про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/1237/26
10 березня 2026 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб'юка П.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 березня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника, - адвоката Нужду Світлану Федорівну, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року;
зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області здійснити з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , в тому числі, посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за кваліфікацію, за таємність, премії у відповідних відсотках від посадового окладу, які були установлені позивачу у вказаний період, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом станом на 1 січня відповідного календарного року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній станом на 01 січня 2018 року) та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду в справі №826/6453/18 від 29.01.2020, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею КАС України, та містить такі недоліки.
Частиною 6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX ч. 2 ст.233 КЗпП України було викладено у наступній редакції:
"Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ч.2 ст. 233 КЗпП України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати (виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні).
Спір у даній справі стосується перерахунку і виплати з 29.01.2020 по 19.05.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі, посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за кваліфікацію, за таємність, премії у відповідних відсотках від посадового окладу, які були установлені позивачу у вказаний період, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом станом на 1 січня відповідного календарного року.
Як слідує із доданих до позовної заяви документів, а саме витягу із наказу Головного управління ДСНС у Тернопільській області №617-HK/64 від 05.11.2025, позивача було звільнено від виконання обов'язків за відповідною посадою та виключено із списків особового складу Головного управління ДСНС у Тернопільській області та знято із всіх видів забезпечення. 07 листопада 2025 року із позивачем проведено розрахунок при звільненні, а також ознайомлено із грошовим атестатом №67, що підтверджується його підписом.
Отже позивачу було відомо про розміри його грошового забезпечення у листопаді 2025 року.
Натомість даний позов подано до суду 05.03.2026 (сформовано в системі Електронний суд), що свідчить про недотримання позивачем встановленого тримісячного строку на звернення до суду.
В порушення вимог ч. 6 ст.161 КАС України, позивачем до позовну заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску не додано, проте у позовній заяві, з посиланням на рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) від 11.12.2025 зазначено, що з 11.12.2025 втратила чинність частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка встановлювала тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату належних працівникові сум заробітної плати (грошового забезпечення). Зазначає, що строк звернення позивачем не пропущено.
Так представник вказує, що порушення зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим: кожен день невиплати або затримки виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат означає не завершене правопорушення, а таке, що триває.
Зазначає, що установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат без урахування того, що трудові відносини тривають (обов'язку роботодавця щодо своєчасної виплати заробітної плати), обмежує право на своєчасне одержання винагороди за працю, що суперечить частині сьомій статті 43 Конституції України.
Отже, на переконання представника, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Щодо наведеного суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В означеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Таким чином, Конституційний Суд у вказаному рішенні додатково розтлумачив, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визнана неконституційною, стосувалась працівника, який продовжує перебувати у трудових відносинах, та відповідно є менш захищеним порівняно зі звільненим працівником.
Натомість, в даному випадку позивач звільнений зі служби, а тому, відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Враховуючи наведене, при звільненні працівника правовідносини перестають бути триваючими, оскільки всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, мають бути виплачені в день звільнення.
Таким чином, до правовідносин, що є предметом у даній справі, слід застосовувати ч.2 ст.233 КЗпП України, яка неконституційною не визнавалась та є діючою.
Враховуючи наведене, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду з моменту звільнення (одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні), який у даному випадку слід обчислювати з 07.11.2025 (дата ознайомлення позивача грошовим атестатом).
Враховуючи дату звернення до суду з позовною заявою (05.03.2026) позивачем пропущено строк звернення до суду та не подано заяви про його поновлення із зазначенням обґрунтованих причин.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати обґрунтовані підстави для поновлення строку, з відповідними доказами на їх підтвердження.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду.
Роз'яснити позивачу, що уразі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява буде повернута останньому.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала складена і підписана 10.03.2026.
Суддя Баб'юк П.М.