про повернення позовної заяви
Справа № 500/679/26
10 березня 2026 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб'юк П.М., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
12 лютого 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №297 від 27.06.2025, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 винести наказ щодо звільнення ОСОБА_1 із списків особового складу військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою від 18 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дні її отримання на усунення недоліків, шляхом: подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд вказував на те, що позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №297 від 27.06.2025, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу.
Також позивачем заявлено похідну вимогу: зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 винести наказ щодо звільнення ОСОБА_1 із списків особового складу військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 .
Поряд з цим, до суду із даним позовом позивач (представник) звернулася лише 11.02.2026 (позовну заяву сформовано в системі "Електронний суд"), тобто з пропуском місячного строку встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
На виконання вимог вказаної ухвали, 02.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення строку на звернення до суду, в якому зазначено, що ОСОБА_1 про наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025 №297 дізналася лише після отримання відповіді на адвокатський запит, а при прийнятті її на роботу даний наказ не був їй пред'явлений та вручений відповідно до чинного законодавства.
Також, зазначено, що ОСОБА_1 дізналася про те, що вона є військовослужбовцем лише після того, як їй 22 листопада 2025 року було доведено про те, що її переводять для продовження військової служби із міста Тернополя, на що вона не погоджувалася, оскільки в неї є сім'я та малолітня дитина, а також такі умови праці не обговорювалися попередньо, тому було нею прийнято рішення, щодо збирання доказів по даній справі для подальшого оскарження в судовому порядку.
Таким чином, враховуючи те, що про існування оспорюваного наказу та інших наказів, які знаходяться в службовому розслідуванні стало відомо лише після пропуску строку на їх оскарження, тому позивач та її представник вважають, що такий строк пропущений із поважних причин.
06.03.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли заперечення на клопотання, в яких представник вказує, що представник позивача в обґрунтування поважності причини пропуску строку на оскарження посилається, зокрема, на те, що "позивач ОСОБА_1 дізналася про те, що вона є військовослужбовцем лише після того, як їй 22 листопада 2025 року було доведено про те, що її переводять для продовження військової служби із міста Тернополя", проте, таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач 27.06.2025 особисто звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловивши бажання проходити військову службу. Позивач власноручно заповнила бланк заяви, копія якої є в матеріалах справи, з проханням призвати її на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Позивач проходила військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 ; особисто надала свою фотокартку для прикріплення її до картки обстеження та медичного огляду; засвідчила особистим підписом в графі 10 картки обстеження та медичного огляду, що в повному обсязі та достовірно надає інформацію щодо її стану здоров'я. Відповідно висновків військово-лікарської комісії, позивач є придатною до військової служби. Жодних захворювань, що могли б вплинути на усвідомлення своїх дій та керування ними, не виявлено. Позивач не визнана особою, дієздатність якої обмежена.
Зазначає, що як слідує із матеріалів службового розслідування, долучених до матеріалів справи, з 28 червня 2025 року позивач зарахована до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 на всі види забезпечення, посаду прийняла та приступила до виконання посадових обов'язків. Відповідно до копій витягів з наказів від 28.06.2025 № 201, від 01.08.2025 № 240, від 28.09.2025 № 302, позивачу призначено грошове забезпечення, отримання якого позивачем не заперечується. За позивачем була закріплена вогнепальна зброя. Відповідно до службової характеристики на позивача, остання дотримується правил носіння військового одягу. Відповідно до пояснень військовослужбовців, позивач проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Як встановлено під час проведення службового розслідування, позивач прибула до ВЧ НОМЕР_1 28.06.2025 та перебувала на службі до моменту виявлення самовільного залишення нею військової частини 22.11.2025.
Вказує, що таким чином, позивач добровільно звернулася з заявою про призов її на військову службу; пройшла військово-лікарську комісію з метою встановлення ступеня придатності до військової служби; постановлена на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі абзацу 14 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та знята з обліку, як така, що призвана на військову службу; була призвана на військову службу та зарахована до особового складу ВЧ НОМЕР_1 , отримала військову форму та дотримувалася правил її носіння, мала закріплену вогнепальну зброю, отримувала грошове забезпечення військовослужбовця. За таких умов, твердження про "не знання" позивача про її статус військовослужбовця та проходження нею військової служби у вказаний період є неправдивим, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.
Також да вказаних заперечень додано копію облікової картки позивача, копію направлення, картки обстеження та медичного огляду.
Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 вказала, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної.
Отже, 08 червня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду запроваджено новий підхід до обчислення строку звернення до суду особами, що проходять військову службу і зроблено висновок, що військова служба є різновидом публічної служби.
Оскільки дана адміністративна справа з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби, то при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися частиною п'ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв'язку із прийняттям оскаржуваного наказу та вчиненням протиправних дій.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Вище наведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від14.11.2024 у справі №160/33822/23.
Як зазначено у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 дізналася про те, що вона є військовослужбовцем лише після того, як їй 22 листопада 2025 року було доведено про те, що її переводять для продовження військової служби із міста Тернополя, тому нею було прийнято рішення, щодо збирання доказів по даній справі для подальшого оскарження в судовому порядку.
Поряд із цим, як слідує із матеріалів справи, позивач добровільно 27.06.2025 звернулась із заявою про призов на військову службу, пройшла військово-лікарську комісію з метою встановлення ступеня придатності до військової служби, що підтверджується її підписом у графі 10 "Інформація щодо стану мого здоров'я надана мною достовірно та в повному обсязі", постановлена на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі абзацу 14 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та знята з обліку, як така, що призвана на військову службу; була призвана на військову службу та зарахована до особового складу ВЧ НОМЕР_1 , отримувала грошове забезпечення військовослужбовця.
Таким чином, посилання представника позивача про те, що позивач не підписувала заяви про проходження військової служби та не знала про те, що є військовослужбовцем, суд оцінює критично.
Враховуючи наведене, суд відхиляє як не обґрунтовані твердження представника позивача, що ОСОБА_1 дізналась про те, що перебуває на військовій службі лише 22.11.2025. При цьому, навіть з урахуванням цієї дати позивачем пропущено строк звернення до суду.
До суду із даним позовом позивач (представник) звернулася лише 11.02.2026 (позовну заяву сформовано в системі "Електронний суд"), тобто з пропуском місячного строку встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
Суд звертає увагу на тому, що визначені процесуальним законом строки звернення до суду, це період часу, протягом якого особа повинна проявити інтерес стосовно захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
При цьому, суд ще раз звертає увагу, що поважними причинами пропуску такого строку можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії".
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковим для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії"). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини наголосив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватись при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової впевненості. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що ні позивачем, ні його представником не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів того що вони не мали реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, а тому, клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає, позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачу.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 248 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 10 березня 2026 року.
Суддя Баб'юк П.М.