СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/25887/25
пр. № 2/759/3552/26
10 березня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4328942 від 25.01.2024 року у загальному розмірі 60 791,68 грн. Крім того, позивач просив стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4328942, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 8 000 грн.
Позивач зазначає, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.
14.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений Договір факторингу №14/11/2024 року. Відповідно до умов даного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4328942 від 25.01.2024 року.
Позивачем також вказано, що сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату подання позову становить 60 791,68 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 999,00 грн.; заборгованість за процентами - 48 792,68 грн.; заборгованість за штрафом - 4 000,00 грн.
На підставі викладеного позивач просить позовну заяву задовольнити та стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №4328942 від 25.01.2024 року у загальному розмірі 60 791,68 грн. та вирішити питання судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: 04080, Україна, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 23), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) Чи була успішною транзакція, здійснена 25.01.2024 року, в сумі 8 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )?; 2) Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .
01 грудня 2025 року від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла витребувана інформація, відображена у листі від 01.12.2025 року №БТ/Е-19618, в якому зазначено, що платіж від 25.01.2024 року в сумі 8 000,00 грн. був зарахований на рахунок, що емітований до картки № НОМЕР_1 .
Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 04 листопада 2025 року двічі направлялась відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .
Вказані поштові конверти повернулися до суду без вручення. За результатами відстеження стану поштових відправлень (веб-ресурс: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) судом встановлено, що поштові відправлення не були вручені відповідачу у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 25.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з метою отримання кредиту, внаслідок чого заповнив анкету-опитувальник клієнта - фізичної особи, сформовану за допомогою програмного забезпечення ІКС ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Отримавши 25.01.2024 року Паспорт споживчого кредиту кредитодавця Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «35048» підписав Паспорт споживчого кредиту.
25.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства укладено Договір №4328942 про надання коштів на умовах споживчого кредитування.
За умовами зазначеного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 . Дата надання кредиту: 25.01.2024 року або 26.01.2024 року.
Строк кредитування становить 360 днів із періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.3 Договору).
Відсоткова ставка узгоджена сторонами у п. 1.4 Договору: так, стандартна процентна ставка визначено у розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту; денна процентна ставка становить 2,50 %; знижена процентна ставка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується на визначених умовах; денна процентна ставка у разі використання права на знижену процентну ставку становить 2,293%.
Крім того, у п.п. 1.5, 1.6 Договору сторонами погоджена орієнтовна реальна річна процента ставка та орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за умови, що сторони будуть належним чином виконувати своє зобов'язання.
Кредитний договір також містить положення щодо порядку обчислення (нарахування) процентів, порядку зміни відсотків, порядку повернення кредиту та сплати процентів.
Договір №4328942 про надання коштів на умовах споживчого кредитування підписаний ОСОБА_1 електронним підписом «57607».
ОСОБА_1 також електронним підписом одноразовим ідентифікатором «45317» 25.01.2024 року підписана Заява про прийняття пропозиції на укладення Договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів.
Додатком № 1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, якою встановлені терміни повернення кредиту та сплати відсотків.
Відповідно до довідки заступника директора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор «35048» для підписання Паспорту кредиту та одноразовий ідентифікатор «57607» для підписання Кредитного договору були відправлені ОСОБА_1 на номер мобільного телефону НОМЕР_4 .
Вказаний номер телефону ОСОБА_1 зазначений у реквізитивній частині Кредитного договору №4328942 від 25.01.2024 року та Анкеті-опитувальнику.
Факт виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свого зобов'язання щодо перерахування кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн. на зазначений ОСОБА_1 електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 підтверджується платіжною інструкцією ТОВ «ПЕЙТЕК» від 25.01.2024 року.
Крім того, що від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшов лист від 01.12.2025 року №БТ/Е-19618, в якому зазначено, що платіж від 25.01.2024 року в сумі 8 000,00 грн. був зарахований на рахунок, що емітований до картки № НОМЕР_1 .
Зважаючи на те, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підтвердило факт зарахування 25.01.2024 року коштів у розмірі 8 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , суд робить висновок, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за Договором №4328942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.01.2024 року виконало, зарахувавши на належний ОСОБА_1 банківський рахунок узгоджену суму кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн.
За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, відповідачем підписано договір №4328942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.01.2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора, який було направлено на номер телефону відповідача, зазначений ним під час укладення кредитного договору.
ОСОБА_1 погодився, що у відповідності до умов Договору №4328942 від 25.01.2024 року, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за договором №4328942 від 25.01.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у відповідності до котрого вбачається, що нарахування відсотків на заборгованість здійснювалось первинним кредитодавцем в межах строку кредитування (не більше 300 днів) та за узгодженою сторонами відсотковою ставкою (спочатку за зниженою відсотковою ставкою - до 23.02.2024 року, а потім за стандартною - з 24.02.2024 року по 14.11.2024 року).
Із розрахунку також вбачається, що ОСОБА_1 періодично здійснював часткову сплату заборгованості.
Станом на 14.11.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становила 70 792,68 грн., з яких: тіло кредиту - 7 999,00 грн.; проценти за користування кредитом - 48 792,68 грн.; штрафні санкції - 4 000,00 грн.
Одночасно з тим, 14 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (Фактор) укладено Договір факторингу №14/11/2024, за умовами якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (цін продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права вимоги) до Боржників за Кредитними договорами (Портфель Заборгованості) (п. 1.1 Договору).
Внаслідок передачі (відступлення) Права вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами (п. 1.2 Договору).
Фінансування (ціна Договору) складає 2 519 545,35 грн. без ПДВ (п. 7 Договору).
У відповідності до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 14 листопада 2024 року до Договору факторингу №14/11/2024 від 14 листопада 2024 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників Клієнта від 14 листопада 2024 року.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №14/11/2024 від 14 листопада 2024 року, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , номер кредитного договору: 4328942 від 25.01.2024 року на загальну суму 60 791,68 грн., яка складається з залишку по тілу кредиту в сумі 7 999,00 грн.; залишку по відсотках у розмірі 48 792,68 грн.; залишку по штрафах / пені у розмірі 4 000,00 грн.
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію №7534 від 14.11.2024 року, з якої встановлено, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» здійснило платіж у розмірі 2 519 545,35 грн. на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» із призначенням платежу: Оплата за відступлення Прав Вимоги згідно Договору факторингу №14/11/2024 від 14 листопада 2024 р без ПДВ.
Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» виконало своє грошове зобов'язання перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відповідно до Договору факторингу №14/11/2024 від 14 листопада 2024 року.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Зобов'язання відповідач не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед позивачем.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 за договором №4328942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.01.2024 року.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.
Суд звертає увагу, що протягом розгляду справи відповідачем не подано пояснень чи письмових доказів на підтвердження неможливості виконання умов договору.
Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов'язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.
Одночасно з тим, позивач також просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість по штрафах / пені у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 4 000,00 грн., оскільки зважаючи на положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України вказана неустойка мала бути списана первісним кредитодавцем.
Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, то суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача заборгованість за договором №4328942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.01.2024 року у загальному розмірі 56 791,68 грн.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року про надання Адвокатським об'єднанням «Апологет» (Виконавець) правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (Клієнт); Ордер надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02 липня 2025 року з якого встановлено, що правом представляти Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у судах загальної юрисдикції наділений адвокат Усенко Михайло Ігорович; Акт №72 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08.10.2025 року з якого вбачається, що Виконавцем надано Клієнту, а Клієнтом прийнято послуги згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року по боржнику ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за кредитним договором №4328942 на загальну суму 8 000,00 грн.; Детальний опис наданих послуг до Акту №72 від 08.10.2025 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач не скористався правом подати клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого суд позбавлений права зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу за власною ініціативою.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, із відповідача на користь позивача слід стягнути 7 473,61 грн. (56 791,68 грн. / 60 791,68 грн. * 8 000,00 грн.) витрат на професійну правничу допомогу, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат по сплаті судового збору.
Позивач надає суду платіжну інструкцію №26328 від 17.10.2025 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило платіж у розмірі 2 422,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 263,00 грн. (56 791,68 грн. / 60 791,68 грн. * 2 422,40 грн.), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236; місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) суму заборгованості за Договором №4328942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.01.2024 року у загальному розмірі 56 791 (п'ятдесят шість тисяч сімсот дев'яносто одна) гривня 68 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236; місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) гривні 00 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 473 (сім тисяч чотириста сімдесят три) гривні 61 копійка.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 березня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко