Житомирський апеляційний суд
Справа №279/6538/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/59/26
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
03 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар
судового засідання ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
захисника засудженого
ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
засудженого ОСОБА_7
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі, судове провадження №279/6538/25 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04.11.2025,
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04.11.2025 відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення по справі, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними, невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_7 за час перебування в місцях відбування покарань має три заохочення, а не два, як зазначено в ухвалі Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, також стверджує, що суд першої інстанції помилково вказав, що він не працевлаштований, хоча з 15.06.2024 по 11.07.2025 він працював на виробництві мало помітних перешкод Бориспільської виправної колонії №119. Крім того стверджує, що суд першої інстанції помилково встановив, що він участі в суспільному житті відділення та в роботі самодіяльних організацій не приймав та за програмами «Фізкультура та спорт» не займається, над підвищенням свого загальноосвітнього рівня не працював, оскільки після завершення карантину регулярно відвідував спортзал та бібліотеку в БВК №119, має постійне місце проживання і реєстрації, має на утриманні малолітніх дітей, які потребують його підтримки, а тому він зацікавлений довести своєю працею та поведінкою своє виправлення. Стверджує, що став на шлях виправлення, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки на волі, має місце проживання та родину, а тому оскаржувана ухвала має бути скасована, як помилкова, оскільки не враховує всі фактичні обставини особи і належної поведінки засудженого. Вказує, що суд першої інстанції зробив помилкові висновки, що засуджений не став на шлях виправлення, хоча останній майже весь час відбування покарання працює, має три заохочення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора, який просив оскаржену ухвалу залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
З оскарженої ухвали вбачається, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, суд першої інстанції діяв у відповідності до положень ст.82 КК України та ст.539 КПК України, відповідним чином мотивувавши свої висновки.
Чистиною 3 ст.82 КК України визначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Згідно з ч.ч.1 та 3 ст.82 КК України особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року №2 умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
В ході розгляду провадження встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Обухівського районного суду Київської області від 04.08.2023 року за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі. Початок строку покарання відраховується з 25.01.2024 року. Кінець строку покарання 13.01.2028 року. В ДУ "Коростенська ВК-71" відбуває покарання з 13.07.2025 року.
Відповідно до ч.1 ст.6 КВК України під виправленням засудженого розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Як вбачається з матеріалів провадження судом першої інстанції враховано характеризуючі дані засудженого ОСОБА_7 . Відповідно до характеристики на засудженого, затвердженої начальником ДУ "Коростенська виправна колонія (№ 71)" від 03.11.2025 року зазначено, що ОСОБА_7 за час відбування покарання має два заохочення, однак до нього 1 раз застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Стягнення, у силу ч.14 ст.134 КВК України, є погашеним.
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого за встановленими критеріями оцінки ступінь виправлення ОСОБА_7 свідчить про те, що засуджений не став на шлях виправлення та до нього не може бути застосовано заміну невідбутої частини покарання на більш м'яке..
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги й те, що 30.07.2025 року був розглянутий на засіданні комісії державної установи "Коростенського ВК №71" з питання заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, де ОСОБА_7 визнано таким, що не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) так не може бути представлений до заміни покарання.
Аналізуючи дані про поведінку засудженого та ставлення його до праці за весь період відбування покарання, суд першої інстанції правильно зазначив, що засуджений ОСОБА_7 по теперішній час не довів досягнення ним виправлення, що є обов'язковою підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
З таким висновком суду погоджується й апеляційний суд та вважає, що вищенаведене свідчить про не достатню готовність засудженого до самокерованої правослухняної поведінки, а отже заява засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким наразі є передчасною.
Апеляційний суд приходить до висновку, що розглядаючи заяву засудженого ОСОБА_7 , в порядку ст.82 КК України, суд першої інстанції повно і об'єктивно дослідив наявність підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, в тому числі на які посилається засуджений, прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для застосування вимог ст.82 КК України, а саме заміни ОСОБА_7 невідбутої частини покарання на більш м'яке.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що заміна невідбутої частини покарання на більш м'яке є виключно заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині, і з огляду на це, такі дії засудженого не можна розцінювати як сумлінну поведінку та належне ставлення до праці, а тому, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що засуджений своїм відношенням до праці та поведінкою не довів своє виправлення та перевиховання і обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання останнього.
Всі доводи ОСОБА_7 , викладені в апеляційній скарзі були предметом розгляду в суді першої інстанції, які були перевірені та враховані під час розгляду даного провадження.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04.11.2025, якою відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :