Справа № 539/6575/25
Провадження № 2/539/505/2026
09 березня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
сторони у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8, ЄДРПОУ 43453613) (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить суд:
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8, ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за Кредитним договором №2023453282 від 06 квітня 2019 року продукт (POS) у сумі 5 122,06 грн.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 04 квітня 2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти.
В подальшому, між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позивач отримав за гроші право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним вище кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредиторами. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу, право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо обов'язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором.
Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надіслав.
Заяви, клопотання учасників справи
Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду цієї справи без його участі.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 18 грудня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та вирішив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначивши судове засідання на 28 січня 2026 року.
У судове засідання, призначене судом на 28 січня 2026 року, представник позивача не з'явився, позивач в прохальній частині позовної заяви вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Судове засідання відкладалося на 05 березня 2026 року.
Ухвалою від 05 березня 2026 року суд постановив провести заочний розгляд справи, проголосивши судове рішення відповідно до статті 244 Цивільного процесуального кодексу України 09 березня 2026 року.
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач повідомлений належним чином, не з'явився у судове засідання, не надав відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
06 квітня 2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено Кредитний договір № 2023453282 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти (а.с.17-19).
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору загальний розмір кредиту становить 6 827,70 грн, з яких: 5 827,70 грн - кредит на придбання товару, 350,00 грн - оплата додаткових послуг Банку - послуга «СМС-Довідка», 650,00 грн - страхування здоров'я. Дата остаточного повернення кредиту - 06 квітня 2021 року.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору фіксована процентна ставка - у розмірі 0,01% річних (пільговий період) та 5 % річних - після закінчення пільгового періоду.
Згідно з Графіком платежів, який є додатком до кредитного договору, загальна вартість кредиту станом на дату повернення кредиту складає 8 671,77 грн (а.с.19).
Аналогічна інформація міститься у паспорті споживчого кредитування (а.с.18-19).
Вказаний вище кредитний договір та додаток 1 до нього та Паспорт споживчого кредитування підписані відповідачем особисто.
Позивач є юридичною особою, основним видом діяльності якої є: 64.99 - надання інших фінансових послуг (крім страхування і пенсійного забезпечення), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11).
20 серпня 2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» (первісний кредитор) та позивачем укладено договір факторингу № 20/08/21 (далі - договір факторингу), відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до боржників за договорами позики (а.с.26-30).
Відповідно до умов договору факторингу перелік боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, перехід права вимоги заборгованості до боржників здійснюється в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників.
20 серпня 2021 року відповідно до вимог договору факторингу укладено Акт приймання-передачі Реєстру боржників №1 до Договору факторингу (далі - Акт) (а.с.9). Відповідно до витягу з Реєстру боржників загальна заборгованість за кредитним договором відповідача, передана первісним кредитором позивачу, складає 5 122,06 грн, з яких: 3 278,04 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0,55 грн - заборгованість за відсотками, 1 843,47 грн - заборгованість за комісією (а.с.12).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останнім зобов'язань за укладеним ним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись з відповідачем, який не сплачував заборгованість за кредитним договором, керуючись положеннями договору факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та первісними кредитором кредитного договору, право вимоги за яким передано позивачу. Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором, в наслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, в жодних документах по цій справі свою позицію щодо виникнення у нього заборгованості за кредитним договором не висловив.
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та був зобов'язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачені вказаним вище договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, немає.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України, Закону про споживче кредитування позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитного договору, - відповідачем особисто підписано кредитний договір. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
Проаналізувавши зміст договору факторингу, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором відповідно до вимог статей 512, 514 та 516 ЦК України була правомірно передана позивачу. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач має підстави вимагати від відповідача його виконання відповідно до умов договору факторингу, позовні вимоги є обґрунтованими.
При цьому, що стосується стягнення заборгованості за комісію суд зазначає таке.
Як вбачається зі змісту кредитного договору, під час надання коштів у борг первісний кредитор та відповідач узгодили, що відповідач сплачує комісію за додаткову послугу «СМС-Довідка» - 350,00 грн. Оплату інших комісій кредитним договором не передбачено. Ураховуючи те, що позивачем під час подання позову не обгрунтовано (не надано інших підтверджуючих документів) заборгованість відповідача за комісією у сумі 1 843,47 грн (за винятком витягу з Реєстру боржників до договору факторингу), суд задовольняє саме суму комісії, узгодженої сторонами під час укладення кредитного договору - 350,00 грн.
Отже, на переконання суду, сума, яку слід стягнути із відповідача на користь позивача за кредитним договором, складає: 3 278,04 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0,55 грн - заборгованість за відсотками, 350,00 грн - заборгованість за комісією. Загальна сума - 3 628,59 грн.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією у національній валюті №СЗ-1951 від 02 грудня 2025 року (а.с.1).
У зв'язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, судовий збір стягується із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог - 1 716,03 грн.
Щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи суд зазначає таке.
Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року (а.с.14-16) (далі - Договір). Зі змісту Акту №2023453282 від 14 листопада 2025 року (далі - Акт) (а.с.10) вбачається, що послуги адвоката складають 3 000,00 грн.
Проаналізувавши Договір та Акт, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.
Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як вбачається із змісту Договору та Акту, послуги адвоката у вказаній справі становлять 3 000,00 грн.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Описі, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором, заявлена сума - 5 122,06 грн, з якої суд задовольняє тільки 3 628,59 грн) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим, представник не брав участі у судових засіданнях), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 512, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8, ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за Кредитним договором №2023453282 від 06 квітня 2019 року продукт (POS) у сумі 3 628 (три тисячі шістсот двадцять вісім) гривень 59 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8, ЄДРПОУ 43453613):
судовий збір у сумі 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 03 копійки;
витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8, ЄДРПОУ 43453613.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва