06 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/14779/25
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 або Відповідач 1) та Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - ЦВЛК ЗСУ або Відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5732/3 від 26.12.2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність ЦВЛК ЗСУ щодо неналежного розгляду скарги про перегляд постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5732/3 від 26.12.2024 року;
- зобов'язати ЦВЛК ЗСУ повторно розглянути скаргу позивача про перегляд постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5732/3 від 26.12.2024 року з урахуванням висновків суду.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , не погоджуючись із постановою, оформленою довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5732/3 від 26.12.2024 року, якою його на підставі статей 60-в, 41-в, 64-в графи ІІ ТДВ-Б "Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, а також пояснень щодо застосування відповідних статей, що визначають ступінь придатності до військової служби" було визнано придатним до військової служби у десантно-штурмових військах, подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Центральна ВЛК у відповіді позивачу листом від 07.02.2025 року повідомила, що не вбачає підстав для перегляду постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як зазначає позивач, досудова скарга до ЦВЛК розглянута останньою неналежно, оскільки відповідь, яка оформлена листом, не містить правової оцінки застосування чи незастосування статті 1 Розкладу хвороб, не надано оцінки результатам попереднього обстеження у профільних лікарів, не аргументовано відсутність необхідності повторного медичного огляду та/чи направлення у лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд з метою підтвердження чи спростування ступеня придатності до військової служби відповідно до Наказу № 402.
Наведене, за твердженням позивача, свідчить про порушення порядку перегляду постанови ВЛК і недотримання владних повноважень в частині дослідження медичної документації з метою встановлення дійсного стану здоров'я позивача, тому така бездіяльність ЦВЛК ЗСУ є протиправною.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідачів відзиви на позов не надходили.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2024 року позивачу проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , результати якого оформлено довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.08.2024 року № 3480/3.
Відповідно до діагнозу, зазначеного у цій довідці, з урахуванням причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії або каліцтва), на підставі статті 1-б графи ІІ "Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснень щодо застосування відповідних статей, які визначають ступінь придатності до військової служби" (далі - Розклад хвороб), військово-лікарська комісія постановила, що позивач є тимчасово непридатним до військової служби з повторним оглядом через два місяці (09.10.2024 року).
16.10.2024 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 № 4223 від 16.10.2024 року на підставі статті 1-б графи ІІ Розкладу хвороб військово-лікарська комісія також постановила, що позивач є тимчасово непридатним до військової служби з повторним оглядом через два місяці (16.12.2024 року).
Також 22.11.2024 року позивач вчергове пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 . За результатами зазначеного огляду ВЛК прийнято аналогічну постанову, відповідно до якої на підставі статті 1-б графи ІІ Розкладу хвороб позивача знову визнано тимчасово непридатним до військової служби з повторним оглядом через один місяць (22.12.2024 року).
Водночас, за результатами медичного огляду позивача, проведеного 26.12.2024 року на підставі направлення ТЦК та СП, військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача визнано придатним до військової служби у десантно-штурмових військах на підставі статей 60-в, 41-в, 64-в графи ІІ ТДВ-Б Розкладу хвороб. Вказана постанова оформлена довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.12.2024 року № 5732/3.
Не погодившись з таким висновком ВЛК, позивач подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якій просив скасувати рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 та направити його на повторний (контрольний) огляд до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Розглянувши скаргу позивача, ЦВЛК ЗСУ листом № 598/4/3479 від 07.02.2025 року повідомила його про те, що постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 прийнята правильно й підстав для задоволення вимог позивача немає. Запропоновано оскаржити таке рішення ЦВЛК ЗСУ в судовому порядку.
Вважаючи розгляд скарги неналежним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За правилами частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною 2 статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями військовослужбовців Збройних Сил України врегульована "Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800. (далі - Положення № 402).
За змістом пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 1.3. розділу І Положення № 402 встановлено, що серед основних завдань військово-лікарської експертизи є добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Згідно з пунктом 2.2 розділу І штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) та ВЛК регіону.
Так, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 визначено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК, здійснення контролю за роботою підпорядкованих ВЛК та надання їм методичної і практичної допомоги; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
На виконання підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право, в тому числі:
оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу І Положення № 420 передбачено право оскарження в судовому порядку рішень, постанов ЦВЛК.
Відповідно до пункту 3.1 розділу І Положення № 420 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України "Про звернення громадян", "Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України", затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України Про звернення громадян (пункт 3.2 розділу І).
За приписами пункту 3.3 розділу І скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_10 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Пунктом 3.4 розділу І Положення № 402 встановлено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.
У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз'яснення, оформлене листом.
Судом встановлено, що згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.12.2024 року № 5732/3 ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання: реактивний остеоартрит шийного відділу хребта з дегенеративними змінами м/х дисків, як наслідок перенесеного Лайм-Борелійозу. ДЕ І(один) ст. змішаного генезу з ВСД вестибулярним, астено-цефалгічним с-мом. Р/остеохондроз, спондилоартроз хребта в ст. н/п ремісії. Протрузії м/х дисків, множинні. Нейродистрофічний с-м.
Визнано на підставі статті 64в, 41в, 64в графи ІІ Розкладу хвороб, графи - Таблиці додаткових вимог_Б придатним до військової служби у десантно-штурмових військах.
Як зазначено у листі № 598/4/3479 від 07.02.2025 року, за результатами розгляду наданих позивачем копій медичних документів встановлено, що постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 про ступінь придатності до військової служби прийнята вірно, згідно вимог статей 41в, 60в, 64в графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби додатку І до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 за № 1109/15800. Враховуючи зазначене, підстав для задоволення вимог, викладених у скарзі, на теперішній час немає.
При цьому, яким чином Центральна ВЛК дійшла саме такого висновку Відповідач 2 не обґрунтував.
Суд зазначає, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Такими дискреційними повноваженнями наділені ЦВЛК, зокрема функцією з контролю за рішеннями ВЛК.
Так, Центральна ВЛК, яка має у штаті медичних працівників та як установа, наділена повноваженнями щодо розгляду, перегляду, скасування, затвердження, незатвердження та контролю за постановами будь-якої ВЛК (включно з їх переглядом по суті прийнятих діагнозів), є єдиним компетентним суб'єктом владних повноважень, що контролює усі ВЛК та перевіряє прийняті ними рішення з метою захисту прав військовозобов'язаних, військовослужбовців та резервістів.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Поряд з цим, лист ЦВЛК ЗСУ № 598/9/3479 від 07.02.2025 року не містить жодної оцінки доводів позивача, викладених у скарзі та наданих ним документів, як і оцінки відповідних спеціалістів Центральної ВЛК, наділених дискреційними повноваженнями щодо спростування або підтвердження наданих позивачем документів.
Суд вважає, що Центральна ВЛК повинна була розглянути скаргу позивача про перегляд постанови ВЛК в частині встановлених позивачу діагнозів у сукупності з обстеженнями та за результатами такого розгляду надати обґрунтовану відповідь (висновок) про правомірність/неправомірність постанови ВЛК.
Наведені обставини свідчать про поверхневість проведеного ЦВЛК розгляду скарги позивача та необґрунтованість прийнятих висновків, а вказана розбіжність не може бути усунута судом.
Слід зазначити, що на необґрунтованості листа Центральної ВЛК у вигляді лише констатації правильності висновку ВЛК, зазначеного у рішенні останньої, без мотивації відмови в його перегляді, наголошував і Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом покладення на ЦВЛК ЗСУ обов'язку повторно розглянути скаргу позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог Положення № 402.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5732/3 від 26.12.2024 року. суд зазначає, що така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки суд, зобов'язуючи Центральну військово-лікарську комісією ЗСУ розглянути скаргу на зазначену постанову позаштатної ВЛК, не може одночасно вирішувати питання про скасування такої постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 2.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, вул. Госпітальна, 16, м. Київ, ЄДРПОУ 08356179) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії від 26.12.2024 р. № 5732/3.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії від 26.12.2024 р. № 5732/3, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (код ЄДРПОУ 08356179) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605, 60 грн. (шістсот п'ять гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
06.03.26