Справа № 175/12505/24
Провадження № 2/175/2044/24
09 лютого 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про визнання права власності, -
В серпні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про визнання права власності, в якій просили: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 , та припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Представник позивачів надала суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, справу слухати за відсутності сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_3 надав до суду нотаріально засвідчену заяву в якій вказав, що ніколи не проживав та не був зареєстрований в спірній квартирі. Зазначив, що був власником сусідньої квартири АДРЕСА_2 та не заперечує право власності позивачів на квартиру АДРЕСА_3 , справу просив розглядати без його участі.
Третя особа Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку Електронного документу.
Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 29 жовтня 1993 року ОСОБА_1 та члени її сім'ї ОСОБА_4 на праві власності отримали квартиру за адресою АДРЕСА_4 на підставі розпорядження виконавчого комітету Краматорської міської ради № 841/4 від 28 жовтня 1993 року. (а.с. 14)
Зазначене свідоцтво про право власності 03 листопада 1993 року було зареєстровано в КП БТІ» Краматорської міської ради, про що в реєстрову книгу внесено запис під №12550-П.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу та паспортних даних ОСОБА_5 після шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 », після чого знову змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». (а.с. 11, 23-24)
Згідно довідки № 19903 щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року від 29 грудня 2023 року виданої Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано у КП «БТІ» в рівних долях за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 жовтня 1993 року, зареєстрованого в реєстрованій книзі за №12550-П.
Згідно відповіді Управління ЖКГ Краматорської міської ради від 26 січня 2024 року, квартира АДРЕСА_1 приватизована 28 жовтня 1993 року № 000841/4 В приватизації приймали участь: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках. (а.с. 17)
Згідно відповіді Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради від 24 січня 2024 року встановлено, що згідно архівних даних реєстраційних карток (Ф-А) та (Ф-Б) за адресою: АДРЕСА_4 за період з 1986 року по теперішній час були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та онука ОСОБА_9 (а.с. 18)
Згідно відповіді виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 березня 2024 року встановлено, що згідно реєстрових книг, переданих до управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради від КП «БТІ» станом на 31 грудня 2012 року, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях, що також підтверджується випискою з реєстрової книги стр. 190 реєстровий №12550 (а.с. 19-21)
При цьому, згідно листа Департаменту економіки та управління активами, квартира за адресою: АДРЕСА_5 приватизована згідно розпорядження органу приватизації виконкому Краматорської міської ради №009514/1 від 23 травня 2000 громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа Архівного відділу Краматорської міської ради №23.07-06/32 від 07 травня 2025 року серед документів архівних фондів, які знаходяться на зберіганні у відділі, а саме розпоряджень міського голови, документ від 28 жовтня 1993 року за №841/4 не виявлено.
Зі змісту рішення про зупинення розгляду зави №71464582 від 07 лютого 2024 року зупинено розгляд заяви позивачів про реєстрацію права власності на нерухоме майно. (а.с. 27)
Таким чином, встановлено невідповідність відомостей зі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно рішення виконкому Краматорської міської ради від 28 жовтня 1993 року № 841/4 та відомостей з довідки з реєстраційної книги: у довідці та реєстраційній книзі записаний відповідач ОСОБА_3 як співвласник спірної квартири, при цьому у свідоцтві про право власності записані лише позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як вказує позивач та відповідач ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 ніколи не проживав, ніколи не був зареєстрований і не мав права власності, він був власником та мешкав в сусідній квартирі АДРЕСА_6 .
На підставі наведеного позивачі вважають, що працівниками КП «БТІ» здійснена технічна помилка в реєстровій книзі, а саме: в реєстраційний номер 12550-П було внесено невідповідний запис щодо права власності на частку в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , у зв'язку з чим позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.
Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Тобто, вказані дві підстави пред'явлення позову для захисту (визнання) прав власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про щ свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦКУ права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс1 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадка право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема і правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача права власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Таким чином, тлумачення норми ч.1 ст. 392 ЦК України та правові висновки Верховного Суду свідчать, що власник має право звернутись із позовом про визнання його права власності у випадку якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, що є достатньою та самостійною підставою для застосування ч.1 ст. 39 ЦК України.
Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте, виникнення права власності на будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року.
Таким чином, за змістом зазначених норм, виникнення права власності на житлові будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності позивачі дійсно набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 . В свою чергу відповідач ОСОБА_3 міг бути помилково внесений до реєстрової книги як співвласник зазначеної квартири, оскільки приймав участь у приватизації та був зареєстрований у сусідній квартирі АДРЕСА_6 .
При цьому, ОСОБА_3 фактично не є та не був власником квартири АДРЕСА_3 , оскільки внесення відомостей про право власності в реєстрову книгу є не належним підтвердженням такого права, оскільки внесення запису є засвідченням вже набутого права власності, а не самою підставою для його виникнення.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач не заперечує право власності позивачів на спірну квартиру та з урахуванням наданими стороною позивачів доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про визнання права власності підлягають задоволенню.
Судові витрати віднести за рахунок позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 321, 328, 334, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про визнання права власності, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Судові витрати віднести за рахунок позивачів.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.