03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 386/1002/21
провадження № 51-210км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні № 12021121110000181 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Башняково Вуглегорського району Сахалінської області Російської Федерації та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено до покарання:
за ч. 1 ст. 307 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
за ч. 2 ст. 307 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
за ч. 2 ст. 309 КК - у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено основне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 КК до основного покарання приєднано додаткове покарання у виді конфіскації майна та остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна.
Стягнуто процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 за невстановлених обставин і в невстановлений час незаконно придбав у невстановленої особи наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, який до 30 липня 2021 року з метою збуту незаконно зберігав за місцем свого проживання в с. Клинове і періодично його збував.
Так, 21 квітня 2021 року ОСОБА_5 у невстановлений час за місцем свого проживання в с. Клинове незаконно збув ОСОБА_8 за 250 грн метадон масою 0,0158 г.
24 червня 2021 року о 14:31 ОСОБА_5 за місцем свого проживання в с. Клинове повторно незаконно збув ОСОБА_9 (залегендованій особі) за 500 грн метадон масою 0,12 г.
Він же, 30 липня 2021 року об 11:20 за місцем проживання в с. Клинове повторно незаконно збув ОСОБА_9 (залегендованій особі) за 500 грн метадон масою 0,0813 г.
Окрім того, ОСОБА_5 за невстановлених обставин і в невстановленому місці незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - макову солому, яку незаконно зберігав у своєму домоволодінні в с. Клинове без мети збуту.
30 липня 2021 року під час проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_5 працівниками поліції було виявлено та вилучено 18 паперових згортків з метадоном масою 0,0014 г, один згорток з фольги з метадоном масою 0,0181 г, один паперовий згорток з метадоном масою 0,1205 г, 4 згортки з фольги з метадоном масою 0,1285 г, 0,1270 г, 0,0780 г та 0,1257 г (усього загальною масою 0,4592 г), електронні ваги з нашаруванням метадону масою 0,0003 г, а також особливо небезпечний наркотичний засіб - макову солому масою у перерахунку на висушену речовину 3,4 г, макову солому масою 168,57 г та макову солому масою 1039,54 г.
Загальна маса макової соломи вилученої під час обшуку становить 1211,51 г, що є великим розміром.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою засудженого Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 15 жовтня 2024 року це рішення залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 не заперечуючи доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу в частині засудження останнього за частинами 1 і 2 ст. 307 КК через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій поклали в основу вироку показання свідка ОСОБА_8 , який не був допитаний у суді, що позбавило сторону захисту можливості реалізувати своє право на його допит.
Також вказує на недопустимість протоколу оперативної закупки метадону залегендованою особою у ОСОБА_5 , оскільки відеозапис цієї негласної слідчої дії в матеріалах провадження переривається, що, на думку сторони захисту, давало можливість стороні обвинувачення замінити одержані покупцем згортки із золотими виробами на згортки з наркотичним засобом.
Вважає, що суди обох інстанцій не дали належної оцінки показанням свідків, не дослідили повно та всебічно обставини кримінального провадження і не перевірили версії засудженого про фабрикацію кримінального провадження щодо нього.
З огляду на ці обставини захисник стверджує, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги.
Прокурор заперечила проти касаційної скарги, вважала оскаржувані вирок та ухвалу законними та обґрунтованими і просила залишити ці судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених місцевим судом.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
За вимогами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення підстави, з яких її визнано необґрунтованою.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою засудженого цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком місцевого суду засуджений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та необ'єктивність судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати це рішення в частині його засудження за частинами 1 та 2 ст. 307 КК. Вказував, що його вина у вчиненні цих злочинів не доведена, оскільки контрольовані закупки у справі були сфабриковані, вилучення наркотичних засобів та його затримання було незаконним, пакети з метадоном йому підкинули працівники поліції під час проведення обшуку, експертні дослідження на предмет приналежності йому відбитків пальців на вилучених пакетах із метадоном у кримінальному провадженні не проводились. Також звертав увагу на те, що в судовому засіданні не був допитаний свідок ОСОБА_8 , який є ключовим свідком у справі, оскільки на підставі його показань було порушено кримінальне провадження, а надані ним свідчення під час досудового розслідування є неправдивими.
Ухвалюючи рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення, а вирок без зміни, суд апеляційної інстанції усупереч вимог ст. 419 КПК його належним чином не мотивував, не навів у ньому обґрунтованого аналізу всіх доводів викладених у скарзі, не зіставив їх із зібраними доказами у кримінальному провадженні та не дав відповіді на основні доводи апеляційної скарги.
На обґрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК суд першої інстанції у вироку послався зокрема на протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 18 жовтня 2021 року з якого вбачається, що під час його проведення цей свідок у присутності понятих спочатку розповів, а потім на місці показав, як у квітні чи травні 2021 року (точно не пригадує) купував метадон у ОСОБА_5 .
У судовому засіданні ОСОБА_5 категорично заперечив факт збуту наркотичного засобу ОСОБА_8 . У той же час суд першої інстанції цього свідка в судовому засіданні не допитав і показання засудженого в цій частині не спростував. Відповідно і сторона захисту була позбавлена можливості допитати свідка щодо вказаних обставин і усунути ці суперечності.
Відтак, право сторони захисту на перехресний допит свідка було порушено.
Згідно з положеннями ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист, порушення права на перехресний допит.
Право на перехресний допит обумовлюється необхідністю забезпечення принципу безпосередності дослідження доказів, що дає стороні можливість з'ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію.
Апеляційний суд не перевірив уважно доводів засудженого в апеляційній скарзі про недопустимість доказів покладених судом першої інстанції в основу вироку по епізоду незаконного збуту ним наркотичних засобів ОСОБА_8 , через порушення права на перехресний допит, оскільки останній не був допитаний у суді, і аргументованих відповідей у своєму рішенні на ці доводи не дав.
Між тим, оцінка цих доводів судом апеляційної інстанції має важливе значення для висновку щодо доведеності чи недоведеності винуватості ОСОБА_5 в об'ємі висунутого обвинувачення та законність або незаконність вироку.
У своєму рішенні суд апеляційної інстанції обмежився лише загальними фразами про безпідставність доводів засудженого, без посилань на відповідні вимоги кримінального та кримінального процесуального закону, мотивів, з яких він виходив під час постановлення ухвали, у зв'язку з чим це рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, яке відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення є істотними у розумінні положень ч. 1 ст. 412 КПК, оскільки вони перешкодили цьому суду ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Оскільки вказані порушення можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу захисника задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції треба взяти до уваги викладене, ретельно проаналізувати та перевірити доводи апеляційної скарги засудженого, дати на них умотивовані відповіді і з урахуванням вимог закону ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.
Обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3