05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 362/7552/25
провадження № 51-4759км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025116140000184, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Згурівка Згурівського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Суд встановив, що 13 вересня 2025 року близько 22:56 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували поблизу кафе за адресою: АДРЕСА_2 , де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся словесний конфлікт. В цей час у ОСОБА_6 виник прямий умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Реалізуючи свій прямий умисел, з мотиву раптових неприязних відносин, маючи на меті спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 , усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до останньої, взяв її за руку та потягнув на інший бік дороги. Після цього ОСОБА_6 умисно повалив ОСОБА_8 на землю та пальцями правої руки почав стискати шию останньої, внаслідок чого ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Не погодившись з ухваленим вироком, ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
ОСОБА_6 не погодився з рішенням апеляційного суду та звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року та призначити новий розгляд у апеляційному суді.
У касаційній скарзі засуджений вказує, що в матеріалах провадження, які були передані до суду, містяться документи зі сфальсифікованим підписом, а саме: повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів дізнання; розписка про отримання доступу до матеріалів дізнання та отримання їх копій; розписка про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів кримінального провадження; заява щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні. ОСОБА_6 наполягає, що цих документів не підписував, а про їх існування дізнався лише після ухвалення вироку щодо нього. Крім того стверджує, що захисника ніколи не бачив та з ним не спілкувався, питання про призначення йому захисника з центру надання безоплатної правничої допомоги не порушував.
Вказує, що апеляційний суд проігнорував його доводи про відсутність підстав для розгляду провадження у спрощеному порядку та акцентує увагу на відсутності оцінки його доводів про фальсифікацію процесуальних документів, які стали підставою для розгляду обвинувального акта у спрощеному порядку, а отже безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник ОСОБА_7 підтримали доводи касаційної скарги, вимоги, викладені у касаційній скарзі, просили задовольнити в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого, просила залишити її без задоволення.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів виходить із такого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Апеляційний суд, встановивши, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів, вирок ухвалив без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин з огляду на приписи ч. 2 ст. 381 та ч. 2 ст. 382 КПК, виходив з приписів ч. 1 ст. 394 КПК, де визначено, що вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Враховуючи наявність в матеріалах кримінального провадження заяви ОСОБА_6 щодо визнання своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження, згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, які стали підставою для розгляду обвинувального акта без проведення судового розгляду, апеляційний суд уважав апеляційну скаргу такою, що не може бути розглянута з огляду на положення ч. 4 ст. 399 та ч. 1 ст. 394 КПК.
Однак, колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з таким рішенням апеляційного суду.
Підставою для розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні є встановлення прокурором під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду. В такому випадку прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Одним із прав, гарантованих ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, є право на справедливий судовий розгляд.
Зазначене право є одним із фундаментальних прав особи і включає в себе як право на захист, тобто право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, а також право на участь у судовому розгляді та право на оскарження постановлених щодо особи судових рішень. Водночас, хоча назване право є одним з фундаментальних прав особи, проте воно не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в закону.
Одним з таких обмежень, є розгляд обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, що визначено у статтях 381-382 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
За змістом вимог ч. 1 ст. 302 КПК однією з передумов для направлення прокурором обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку є встановлення під час досудового розслідування того факту, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Частиною 2 ст. 302 КПК визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Спрощене провадження у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків є обмеженням фундаментального права людини на справедливий судовий розгляд (зокрема, права на захист, права брати участь у судовому розгляді, права на оскарження судового рішення), сторона обвинувачення має належним чином виконати вимоги ст. 302 КПК, при цьому саме на суд покладено обов'язок належним чином переконатися, що сторона обвинувачення виконала зазначені вимоги, а також належним чином перевірити скарги сторони захисту (у разі їх наявності) на порушення прокурором, слідчим положень указаної статті.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 06 жовтня 2021 року у справі №185/7793/20 (провадження № 51-1860км21).
Зміст апеляційної скарги ОСОБА_6 свідчить, що підставою для оскарження рішення місцевого суду, серед іншого, є відсутність підстав до розгляду провадження у спрощеному порядку. Обвинувачений, стверджуючи про відсутність умислу на спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень, наголошував на штучному створенні підстав для здійснення розгляду провадження у спрощеному порядку, звертав увагу апеляційного суду на свої пояснення від 26 вересня 2025 року, які надав дізнавачу, зміст яких свідчить про відсутність підґрунтя до здійснення провадження в порядку, передбаченому статтями 381, 382 КПК. Водночас зазначав про те, що будь-яких пояснень 29 вересня 2025 року не надавав та як не підписував і заяви про згоду на розгляд провадження у спрощеному порядку від цієї ж дати, про існування таких документів дізнався лише 16 жовтня 2025 року.
Вказане, на небезпідставне переконання засудженого, є перешкодою до здійснення провадження у порядку, визначеному ч. 2 ст. 381, ст. 382 КПК.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За приписами статей 370, 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою, має містити належні і достатні мотиви та підстави для її ухвалення. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Усупереч вказаним приписам закону апеляційний суд належним чином не зважив на доводи апеляційної скарги та не перевірив, чи відповідають передані суду матеріали кримінального провадження критеріям розгляду в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 2 ст. 381, ст. 382 КПК, з огляду на що, оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Апеляційний суд залишив поза увагою приписи ч. 3 ст. 358 КПК за якими йдеться про те, що у разі, коли долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа, не зважив, що заяву про підробку документів суд розглядає в такому ж порядку, що й передбачений для розгляду заяв про підробку звуко- і відеозаписів (ч. 4 ст. 359 вказаного Кодексу).
При тому, що в апеляційній скарзі йшлося про відсутність процесуальних підстав до здійснення місцевим судом провадження в порядку, визначеному ст. 302, ч. 2 ст. 381, ст. 382 КПК, заперечувалась достовірність фактичних даних, відображених у документах, які є процесуальним підґрунтям до застосування місцевим судом спрощеного порядку здійснення провадження, та їх підробку, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки обставини, на які посилався обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, не є такими, що в розумінні ч. 1 ст. 394 КПК унеможливлюють оскарження в апеляційному порядку вироку суду першої інстанції, ухваленого за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381та 382 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, висновки апеляційного суду про неможливість оскарження вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2025 року, які спираються на помилкове тлумачення положень ч. 1 ст. 394 КПК, є передчасними, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково, оскаржена ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене в постанові касаційного суду та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженогоОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3