за фактом зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_3 що затверджений 16.10.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 , встановлено що: відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2023 №1555/ДСК старший Солдат ОСОБА_3 у складі 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 брав участь у наступальному бою в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.
Згідно із записом, зробленим у журналі ведення бойових дій НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 №17 ДСК, розпочатого 05.01.2023 року - 16.09.2023, близько 23 год. 00 хв. під час наступальних дій, противником було здійснено авіаційний обстріл КАБ руїн будівлі, де перебував особовий склад НОМЕР_2 механізованого батальйону і внаслідок чого опинився під завалами. Після цього, здійснено перевірку особового складу та встановлено, що стрілець - помічник гранатометника старший солдат ОСОБА_3 , зник безвісти.
У своїх поясненнях штаб-сержант ОСОБА_5 та старший солдат ОСОБА_6 - які знаходились разом із ОСОБА_3 у ніч з 16 на 17 вересня 2023 повідомили що військовослужбовці підрозділу були розташавоні навкруги руїн будівлі та в самій будівлі і близько 23 год 00 хв з боку сил противника здійснено авіаційний обстріл КАБ позицій їх батальйону, внаслідок вибуху під завалами опинився старший солдат ОСОБА_3 . Після завершення обстрілу а також наступного ранку, знайти старшого солдата ОСОБА_3 серед завалів, не змогли.
Комісія прийшла до висновку що: ОСОБА_3 зник безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях (ведення наступального бою), під час захисту Батьківщини та участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району Запорізьої області.
Під час розслідування не було встановлено фактів добровільної здачі в полон, самовільного знищення військової частини (місця служби) дезертирства, а також вчинення самокаліцтва (самогубства) старшим солдатом ОСОБА_3 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2023 №1268 про результати проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_7 , наказано: службове розслідування вважати завершеним. Вважати стрільця-помічника гранатометникаї механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого відділення військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_3 таким, що зник безвісти під час виконання обов'язків військової служби. Зникнення безвісти пов'язане із захистом Батьківщини, участю у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Запорізької області (на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора).
Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 06.12.2023, ОСОБА_3 , зник на території бойових дій, у зв'язку із чим відкрито кримінальне провадження № 12023170490000437 від 22.09.2023
Із змісту виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави- агресора № 06-04/36590 від 29.10.2025 убачається, що інформація щодо перебування ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у полоні держави-агресора відсутня.
ОСОБА_3 має наступних близьких родичів: дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 (16 років); батько ОСОБА_2 14.02.1944 (81 рік). До жодного із близьких родичів ОСОБА_3 не виходив на зв'язок після 16.09.2023.
Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується той факт, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання обов'язків військової служби в зоні ведення бойових дій по відсічі збройної агресії російської федерації.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.
Згідно приписів ст. 43, 46 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей. Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною третьою ст.4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України. При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість і зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини-матеріально-правовий зв'язок або за відсутності такого зв'язку - дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб'єктивних прав або виконання обов'язків.
У статті 306 Цивільного процесуального кодексу України зокрема визначено обов'язкове зазначення для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають про оголошення її померлою.
Оголошення особи померлою, засноване на презумпції її смерті, є юридичним фактом, що дає підставу для припущення про припинення цивільної правоздатності цієї особи.
Статтею 47 ЦК України встановлено правові наслідки оголошення фізичної особи померлою, зокрема: 1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. 2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
Згідно п.13 постанови Пленуму Верхового Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим, у разі неможливості встановлення факту його смерті, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце за певний час та за певних обставин.
Апеляційний суд в повній мірі погоджується з оцінкою обставин справи та положень закону, що застосовані судом першої інстанції при розгляді справи та результатом розгляду справи, яким встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини, в зоні ведення бойових дій під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Колегія суддів бере до уваги доводи скаржника, що в районі зникнення безвісті ОСОБА_3 ведуться бойові дії, що з огляду на положення ч. 2 ст. 46 ЦК України, не передбачає оголошенню особи померлою, однак, судом також враховується право і обов'язок суду надавати повного і всебічного встановлення обставин справи та належної правової оцінки.
Ураховуючи конкретні обставини даної справи апеляційний суд, оцінюючи надані докази у їх сукупності та взаємному зв'язку, керуючись принципами верховенства права, справедливості та ефективного судового захисту, суд доходить висновку, що обставини справи переконливо свідчать про загибель ОСОБА_3 за встановлених судом обставин.
Зокрема, вказаний факт підтверджується показами військовослужбовців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які зазначили, що ОСОБА_3 зник безвісті після авіаційного обстрілу КАБ позиції, на якій знаходився старший солдат ОСОБА_3 .
Керована авіаційна бомба це авіаційний боєприпас з великою руйнівною силою, а тому апеляційний суд приходить до об'єктивного висновку, що знаходження ОСОБА_3 у зоні його влучання безумовно свідчить про його загибель.
Таким чином, формальне застосування законодавчих положень, за умов очевидно встановленого факту загибелі ОСОБА_3 - унеможливлює встановлення відповідного юридичного факту на даний час, що призводить до надмірного формалізму та фактичного позбавлення заявника права на справедливий судовий захист.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).
У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини застосовує певні критерії до аналізу якості закону, зазначаючи, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі (рішення у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства» від 26 квітня 1979 року).
Згідно до позиції Європейського суду у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, право на справедливий суд за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що обставини цієї справи пов'язані із загибеллю особи під час захисту України. За таких умов держава, здійснюючи правосуддя через суд, повинна забезпечити родині загиблого належну правову визначеність та ефективний судовий захист, не допускаючи ситуації, коли суто формальне застосування норм права позбавляє особу можливості реалізувати свої законні права.
Правосуддя у демократичній державі покликане не лише формально застосовувати норми закону, а й забезпечувати справедливий результат, який відповідає принципам верховенства права.
Виходячи з вищенаведеного мотивування, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України Лисенка Володимира Юрійовича залишити без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця
Судді Л. І. Пилипчук
О. В. Чумак