Справа № 642/1040/26
Провадження № 1-кс/642/359/26
Іменем України
06 березня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Холодногірського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , власника майна - підозрюваного ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно, в режимі відеоконференції в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221220000953 від 15.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, -
Старший слідчий СВ ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , звернулася до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони її відчуження, перереєстрації, реєстрації, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Як вбачається з наданого клопотання та додатків до нього СВ ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221220000953 від 15.07.2025 за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону №530-У від 28.12.2015), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров'я України №481 від 20.08.2008, наказу Міністерства охорони здоров'я України №634 від 29.07.2010 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров'я України» від 01.08.2000 №188 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 №653 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, бажаючи цього, в невстановлений період часу однак не пізніше 07.11.2025, при невстановлених слідством обставинах незаконно придбав у особи (осіб), особистість якої (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «метадон», який перебував у складі 25 (двадцяти п'яти) таблеток круглої форми білого кольору, які перебували у 2 (двох) контурних чарункових упаковках та 2 (двох) фрагментах контурних чарункових упаковок, які почав незаконно зберігати при собі, з метою збуту.
Так, 07.11.2025 в період часу з 15 год. 42 хв. по 15 год. 45хв., ОСОБА_3 діючи з умислом, спрямованим на незаконний збут наркотичного засобу - «метадон», з метою незаконного особистого збагачення, діючи з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у формі збуту наркотичного засобу та бажаючи цього, знаходячись біля будинку № 184 який розташований по вул. Полтавський Шлях в м. Харкові, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув громадянину з вигаданими анкетними даними « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » особисті дані якого змінено в порядку ст. ст. 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», 2 (дві) контурні чарункові упаковки та 2 (два) фрагмента контурних чарункових упаковок, в яких знаходилось 25 (двадцять п'ять) таблеток з наркотичним засобом - метадон, за що ОСОБА_3 , отримав від ОСОБА_5 , грошові кошти у сумі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень.
07.11.2025 року о 16 годині 00 хвилини, поблизу будинку № 10 по вул. Холодногірська в м. Харкові, у присутності двох понятих, ОСОБА_5 добровільно видав старшому оперуповноваженому СКП ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, 1 (одну) контурну чарункову упаковку з написом «Метафін ІС 25 мг» в середині якої знаходилось 10 (десять) таблеток круглої форми білого кольору, 1 (одну) контурну чарункову упаковку з написом «Метафін ІС 25 мг» в середині якої знаходилось 10 (десять) таблеток круглої форми білого кольору, 1 (один) фрагмент чарункової упаковки в середині якої знаходилось 2 (дві) таблетки круглої форми білого кольору та 1 (один) фрагмент чарункової упаковки в середині якої знаходилось 3 (три) таблетки круглої форми білого кольору, які він придбав в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_3 .
Згідно висновку експерта ХНДЕКЦ МВС за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» для проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/121-25/28816-НЗПРАП від 28.11.2025, в складі наданих таблеток, які знаходяться у двох чарункових упаковках та у двох фрагментах чарункових упаковок, міститься метадон, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса метадону в складі наданих таблеток становить: 0,2476 г, 0,0979 г, 0,0482 г, 0,0764 г.
Таким чином, ОСОБА_3 всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно придбав та зберігав, з метою збуту, наркотичний засіб та незаконно збув наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон масою 0,4701 грам, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, оскільки наркотичний засіб - метадон віднесений до списку № 1 таблиці № ІІ, який затверджений вищевказаною постановою.
Крім того, ОСОБА_3 , усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону №530-У від 28.12.2015), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров'я України №481 від 20.08.2008, наказу Міністерства охорони здоров'я України №634 від 29.07.2010 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров'я України» від 01.08.2000 №188 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 №653 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, діючи повторно, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту та його незаконний збут, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій та бажаючи цього, в невстановлений період часу однак не пізніше 16.02.2026, при невстановлених слідством обставинах незаконно придбав у особи (осіб), особистість якої (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «метадон», який перебував у складі 20 (двадцяти) таблеток круглої форми білого кольору, які перебували у 2 (двох) контурних чарункових упаковках, які почав незаконно зберігати при собі, з метою збуту.
Так, 16.02.2026 приблизно о 08 год. 03 хв., ОСОБА_3 повторно, діючи з умислом, спрямованим на незаконний збут наркотичного засобу - «метадон», з метою незаконного особистого збагачення, діючи з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у формі збуту наркотичного засобу та бажаючи цього, знаходячись біля будинку № 184 який розташований по вул. Полтавський Шлях в м. Харкові, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув громадянину з вигаданими анкетними даними « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » особисті дані якого змінено в порядку ст. ст. 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», 2 (дві) контурні чарункові упаковки, в яких знаходилось 20 (двадцять) таблеток з наркотичним засобом - метадон, за що ОСОБА_3 , отримав від ОСОБА_5 , грошові кошти у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.
16.02.2026 року о 08 годині 12 хвилини, поблизу будинку № 7 по вул. Холодногірська в м. Харкові, у присутності двох понятих, ОСОБА_5 добровільно видав старшому оперуповноваженому СКП ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, 2 (дві) контурні чарункові упаковки з написом «Метафін ІС 25 мг» в середині яких знаходилось 20 (двадцять) таблеток круглої форми білого кольору, які він придбав в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_3 .
Дослідження речових доказів, які було вилучено експертами Харківського НДЕКЦ МВС України триває.
Таким чином, ОСОБА_3 всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», повторно, незаконно придбав та зберігав, з метою збуту, наркотичний засіб та незаконно збув наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, оскільки наркотичний засіб - метадон віднесений до списку № 1 таблиці № ІІ, який затверджений вищевказаною постановою.
16.02.2026 (час фактичного затримання 12 год. 25 хв.) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
16 лютого 2026 року ОСОБА_3 , було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно санкції частини 2 статті 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Крім того, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Також відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Встановлено, що ОСОБА_3 має в володінні квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а саме квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 згідно інформаційної довідки № 460110546 від 13.01.2026 року, загальною площею 21,3 кв.м, житловою площею 18,6 кв.м., на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу належить ОСОБА_3 .
Приймаючи до уваги, що санкцією статті, інкримінуємої ОСОБА_3 , передбачено конфіскацію майна, а також згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура до набрання судовим рішенням законної сили, виникла необхідність на підставі ст. 170 КПК України накласти арешт на вказане майно.
Таким чином, орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт на вищевказане нерухоме майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_3 .
Слідчий у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі.
Представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання у його відсутності, проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що квартира є єдиним житлом підозрюваного ОСОБА_3 , суд вважає можливим розглянути клопотання у його відсутності на підставі ч.1 ст.172 КПК України
Власник майна - підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення клопотання слідчого не заперечував.
Заслухавши думку власника майна, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч.10 ст. 170 КПК України).
Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, а також конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно ч.4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 170 КПК України арешт може бути накладений, зокрема, на майно, яке перебуває у власності підозрюваного з метою конфіскації майна як виду покарання.
Так, 16 лютого 2026 року ОСОБА_3 , було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає конфіскацією майна, тому з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання необхідно накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3 .
Із матеріалів клопотання слідчого вбачається наявність правових підстав для накладання арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного.
Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 376 КПК України, суд -
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221220000953 від 15.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони її відчуження, перереєстрації, реєстрації.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали суду доручити старшому слідчому СВ ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 10.03.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1