09 березня 2026 року
м. Київ
справа №120/5263/24
адміністративне провадження № К/990/6305/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі №120/5263/24 за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати бездіяльність Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В., яка полягає у не розгляді заяви від 14 березня 2024 року;
- зобов'язати Голову Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. розглянути письмову скаргу датовану 14 березня 2024 року та надати на неї обґрунтовану відповідь.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без руху.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , подану на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без руху.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі №120/5263/24 задоволено. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в справі №120/5263/24 скасовано.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду 19 січня 2026 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , подану на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відмовлено, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №120/5263/24 за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
12 лютого 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі №120/5263/24. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку із перебуванням судді Кашпур О.В. з 26 лютого 2026 року по 28 лютого 2026 року (Наказ №333/0/6-26 від 24 лютого 2026 року) у відрядженні, з 02 березня 2026 року по 03 березня 2026 року (Наказ №329/0/6-26 від 23 лютого 2026 року) у відпустці, у зв'язку з перебуванням судді Соколова В.М. з 26 лютого 2026 року по 28 лютого 2026 року (Наказ №333/0/6-26 від 24 лютого 2026 року) у відрядженні та у зв'язку з перебуванням судді Уханенка С.А. з 04 березня 2026 року по 06 березня 2026 року у відряджені (Наказ №400/0/6-26 від 02 березня 2026 року), питання про відкриття касаційного провадження вирішується в перший день після припинення зазначених обставин.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 295 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 29 січня 2025 року залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку для подання апеляційної скарги.
20 лютого 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , надаючи оцінку якій, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 26 лютого 2025 року дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для залишення останньої без розгляду та повернення апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2025 року ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року скасована, а справа направлена до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
При цьому, скасовуючи ухвалу суду від 26 лютого 2025 року, суд касаційної інстанції відзначив, що залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху з підстав пропуску останнім строку звернення до суду апеляційної інстанції, суд в порушення норм процесуального права дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, а не про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Тож, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27 листопада 2025 року, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 , яка надійшла 20 лютого 2025 року, дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
Зазначеній правовій нормі Основного Закону України кореспондують приписи пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також статті 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Водночас частина 2 статті 44 КАС України та частина 1 статті 45 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у заяві ОСОБА_1 містяться образливі та саркастичні висловлювання, які дискредитують працівників Вінницького окружного адміністративного суду та Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Зокрема, позивач виклав її зміст з використанням образливої лексики, некоректно, з застосуванням неповажних слів щодо судді Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка приймала процесуальні рішення у межах даної справи. Зокрема, апелянтом допускаються образливі висловлювання та надається образлива і саркастична характеристика діям, які були вчинені суддею Сьомого апеляційного адміністративного суду в ході розгляду апеляційної скарги у даній справі.
За правилами частини третьої статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року (справа № 9901/34/19) зазначено, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це, вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Обґрунтування заяви з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у вже згаданому вище рішенні, частина друга статті 45 КАС України не містить вичерпного переліку обставин, що можуть бути розцінені судом як зловживання процесуальними правами.
Отже, апеляційний суд констатує, що використання образливих висловлювань є неприпустимим при оформленні заяв чи клопотань.
За правилами частини третьої статті 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання зловживанням процесуальними правами апелянтом та залишення заяви, поданої на виконання ухвали суду від 29 січня 2025 року, без розгляду.
При цьому, суд апеляційної інстанції констатує, що апелянтом не виконані вимоги суду стосовно подання клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення від 27 листопада 2024 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Окрім того, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 , звернувшись до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, повторно звернувся і до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху, як така, що подана поза строками, встановленими статтею 295 КАС України.
Враховуючи, що апелянтом станом на 20 травня 2025 року не були виконані вимоги суду стосовно подання клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення від 27 листопада 2024 року, Сьомий апеляційній адміністративний суд ухвалою від 20 травня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що по факту не пропустив строк на апеляційне оскарження, проте апеляційний суд ставить перед ним питання про надання доказів та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Водночас, колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку зазначеним посиланням.
Суд звертає увагу, що посилання скаржника на те, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ним фактично не пропущено, саме по собі не спростовує висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності усунення недоліків апеляційної скарги. При цьому скаржник, заперечуючи факт пропуску строку, не навів переконливих аргументів або належних обґрунтувань, які б свідчили про безпідставність вимоги суду апеляційної інстанції щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження. Натомість подана ним заява не містила належного процесуального клопотання та була оформлена з використанням образливих і неповажних висловлювань на адресу суду, що обґрунтовано було оцінено апеляційним судом як зловживання процесуальними правами та, відповідно, не могло вважатися належним виконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Отже, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції про неповажність пропуску строку на подання повторної апеляційної скарги або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі №120/5263/24 за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко