Справа № 212/9135/25
2/212/498/26
09 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участю секретаря судового засідання Терещук М. В., представника відповідачки ОСОБА_1 , розглядаючи у відкритому підготовчому судовому провадженні у залі суду шляхом відеоконференцзв'язку позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оспорювання батьківства,
встановив таке.
06 серпня 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із вказаною позовною заявою.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.08.2025 року було відкрито цивільне провадження за вказаною справою в порядку загального позовного провадження.
15 лютого 2026 року на адресу суду надійшло клопотання позивача, подане ним через підсистему «Електронний суд» 02.02.2026 про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України. У зазначеному клопотанні позивач просив розглянути клопотання без участі його та його представника, наголосив на тому, що наслідки залишення позову без розгляду - йому відомі.
Представник відповідачки в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви; зазначила про те, що подання позивачем позову - завідомо безпідставне, завдало болю та моральних страждань відповідачці та їх спільним дітям, старшому з яких - майже 10 років, тому слід відмовити позивачу у позові. В обґрунтування заперечень та позиції щодо відмови у позові послалася на ч. 3-5 ст. 13 ЦК України, ст. 12, 13, 44 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідачки, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Статтею 12 ЦПК України визначено засаду змагальності сторін, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Заходами процесуального примусу є, відповідно до ст. 143 ЦПК України, процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. До таких заходів належать визначені ст. 144 ЦПК України заходи, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.
Суд у цій справі не встановив обставину зловживання з боку позивача правом на захист та/або зловживання ним процесуальними правами. Розгляд справи по суті не розпочався.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Заява позивача у цій справі про залишення позову без розгляду - подана на етапі підготовчого провадження, тобто до початку розгляду справи по суті.
Диспозитивність, елементом якої є право сторони розпорядитися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, є одною з базових засад цивільного судочинства.
Отже, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд
постановив таке.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оспорювання батьківства - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду.
Ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
Повний текст ухвали складено та підписано 10 березня 2026 року.
Суддя М. В. Швець