Житомирський апеляційний суд
Справа №279/7711/25 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
09 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Панкеєвої В.А., Шевчук А.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №279/7711/25 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Ярмоленка В.В. в м. Малин Житомирської області,
У грудні 2025 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив:
- накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Степанкове» в межах суми 353 784,97 грн., розміщені на банківському рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ТОВ «Степанкове» у АТ КБ «Приватбанк», чи в будь-якій іншій банківській установі, в якій відкритий чи буде відкритий будь-який банківський рахунок на ім'я ТОВ «Степанкове»;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур врожаю 2025 року, що належить ТОВ «Степанкове» та знаходиться та/або був зібраний на земельних ділянках з кадастровими номерами 1823455400:04:000:0296, 1823455400:04:000:0294, 1823455400:04:000:0297, 1823455400:04:000:0298, 1823455400:04:000:0299, 1823455400:04:000:0295, 1823455400:09:000:0036, 1823455400:07:000:0198, 1823455400:07:000:0197, 1823455400:04:000:0207, 1823455400:04:000:0216, 1823455400:04:000:0244, 1823455400:04:000:0212, 1823455400:04:000:0198, 1823455400:04:000:0218, 1823455400:04:000:0194, 1823455400:04:000:0210, 1823455400:04:000:0201, 1823455400:04:000:0200, 1823455400:07:000:0195, 1823455400:07:000:0196, 1823455400:04:000:0204, 1823455400:04:000:0205, 1823455400:04:000:0243, 1823455400:04:000:0202, 1823455400:04:000:0208, 1823455400:04:000:0197, 1823455400:04:000:0196, 1823455400:04:000:0195, 1823455400:04:000:0213, 1823455400:04:000:0203, 1823455400:09:000:0015, 1823455400:09:000:0037, 1823455400:09:000:0018, 1823455400:09:000:0016, 1823455400:09:000:0108, 1823455400:05:000:0096, 1823455400:04:000:0292, 1823455400:09:000:0109, 1823455400:08:000:0073, 1823455400:04:000:0293, 1823455400:09:000:0107, 1823455400:04:000:0291, 1823455400:09:000:0097, 1823455400:09:000:0098, 1823455400:09:000:0100, 1823455400:09:000:0103, 1823455400:09:000:0102, 1823455400:09:000:0106, 1823455400:09:000:0105, 1823455400:09:000:0104.
В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення у кількості 22 одиниці, загальною площею 41,0046 га, які знаходяться на території Чоповицької селищної ради Коростенського району Житомирської області. Вказує, що 23 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Степанкове» було укладено договір оренди землі №1-01. Зазначає, що відповідно до п.8 укладеного договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2500 грн за 1 га за 1 (один) рік оренди земельних ділянок. Таким чином, сума орендної плати за 1 календарний рік оренди земельних ділянок складає 102 511,50 грн (без урахування індексації). Договором передбачено, що орендна плата вноситься орендарем з урахуванням індексації. Стверджує, що ТОВ «Степанкове», починаючи з 2023 року, не вноситься орендна плата відповідно до умов договору, загальна сума заборгованості за договором станом на 01 грудня 2025 року складає 353 784,97 грн. Зазначає, що ОСОБА_1 планує звернутися до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовом про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі №1-02 від 23.01.2023. Разом з тим, враховуючи поведінку ТОВ «Степанкове», яке фактично ухиляється від досудового врегулювання спору існують обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та навіть унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості з орендної плати. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити заяву в повному обсязі.
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ані законодавець, ані судова практика не вимагають від заявника, що ініціює питання про забезпечення позову, доводити ретроспективно активну поведінку відповідача, спрямовану на приховування або відчуження майна, на яке заявник просить накласти арешт з метою виконання рішення суду в майбутньому. Зазначає, що ТОВ «Степанкове» на момент розгляду заяви не перебувало у стані припинення, мало в оренді та суборенді більше 50 земельних ділянок. Більше того, незадовго до подання заяви про забезпечення позову у товариства змінився директор, а невдовзі після подання заяви - юридична адреса, що свідчить про активну господарську діяльність товариства. Разом з тим, ТОВ «Степанкове» систематично ухиляється від контактів та отримання кореспонденції, як за старою, так і за новою юридичною адресою. Вважає, що у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ «Степанкове» в повному обсязі доведено наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України, а саме наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Стверджує, що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, зможе забезпечити належне виконання рішення суду та поновлення порушених прав ОСОБА_1 у разі задоволення судом позовних вимог. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
За змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту.
При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У справі, що переглядається встановлено, що предметом майбутнього спору є розірвання договору оренди землі №1-01 від 23 січня 2023 року та стягнення заборгованості із орендної плати за землю в сумі 353 784,97 грн.
ОСОБА_1 необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову в сумі 353 784,97 грн на грошові кошти у гривні, які знаходяться в усіх банківських установах на рахунках ТОВ «Степанкове», обґрунтовує тим, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від сплати орендної плати, тому є підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення у разі задоволення позову.
Суд першої інстанції, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, не взяв до уваги характер спору та дійшов помилкового висновку про недоведеність застосування саме заявленого виду забезпечення позову та існування загрози можливого невиконання або утруднення виконання рішення суду у майбутньому.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Виходячи з наведених обставин, колегія суддів вважає, що накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Степанкове» в межах заявлених позовних вимог в сумі 353 784,97 грн., є співмірним заходом забезпечення позову у відношенні із заявленими позовними вимогами.
Висновок суду першої інстанції про відсутність обґрунтування у заяві про намір товариства ухилятися від виконання можливого рішення суду, є необґрунтованим, і не виключає можливості забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб.
Враховуючи, що арешт буде накладено не на всі рахунки відповідача, а лише на кошти у розмірі заявлених позовних вимог - 353 784,97 грн., це не буде перешкоджати діяльності товариства. Тобто, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.
Можливість накладення арешту на грошові коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відтак, встановивши наявність спору між сторонами, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення заяви і забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Степанкове» в межах суми 353 784,97 грн.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно інформації із сайту «Судової влади України» позовна заява ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості із орендної плати зареєстрована в Малинському районному суді Житомирської області - 29 грудня 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
01.01.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 30.12.2025 про відкриття провадження у цивільній справі №283/3323/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Степанкове» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості із орендної плати за землю.
З урахуванням вищевикладеного, оскаржувана ухвала не може вважатись такою, що постановлена з додержанням норм процесуального закону, а тому підлягає скасуванню на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Відповідно до п. в, ч. 4 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.
Таким чином, питання про відшкодування судових витрат за апеляційний перегляд ухвали підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви.
Накласти арешт у межах ціни позову в сумі 353 784,97 грн на грошові кошти у гривні, які знаходяться в усіх банківських установах на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Степанкове».
В решті заяви про забезпечення позову відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 25.02.1997 року Броварським МВ ГУМВС України у Київській області, РНОКПП відсутній, про що в паспорті міститься відмітка податкового органу №38395136 від 15.01.2015.
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Степанкове», місце знаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, 17, корпус 1-А, 417, код ЄДРПОУ 38889844.
Строк пред'явлення постанови до виконання по 09 березня 2029 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 10 березня 2026 року.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Панкеєва В. А.
Шевчук А. М.