Справа № 500/6685/25
10 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відповідного запису (відомостей) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ,
визнати протиправними дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача на військовий облік як військовозобов'язаного,
зобов'язати відповідача виключити із військового обліку військовозобов'язаних позивача ОСОБА_1 ,
визнати протиправними дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про перебування позивача ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг»,
зобов'язати відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити дані про перебування позивача ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг»,
зобов'язати відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 внести дані про виключення з військового обліку позивача ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг»,
визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення військового обліку з боку ОСОБА_1 до військово-облікового документу сформованого у застосунку Резерв +;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про розшук та порушення позивачем ОСОБА_1 військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.06.2010 ОСОБА_1 виповнилось 40 років, тому 03.01.2011 ОСОБА_1 було виключено із військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції від 10 лютого 2010 року, чинній на момент виникнення правовідносин) у зв'язку із досягненням граничного віку перебування у запасі. Вважає, що військовий квиток серії НОМЕР_1 є чинним та допустимим доказом, що позивач ОСОБА_1 вже не має статусу військовозобов'язаного, та виключений з військового обліку військовозобов'язаних з 2011 року. Отже, на думку позивача, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік є безпідставними та неправомірними; виключення з військового обліку у 2011 році було здійснено на законних підставах і має остаточний характер, а тому не може бути переглянуте або скасоване підзаконним актом, прийнятим через кілька років після припинення відповідних правовідносин. Зауважує, що "відновлення" статусу військовозобов'язаного без належної правової підстави порушують принцип верховенства права, юридичної визначеності та правомірних очікувань особи. Відтак, вважає, що оскільки ОСОБА_1 був виключений з військового обліку та перестав бути військовозобов'язаним, тому на нього не поширюються закони про військовий обов'язок та військову службу (зокрема, він не може бути призваний під час мобілізації, не зобов'язаний проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, йому не можна вручити повістку). На думку позивача, рішення про виключення з військового обліку є остаточним - особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Просить врахувати, що заяву про взяття його на військовий облік позивач до ТЦК та СП не подавав; обов'язку самостійно оновити персональні дані для виключених з військового обліку осіб нормативно-правовими актами не встановлено. Уточнення даних в застосунку "Резерв+" не означає постановку на військовий облік. Крім цього, на думку позивача, у зв'язку з тим, що військовий квиток серії НОМЕР_1 є чинним документом, відповідно до якого ОСОБА_1 не має статусу військовозобов'язаного та виключений з військового обліку військовозобов'язаних з 2011 року, звернення ТЦК та СП до Нацполіції щодо доставки ОСОБА_1 для складення протоколу у зв'язку з не уточненням даних до 16.07.29024 р. , є незаконним.
Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Доводи представника відповідача загалом зводяться до того, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки: його виключення у 2011 році не створює довічного звільнення від військового обліку; законодавство змінило граничний вік перебування у запасі, що підлягає прямому застосуванню. На думку представника відповідача, позивач не довів недостовірність даних Реєстру, в свою чергу, в свою чергу, підстав для внесення до Реєстру відомостей про його «остаточне виключення» немає. Крім цього, відповідач вважає, що принцип незворотності дії закону не порушений, а ТЦК та СП діяв у межах закону та повноважень.
Представник позивача подала до суду заперечення (на відповідь на відзив), які суд розцінює як відповідь на відзив, подану в порядку ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, звертає увагу суду, що позивач детально обґрунтував у позові, що був законно, остаточно та безповоротно виключений з військового обліку 08.01.2011 року на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (редакції 2010 року), у зв'язку з досягненням граничного віку перебування у запасі. Цей юридичний факт підтверджений військово-обліковим документом - військовим квитком серії НОМЕР_1 , який містить офіційну відмітку про виключення з військового обліку. Вважає, що повторне взяття на військовий облік позивача, який вже був виключений з обліку з 2011 року, на підставі прийняття нових законів неможливе, оскільки є дією, яка погіршує його існуюче становище та є обмеженням його конституційних прав і свобод.
Ухвалою суду від 22.01.2026 постановлено витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії облікової картки ОСОБА_1 , встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 - строк до 28.01.2026 для подання вказаних доказів.
На виконання вказаної ухвали суду від представника відповідача 26.01.2025 надійшло клопотання разом із зазначеними в ухвалі суду від 22.01.2026 доказами.
Як встановлено судом, листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №318 від 27.01.2025 позивача повідомлено щодо прийняття відповідачем рішення про те, що позивач підлягає взяттю на військовий облік, оскільки відсутні законні підстави для виключення з військового обліку. Додатково зазначено, що військовозобов'язані, які раніше були зняті з військового обліку відповідно до пунктів 4,5,6 пункту 2.3 наказу Міністра оборони України від 09.06.2016 №342, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних.
Крім цього, у листі ІНФОРМАЦІЯ_2 №3548 від 12.12.2025 серед іншого, зазначено, що військовозобов'язаний має право з'явитися особисто до відповідного ТЦК та СП для розгляду справи про адміністративне правопорушення або подати відповідну заяву в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Також, у військово-обліковому документі у застосунку "Резерв+" містяться відомості про порушення позивачем правил військового обліку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі (ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII).
Відповідно до положень п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Статтею 32 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40-річного віку, було визначено, що військовозобов'язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Запас військовозобов'язаних згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40-річного віку (2010 рік), поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов'язаних.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. (ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 № 1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 22.07.2014 № 1604-VII - до 60 років.
У свою чергу, приписи Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.
Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону № 2232-XII позивач, як громадянин України, підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З часу внесення змін до Закону № 2232-XII він розповсюджується на всіх громадян України, що не досягли граничного віку перебування у запасі, тобто 60 років.
Позивач підпадає під дію Закону № 2232-XII із внесеними до нього змінами.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в у постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.
Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону № 2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов'язаним.
Звертаючись до суду з цією позовною заявою позивач зазначає, що не мав статусу військовозобов'язаного та не перебував на відповідному обліку до сьогодні, а тому не мав обов'язків пов'язаних з військовим обліком (у ОСОБА_1 , у якого є військовий квиток серії НОМЕР_1 з відомостями про виключення з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку у запасі).
Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки станом на дату звернення позивача до відповідача із заявою щодо оновлення облікових даних діяла норма статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», яка передбачала набуття шестидесятирічного віку, в той час як позивач не досяг зазначеного віку.
Слід зазначити, що законодавець не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які досягли граничного віку перебування у запасі, визначеного частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у попередній редакції.
Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
З цього приводу слід також зазначити, що військовий облік є адміністративною процедурою, здійснення якої регулюється законодавством, чинним на час її здійснення, тобто ведення військового обліку здійснюється на підставі чинного законодавства, а не законодавства, що було чинним у минулому.
У зв'язку із чим громадяни, які згідно із чинним на теперішній час законодавством належать до категорії військовозобов'язаних, і не мають підстав для виключення з військового обліку, підлягають військовому обліку на загальних засадах.
Крім цього, суд вважає помилковими посилання позивача на необхідність застосування до спірних відносин положень статті 58 Конституції України, з огляду на наступне.
Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У спірних правовідносинах юридичних фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі.
Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів № 1169-VII та №1604-VII.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.
Тому, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає необґрунтованими.
Отож, враховуючи зазначене, перебування позивача на військовому обліку відповідає чинному законодавству.
В свою чергу, перевіряючи дії та бездіяльність відповідача на відповідність вимогам частини другої ст. 2 КАС України, щодо невнесення відповідного запису (відомостей) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , взяття позивача на військовий облік як військовозобов'язаного, внесення даних про перебування позивача ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виключити із військового обліку військовозобов'язаних позивача ОСОБА_1 , зобов'язання відповідача виключити дані про перебування позивача ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», зобов'язання відповідача внести дані про виключення з військового обліку позивача ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», то такі задоволенню не підлягають, як похідні, оскільки, як встановлено судом вище, перебування позивача на військовому обліку як військовозобов'язаного відповідає нормам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно поновлено позивача на обліку військовозобов'язаних. Існування у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов'язаних станом на дату взяття позивача на військовий облік матеріалами справи не підтверджено.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення військового обліку з боку ОСОБА_1 до військово-облікового документу сформованого у застосунку Резерв +; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про розшук та порушення позивачем ОСОБА_1 військового обліку, в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Так, у військово-обліковому документі у застосунку "Резерв+" містяться відомості про порушення позивачем правил військового обліку.
Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, пунктом і яких передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів:
3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;
5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;
6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки;
11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
При цьому, суд вважає, що невиконання вказаних вище обов'язків особою, яка перебуває у статусі військовозобо'язаного, є порушенням правил військового обліку.
Доказів вчинення позивачем вказаних вище дій, визначених Додатком 2 до Порядку №1487, судом не здобуто, а учасниками справи суду не подано.
Між тим, суд враховує, що листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №3548 від 12.12.2025 позивачу повідомлено про його обов'язки як військовозобов'язаного, а також про право з'явитися особисто до відповідного ТЦК та СП для розгляду справи про адміністративне правопорушення або подати відповідну заяву в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно до ст. 139 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 10 березня 2026 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ),
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.