про відмову у відкритті касаційного провадження
09 березня 2026 року
м. Київ
справа №320/104/22
адміністративне провадження № К/990/8005/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №320/104/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України, в якому просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо позбавлення ОСОБА_1 50% пільг на комунальні послуги;
- зобов'язати Міністерство соціальної політики України поновити позивачу надання пільг у 100% обсязі та компенсувати збитки, які понесені позивачем внаслідок протизаконного обмеження права на отримання пільг згідно Закону.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022,залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026, в задоволенні позову відмовлено.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 23.02.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 та справу направити на новий розгляд.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Також заявник касаційної скарги зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Суд також враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
Отже, доводи скаржника, що справа має виняткове значення для позивача, є необґрунтованими.
Крім цього, підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Одночасно заявник касаційної скарги посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2025 у справі №400/6254/24 та стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували їх при ухваленні судових рішень, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Верховний Суд звертає увагу, що обов'язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов'язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність.
Разом з цим, касаційна скарга не містить відповідного обґрунтування пункту 1 частини 4 стататті 328 КАС України, скаржник лише цитує обставини справи та висловлює свою незгоду із прийнятими судовими рішеннями, що не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної підстави касаційного оскарження судових рішень.
Оскільки зазначеним вимогам процесуального закону касаційна скарга в цій частині не відповідає, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У підсумку Верховний Суд зауважує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №320/104/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін