Справа № 500/4034/25
09 березня 2026 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 500/4034/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.05.2025 №192350005527 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком щодо не зарахування ОСОБА_1 у страховий стаж періоду роботи з 01 серпня 1983 року по 23 жовтня 1991 року у Тернопільському заводі «Ремпобуттехніка» згідно трудової книжки від 01 серпня 1983 року НОМЕР_1 . Зобов'язано Головне управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Представник позивача звернулася до суду із заявою про роз'яснення рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі №500/4034/25.
В обґрунтування вказаної заяви представник зазначила, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1958-IV. Таким чином, на думку представника позивача, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № № 500/4034/25 від 26 серпня 2025 року залишилося не виконаним з причини ймовірногоі неправильного його тлумачення внаслідок неясності резолютивної частини.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.
Вивчивши заяву представника позивача від 02.03.2026 про роз'яснення рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі №500/4034/25, суд зазначає наступне.
Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз'яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв. Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Тобто, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для осіб, що будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності судового рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Таким чином, виходячи з системного тлумачення положень статті 254 КАС України, роз'яснено може бути рішення чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті в судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни узгоджуються з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас, роз'яснюючи рішення, суд не може вносити будь-які зміни в рішення, що вже існує.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 9901/55/19, роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, в ухвалі від 10 вересня 2021 року у справі № 120/2825/20-а Верховний Суд висловив правову позицію, що у відповідності до імперативних положень статті 254 КАС України, роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню, тобто таке рішення, яким суд розв'язав спір по суті, якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин, але не те, яке ухвалене з процесуальних питань, що не стосуються суті спору, який виник між сторонами у справі, й лише вказує на процесуальну дію, вчинену судом у межах наданих йому повноважень.
Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 також вказав, що фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акту і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі, роз'яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом зокрема у постановах від 26 січня 2018 року у справі № 138/815/17, від 16 липня 2020 року у справі № 619/3407/16-а, від 30 грудня 2020 року у справі № 766/9580/17, від 26 травня 2022 року у справі № 620/1269/20, від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.
Згідно пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» № 7 від 20.05.2013 зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Зі змісту рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 500/4034/25 не вбачається, що воно є незрозумілим або його важко чи неможливо виконати внаслідок неясності резолютивної частини. З резолютивної частини судового рішення слідує, що його текст труднощів для розуміння не викликає, суть є зрозумілою та не двозначною, тому розширеного тлумачення, шляхом його роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.
Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ «BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)» (заява № 49016/10), яке стосується встановлення правомірності роз'яснення судового рішення, суд зобов'язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення.
У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз'яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.
Отже, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 500/4034/25 не потребує роз'яснення, а відтак заява представника позивача від 02.03.2026 про роз'яснення судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача від 02.03.2026 про роз'яснення рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі №500/4034/25 відмовити.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 09 березня 2026 року.
Головуючий суддя Грицюк Р.П.