24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 569/16153/23
провадження № 51-3229 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Скворцове Сімферопольського
району АР Крим, який зареєстрований
за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Рівненський міський суд Рівненської області вироком від 26 березня 2025 року, залишеним без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, на строк 15 років та з конфіскацією майна.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у пособництві державі-агресору за таких обставин.
ОСОБА_7 в невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 07 червня 2022 року, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, зокрема, через повномасштабне російське військове вторгнення 24 лютого 2022 року на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності та захоплення території України, переслідуючи свої особисті інтереси, перебуваючи в с. Наддніпрянське Херсонської міської територіальної громади Херсонської області, погодився на пропозицію представників окупаційної адміністрації щодо призначення його на посаду «директора Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук».
Надалі ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді «директора Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук», починаючи з 31 серпня 2022 року, вчинив дії щодо реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора шляхом перереєстрації в незаконно створених окупаційною владою податкових органах на території Херсонської області до 01 жовтня 2022 року державної наукової установи - Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України (далі - Інституту зрошувального землеробства).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_6 , не погодившись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- суди всупереч вимогам статей 297-1, 323 КПК позбавили ОСОБА_7 процесуальних прав, зокрема, надавати суду показання, подавати докази, висловлювати свою позицію щодо пред'явленого обвинувачення на стадії судових дебатів, оскільки суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про здійснення спеціального судового провадження;
- під час досудового розслідування ОСОБА_7 не було вручено письмове повідомлення про підозру та обвинувальний акт, що свідчить про неповідомлення його про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала доводи касаційної скарги, просила скасувати оскаржувані судові рішення, кримінальне провадження - закрити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі захисник покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 розглядалося в порядку спеціального судового розгляду з обов'язковою участю захисника і за відсутності обвинуваченого («in absentia»), який усних показань суду не надавав, письмових заяв, протестів та клопотань на адресу суду не надсилав.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК, та кваліфікацію його дій за цією нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема:
- протоколу від 18 серпня 2022 року огляду інтернет-ресурсів, згідно з яким оглянуто телеграм-канал «Херсон и днем и ночью», в якому виявлено публікацію від 17 серпня 2022 року про те, що колаборант ОСОБА_8 причетний до викрадення та вивезення врожаю з окупованої частини Херсонської області до АР Крим, до якої прикріплено фото виписки з «Реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области» (мовою оригіналу) від 03 серпня 2022 року про те, що ОСОБА_7 займає посаду директора Інституту зрошувального землеробства НААН України;
- протоколу від 29 вересня 2022 року огляду інтернет-ресурсів, згідно з яким оглянуто офіційний інформаційний сайт Бериславської районної ради, на якому наявна інформація про склад депутатів Бериславської районної ради VІІ скликання та про те, що головою вказаної ради VІІ скликання був ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обраний від районної організації політичної партії «Наш край»;
- протоколу від 24 листопада 2022 року огляду інтернет-ресурсів, згідно з яким оглянуто сайт «Суспільне. Медіа», на якому виявлено публікацію з фото ОСОБА_7 від 15 червня 2022 року під назвою «Директором Інституту зрошувального землеробства на Херсонщині військові РФ призначили ексголову Бериславської райради» про те, що на Херсонщині військові рф «директором» Інституту зрошувального землеробства НААН України призначили ОСОБА_9 , який був головою Бериславської райради попереднього скликання, а до того працював директором ПП «Вітал-Агро»;
- протоколу від 10 січня 2023 року огляду інтернет-ресурсів, згідно з яким оглянуто сайт за посиланням «http://egrul.nalog.ru» «Единый государственный реестр юридических лиц Федеральной налоговой службы» (мовою оригіналу), на якому виявлено інформацію про Інститут зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук, розташований за адресою: росія, Херсонська область, смт Наддніпрянське, зареєстрований як юридична особа 22 грудня 2022 року управлінням федеральної податкової служби по Херсонській області рф, керівник ОСОБА_7 ;
- протоколу від 07 серпня 2023 року огляду інтернет-ресурсів, згідно з яким оглянуто сайт «Миротворець», на якому виявлено відомості стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який значиться як: «зрадник батьківщини та пособник терористів і російських окупантів; співучасник злочинів російської влади проти України і її громадян; ексголова Бериславської райради, обраний від партії «Наш край», що добровільно пішов на співпрацю з російським агресором та отримав від окупантів посаду керівника Інституту зрошувального землеробства НААН України»;
- показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , відеозаписи допитів яких досліджено в судовому засіданні в порядку ст. 615 КПК, про те, що вони були знайомі з ОСОБА_7 , якого окупаційна влада в червні 2022 року призначила директором Інституту зрошувального землеробства. ОСОБА_7 особисто повідомляв, що йому надано великі повноваження щодо призначення і звільнення кадрів, збирання врожаю і його продажу;
- протоколу від 24 червня 2022 року пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з яким свідок ОСОБА_10 упізнав ОСОБА_7 , який окупаційною владою був призначений директором Інституту зрошувального землеробства НААН України.
Ураховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, усвідомлював, що він добровільно вчинив дії з пособництва державі-агресору, тобто у вчиненні громадянином України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору та її окупаційній адміністрації, з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації рішень і дій держави-агресора та її окупаційної адміністрації.
Отже суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх визначених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину поза розумним сумнівом
Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог статей 323, 337 КПК, в межах пред'явленого обвинувачення, діям ОСОБА_7 надано правильну юридичну оцінку.
Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнано винуватим, та об'єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК.
Обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції дотримався вимог статей 50, 65-67 КК, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 цього Кодексу відноситься до особливо тяжких злочинів, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставини, яка його обтяжує, - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, та дані про його особу.
Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, які за своїм змістом є аналогічними до доводів, викладених у її касаційній скарзі, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, навівши в ухвалі відповідне обґрунтування.
За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції проаналізував ретельно досліджені судом першої інстанції докази та підтвердив те, що їхня сукупність поза розумним сумнівом доводить винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому діянні. Покладені в основу вироку докази у своїй сукупності узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності, відповідають вимогам належності та допустимості й не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК.
Не залишились без належної уваги суду апеляційної інстанції й доводи апеляційної скарги захисника про невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину і вичерпання можливостей їх отримання, який, на переконання Суду, правильно визнав їхнеспроможними з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, з наведенням відповідних доказів на підтвердження своїх умотивованих висновків щодо доведення винуватості обвинуваченого у вчиненому.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи касаційної скарги захисника про порушення прав ОСОБА_7 внаслідок застосування процедури in absentia.
Захисник у своїй касаційній скарзі вказує на безпідставність застосування стосовно ОСОБА_7 процедури спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
За приписами ч. 2 ст. 297-1, ч. 3 ст. 323 КПК спеціальне досудове розслідування та судовий розгляд може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), на підставі ухвали слідчого судді, суду у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 111-2 КК, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України № 1207-VII від 15 квітня 2014 року (зі змінами) «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, визначені КПК.
Повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого в разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування. Інформація про такі документи та повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування, або суду. З моменту опублікування повістки про виклик у вказаний спосіб підозрюваний, обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом (ч. 1 ст. 297-5, ч. 3 ст. 323 цього Кодексу).
Як убачається з наявних матеріалів, досудове розслідування та судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 на підставі прийнятих рішень про спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону (ухвала слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2023 року, ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 09 квітня 2024 року).
З метою забезпечення такій особі права на захист законом передбачено обов'язкове представлення інтересів такої особи захисником, оскільки дотримання належного захисту спрямоване на реалізацію принципу змагальності в такому процесі.
Якщо особа, яка переховується від правосуддя, з'явиться, то вочевидь вона може приймати участь у провадженні як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Поки такої особи немає, її захисник забезпечує здійснення захисту самостійно. Тому саме він як професійний адвокат може самостійно забезпечувати представлення позиції сторони захисту перед судом і те, що така позиція не була обговорена з обвинуваченим, є логічною складовою процедури провадження, яке здійснюється in absentia.
Із матеріалів цієї справи вбачається, що як органом досудового розслідування, так і судами попередніх інстанцій було дотримано спеціальних положень КПК щодо вручення повісток, повідомлень, повідомлення про підозру та обвинувального акта ОСОБА_7 , якого зі стадії досудового розслідування представляла захисник ОСОБА_6 .
Тобто захист ОСОБА_7 здійснював професійний адвокат, чим було забезпечено виконання вимог п. 8 ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 323 КПК та реалізовано визначені статтями 20, 22 цього Кодексу засади змагальності кримінального процесу і забезпечення права на захист.
Водночас колегія суддів касаційного суду, враховуючи як практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах: «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Меденіца проти Швейцарії» від 14 червня 2001 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року, інші) щодо можливості проведення заочного кримінального провадження, так і вимоги ч. 3 ст. 400 КПК, яка передбачає умови подання апеляційної скарги обвинуваченим, стосовно якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, вважає за необхідне зазначити про те, що засуджений навіть після закінчення строків на апеляційне чи касаційне оскарження не позбавлений права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження, якщо причини його неявки дійсно виявляться поважними, та він не буде позбавлений можливості ставити питання про усунення порушень, які, на його думку, були допущені під час спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
Крім того, колегія суддів касаційного суду зважає й на позицію ЄСПЛ, висловлену в справі «Санадер проти Хорватії» від 12 лютого 2015 року, про те, що судовий розгляд за відсутності обвинуваченого сам собою не суперечить Конвенції, оскільки той факт, що особа проживає на території, непідконтрольній органам влади, виправдовує неможливість повідомлення обвинуваченого про провадження або забезпечити його присутність з боку органів влади.
З огляду на вищезазначене Суд уважає, що матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, умотивованість висновків судів щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК, захисник у касаційній скарзі не навела, а тому її касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 -без зміни.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3