10 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39216/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Лук'янчук О.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі №420/39216/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
18 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 10.12.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат з 10.12.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 29.03.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат з 01.01.2023 року по 29.03.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року. Разом з цим, під час виплати грошового забезпечення у спірний період відповідачем протиправно визначено розмір посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 08 вересня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 10.12.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а сам посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 10.12.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 29.03.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2023 року по 29.03.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, окружний адміністративний суд виходив з того, що в спірний період грошове забезпечення позивача має розраховуватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року.
Враховуючи викладене, суд попередньої інстанції дійшов висновку про те, що за період з 10.12.2022 року по 29.03.2023 року у позивача виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Разом з цим, як зауважено судом першої інстанції, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.09.2022 року №349 Військова частина НОМЕР_3 разом із Військовою частиною НОМЕР_1 та деякими іншими військовими частинами утворила спільне фінансове господарство, та була зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, на переконання окружного адміністративного суду, у даному випадку саме Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем за заявленими у цій справі позовними вимогами.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем по справі. Так, як стверджує скаржник, у спірний період позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , яка є окремим батальйоном, оперативно підпорядкованим Військовій частині НОМЕР_1 , з наявними у штаті підрозділом фінансово-економічного забезпечення, відділенням персоналу.
Скаржник наголошує, що позивач був зарахований у списки особового складу та поставлений на всі види забезпечення саме до Військової частини НОМЕР_3 , і всі нарахування здійснювалося саме у цій частині. Натомість, суд першої інстанції залишив поза увагою даний факт та належним чином не дослідив докази по справі, не установив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, в частині нарахування грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_3 .
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано судовою колегією, у період з 10.12.2022 року по 29.03.2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 .
Так, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.11.2022 року №1735, ОСОБА_1 призначено на посаду помічника командира батальйону - начальника служби охорони державної таємниці Військової частини НОМЕР_3 .
29.03.2023 року у відповідності до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №88 ОСОБА_1 звільнено із військової служби у зв'язку із сімейними обставинами.
03.07.2024 року ОСОБА_1 направлено заяву на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію про застосований розмір прожиткового мінімуму при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням, а також повідомити про суми нараховані та виплачені при звільненні.
Разом з цим, Військовою частиною НОМЕР_1 не надано відповіді на заяву від 03.07.2024 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Частина друга статті 9 КАС України визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно до статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (частина четверта вказаної статті).
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства слідує, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
У цій справі позивач визначив відповідачем у справі саме Військову частину НОМЕР_1 , посилаючись в обґрунтування своїх вимог, зокрема на те, що відповідач не здійснив нарахування та виплату на його користь грошового забезпечення у період проходження ним військової служби виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира.
Так, наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міноборони від 14 лютого 2020 року № 44) затверджено Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України (далі - Правила). Ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно до пункту 1.8 Правил командир військової частини керує фінансово-господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з законодавством коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов'язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальністю за організацію фінансового забезпечення військової частини, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік активів і зобов'язань, доході і видатків.
Командир військової частини зобов'язаний, зокрема, особисто підписувати першим підписом фінансові документи, заяви на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату, грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори і угоди, фінансову звітність та службове листування з питань фінансового забезпечення; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни.
У відповідності із пунктом 4.3. вказаних Правил грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Отже, обов'язки щодо нарахування військовослужбовцю грошового забезпечення, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.
Установлюючи обставини у цій справі, суд першої інстанції зазначив, що у період з 10.12.2022 року по 29.03.2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 . При цьому, як вказав окружний адміністративний суд, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.09.2022 року №349 Військова частина НОМЕР_3 разом із Військовою частиною НОМЕР_1 та деякими іншими військовими частинами утворила спільне фінансове господарство, та була зарахована на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Вказане слугувало підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження ним військової служби без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Як наслідок суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за вказаний період виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Разом з тим, як установлено апеляційний адміністративним судом та слідує з матеріалів справи, що 09.09.2022 року на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.09.2022 року №349 вирішено створити спільне фінансове господарство Військової частини НОМЕР_1 та, зокрема, Військової частини НОМЕР_3 .
Також, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.09.2022 року №349 введено в дію Положення про спільне фінансове господарство військової частини НОМЕР_1 та військових частин (установ), зарахованих на фінансове (матеріально-технічне) забезпечення.
Згідно до змісту вказаного Положення, яке наявне в матеріалах справи, апеляційним судом з'ясовано, що:
«Нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу військових частин (установ), зарахованих на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_5 здійснюється особовим складом фінансово-економічних служб відповідних військових частин (відповідно до розподілу функціональних обов'язків).
Начальники штабів військових частин (установ), які перебувають на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 чи інші посадові особи, які очолюють підрозділи з обліку особового складу забезпечують:
- підготовку проектів наказів командира (начальника) військової частини (установи) щодо встановлення посадових окладів військовослужбовцям, тарифних ставок (розрядів) працівникам ЗС України, оголошення вислуги років особовому складу, встановлення та виплати доплат, надбавок, винагород, одноразових видів грошового забезпечення та заробітної плати, преміювання військовослужбовців, працівників ЗС України;
- своєчасне надання встановленим порядком на адресу управління військової частини НОМЕР_1 (через спільну фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_1 ) необхідних для розрахунків грошового забезпечення заробітної плати даних про чисельність особового складу і проходження ним служби, завірених витягів наказів про прибуття і вибуття, переміщення, прийом та звільнення військовослужбовців (у день видання наказу), а також організовують перевірку відповідності розрахунково-платіжних відомостей на видачу грошового забезпечення та заробітної плати обліковим даним і штату (штатному розпису) відповідних військових частин (установ);
- своєчасне надання витягів із наказів про встановлення щомісячних премій, надбавок, винагород та документів, що впливають на порядок нарахування належних виплат особовому складу військової частини НОМЕР_1 та військових частин (установ), зарахованих на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , на адресу військової частини НОМЕР_1 (через спільну фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_1 ) щомісячно в термін до 3 (третього) числа місяця.».
За таких обставин, на переконання суду апеляційної інстанції, належним відповідачем у цій справі є Військова частина НОМЕР_3 у зв'язку з тим, що в ній у період з 10.12.2022 року по 29.03.2023 року проходив військову службу позивач, і на її командира покладено обов'язки з організації своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини, зокрема, виплати грошового забезпечення її військовослужбовцям.
Отже, Військова частина НОМЕР_1 не є особою, відповідальною за правильність обчислення та нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу та окладу за військовим званням, оскільки такими повноваженнями щодо позивача наділена Військова частина НОМЕР_3 , вимоги до якої у межах цього спору не заявлялися.
Установлені обставини виключають можливість стверджувати про вчинення Військовою частиною НОМЕР_1 протиправних дій щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у меншому за встановлений законодавством розмірі. Указані обставини залишені поза увагою суду першої інстанції попри те, що у відзиві на позовну заяву відповідач наголошував про це.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 19.08.2020 у справі № 826/4741/16 встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.
У постанові від 21.09.2022 року у справі № 120/5485/21-а Верховний Суд дійшов висновку, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте, під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Водночас, під час розгляду справи суд першої інстанції, не надавши належної оцінки обставинам щодо органу обчислення і нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення, вирішив спір у цій справі без залучення належного відповідача, що мало своїм наслідком порушення норм процесуального законодавства.
За привалами частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, як зазначено вище, позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав того, що такий позов заявлений до неналежного відповідача.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.09.2020 року у справі № 813/791/17, від 19.04.2022 року у справі № №400/3989/19.
Вирішуючи спір, апеляційний суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 21.09.2022 року у справі №120/5485/21-а.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому не дав належної правової оцінки викладеним вище обставинам чим порушив принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, яке у свою чергу призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю, а оскаржуване рішення суду скасувати з прийняттям нового рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі №420/39216/24 - скасувати.
Прийняти у справі №420/39216/24 нове рішення суду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.В. Лук'янчук О.І. Шляхтицький