09 березня 2026 рокуСправа №160/17794/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально Військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 18 червня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якій позивач просить суд:
-визнати дії Центральної ВЛК протиправними в частині встановлення та затвердження причинного зв'язку отримання травми, захворювання, контузії, каліцтва свідоцтва про хворобу 1261 ВЛК в/ч НОМЕР_1 від 16.08.2024;
-зобов'язати Центральну ВЛК скасувати причинний зв'язок отримання травми, захворювання, контузії, каліцтва: «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» свідоцтва про хворобу 1261 ВЛК в/ч НОМЕР_1 від 16.08.2024 та вказати: «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з березня 2022 року до вересня 2025 року позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . Під час проходження служби позивач отримав захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, однак в свідоцтві про хворобу №1261 ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 та протоколі засідання 20 Регіональної ВЛК від 27.11.2024 №4310 в якості причинного зв'язку захворювання зазначено - «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби». Не погоджуючись з таким формулюванням причинного зв'язку позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії щодо перегляду постанов про причинний зв'язок діагностованих у нього захворювань. Проте, йому було відмовлено у перегляді формулювання причинного зв'язку захворювання, з чим позивач не погодився і звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
02 липня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття. Відповідач діяв у відповідності до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). З цих підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 в період з березня 2022 року до 30 вересня 2024 року позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою (додаток 6), виданої командиром військової частини НОМЕР_2 №512 від 25.09.2024 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
16.08.2024 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення його ступеня придатності до військової служби.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №1261 від 16.08.2024 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. За наслідком проведеного медичного огляду встановлено діагноз: Хронічна сенсоневральна приглухуватість з глибоким порушенням слуху на обидва вуха з середньою втратою слуху 90 дБ на праве вухо, 92,5 дБ на ліве вухо, компенсовано слуховим апаратом ліворуч. «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби». На підставі статті 36а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.09.2024 №275 по особовому складу ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за станом здоров'я.
25 листопада 2024 року позивачем було подано скаргу на висновки, викладені у свідоцтві про хворобу №1261 від 16.08.2024 в частині причинного зв'язку захворювання у свідоцтві про хворобу №1261 від 16.08.2024. Позивач просив змінити формулювання свідоцтва про хворобу із «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» на «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Постановою 20 Регіональної ВЛК за протоколом від 27.11.2024 №4310 залишено без змін постанову про причинний зв'язок діагностованого у солдата ОСОБА_1 захворювання органу слуху за свідоцтвом про хворобу №1261 від 16.08.2024.
Протоколом №4310 від 27 листопада 2024 року 20 регіональна військово-лікарська комісія відмовила позивачу у задоволенні скарги, посилаючись на те, що згідно наданих виписних епікризів, та етіопатогенезу розвиту: Хронічна сенсоневральна приглухуватість з глибоким порушенням слуху на обидва вуха з середньою втратою слуху 90 дБ на праве вухо, 92.5 дБ на ліве вухо, компенсовано слуховим апаратом ліворуч. (Н90)», постанова про причинний зв'язок захворювання у свідоцтві про хворобу №1261 ВЛК в/ч НОМЕР_1 від 16.08.2024 прийнята обґрунтовано. Підстав для її відміни, скасування або прийнятття іншої постанови немає.
Не погоджуючись з таким формулюванням причинного зв'язку у свідоцтві про хворобу №1261 ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 та протоколі засідання 20 Регіональної ВЛК від 27.11.2024 №4310 позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії щодо перегляду постанов в частині причинного зв'язку діагностованих у нього захворювань.
Зокрема, позивач просив змінити причинний зв'язок захворювання на формулювання «Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини».
Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центрально військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28 березня 2025 року №2025-0328-1230 позивачу відмовлено у встановленні причинного зв'язку діагностованих у нього захворювань у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Зокрема, серед іншого, відповідач зазначив у протоколі №2025-0328-1230, що зниження слуху діагностовано у ОСОБА_1 з дитинства, але подальший розвиток хвороби відбувся під час проходження ним військової служби. Однак надані військово-облікові та медичні документи не підтверджують та не дозволяють віднести прогресування хвороби на час безпосередньої участі позивача у бойових діях у 2023 році (відсутня інформація щодо одержання важких вибухових травм з пошкодженням барабанних перетинок тощо).
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).
Згідно пункту 2 частини першої статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 1.3 глави 1 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 глави 1 розділу I Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія; ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Згідно підпункту 2.6.1 пункту 2.6 глави 1 розділу I Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, госпітальні ВЛК.
В силу пункту 21.1 глави 21 розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК (пункт 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення № 402).
Згідно пункту 21.4 глави 21 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми).
Так, згідно пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях, серед іншого:
д) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».
є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Відтак, для встановлення причинного зв'язку з формулюванням «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» в спірних правовідносинах необхідно одночасне існування обставин того, що:
- (1) захворювання виникло до служби, та
- (2) захворювання досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби, та
- (3) досягнення захворюванням розвитку, що призводить до непридатності, повинно відбутися у такі періоди служби: під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Повертаючись до обставин справи.
Як встановлено судом з позовної заяви, позивач фактично не згоден з висновком відповідача щодо залишення без змін причинного зв'язку захворювання та відмовою пов'язати його захворювання із захистом Батьківщини.
Обґрунтовуючи позов позивач стверджує, що захворювання (погіршення слуху) досягло такого розвитку, що призвело до непридатності до військової служби, саме у період безпосередньої участі у бойових діях, а тому причинний зв'язок такого захворювання має бути визначено як такий, що пов'язаний із захистом Батьківщини.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що надані позивачем військово-облікові та медичні документи не підтверджують та не дозволяють віднести прогресування хвороби на час безпосередньої участі у бойових діях у 2023 році (відсутня інформація щодо одержання важких вибухових травм з пошкодженням барабанних перетинок, тощо).
В ході судового розгляду встановлено, що зниження слуху у ОСОБА_1 діагностовано з дитинства, подальший розвиток відбувся під час проходження служби.
Позивач позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, в період з 09.05.2023 до 13.05.2023, з 05.07.2023 до 07.07.2023, з 01.09.2023 до 17.09.2023, з 23.10.2023 до 31.10.2023, з 01.11.2023 до 14.11.2023. Зазначені обставини підтверджуються довідкою, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 №512 від 25.09.2024.
Згідно з наявних в матеріалах справи медичних документів позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із загостренням хвороби з 20.03.2024 до 01.04.2024, з 28.06.2024 до 08.07.2024, з 10.08.2024 до 16.08.2024. Також, анамнез хвороби: «…скарги на зниження слуху виникли ще в підлітковому віці… Зі слів хворого, 19.05.2024 потрапив під ворожий обстріл… Скарги зі слухом відмічає з 2004 року…Не лікувався… Під час служби виявив погіршення».
Відтак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження прогресування хвороби на час безпосередньої участі у бойових діях у 2023 році.
Натомість, позивачем не підтверджено участі у бойових діях у 2024 році, коли відбулося загострення хвороби, за наслідком чого позивач проходив стаціонарне лікування.
Щодо виключного права ВЛК на встановлення причинного зв'язку захворювань.
У відзиві відповідач наголошує, що жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
Щодо вказаних обставин суд зазначає таке.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, зокрема періоду його виникнення, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово - лікарської комісії та інших спеціалізованих експертних установ.
У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів різних ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та їх причинно-наслідкового зв'язку.
Суд зазначає, що під час розгляду даної справи суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, в яких зазначено, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров'я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення №402, і при розгляді даної справи судом жодних порушень вказаної процедури не встановлено, не зазначено про таке й позивачем.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон