Справа № 127/37676/25
Провадження № 2-а/127/376/25
09 березня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги мотивував тим, що 26 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 8205 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього штраф у сумі 17000,00 грн.
Про існування даної постанови, про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався, отримавши повідомлення через портал «Дія» 23.11.2025 року про відкриття виконавчого провадження № 79633906 та сумою до сплати у розмірі 37700,00 грн. Дана постанова не була отримана ним за місцем її виконання, про що свідчать відсутність його особистого підпису у постанові.
Водночас зазначає, що згідно із ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено протягом 3 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше року з дня його вчинення. Порушення (непроходження ВЛК у строк) ТЦК міг виявити вже 6 червня 2025 року. 3 місяці сплинули 6 вересня 2025 року. Отже, після 06.09.2025 року накладення штрафу є неправомірним. Так як оскаржувана постанова винесена 26 вересня 2025 року як неправомірна, вона підлягає скасуванню. За таких обставин вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, тому у зв'язку із цим змушений звернутися за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.01.2026 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
У свою чергу, 28.01.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. З наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та правовими підставами позову ІНФОРМАЦІЯ_3 не погоджується з наступних підстав.
12.09.2025 командиром взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 л-т ОСОБА_3 , уповноваженим складати протокол про адміністративні правопорушення, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1169 від 25.12.2025, відносно ОСОБА_1 було складено протокол №5660 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП (відповідно до законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин). Як вбачається із вказаного протоколу, ОСОБА_1 будучи у встановленому порядку визнаний обмежено придатним до військової служби, не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 (в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025) в частині обов'язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
ОСОБА_1 в протоколі надав свої письмові пояснення, згідно яких він не згодний з порушенням, оскільки пройшов ВЛК 05.09.2025 року. Зауважень до протоколу не надійшло(примірник протоколу позивач отримав).
26.09.2025 постановою №8205, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. У зв'язку з неявкою ОСОБА_1 на розгляд справи, Постанова №8205 від 26.09.2025 позивачу направлена поштою 29.09.2025. на адресу, зазначену після уточнення особистих даних в електронному додатку Резерв+ , що підтверджується чеком поштового оператора та конвертом.
Відповідно до облікової карки, 16.10.2012 р. ОСОБА_1 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій наявна відмітка про те, що він згідно ВЛК від 16.10.2012 р. непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час по гр.І, ст.64в. Громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04.05.2024 р., зобов'язані були до 05.06.2025 р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Щодо твердження позивача, що строк притягнення до адміністративної відповідальності закінчився 06.09.2025 року, то такі висновки є безпідставними та спростовується наступним. Так, ч. 1 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Частина 9 ст. 38 КУпАП, зокрема, зазначає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. При цьому триваючим вважається правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №160/17189/21.
Як слідує із матеріалів справи, 12 вересня 2025 року було виявлено порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення. А як зазначено вище у рішенні, вчинення ОСОБА_1 правопорушення розпочалося із 05 червня 2025 року. Відповідно до ст.38 КУпАП перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності розпочинається не з моменту коли орган міг довідатись про наявність порушення, а саме з моменту виявлення правопорушення. Зазначають, що жодним нормативно-правовим документом не визначено обов'язок ТЦК та СП з 06.06.2025р. здійснити перевірку виконання всіма військовозобов'язами дотримання виконання свого обов'язку, більше того такі дії фізично виконати неможливо. За таких умов та таким підходом позивача до тлумачення норми ч.9 ст.38 КУпАП України, всі строки притягнення до адміністративної відповідальності мають закінчитися не через один рік після вчинення адміністративного правопорушення, а вже після закінчення трьох місяців після можливості його виявлення.
Звертають увагу суду, що в адміністративному праві, на відмінно від цивільного, поняття перебігу строку притягнення до адміністративної відповідальності застосовується саме з дня вчинення або виявлення правопорушення, а не коли особа (орган) могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила. Посилання позивача на те, що трьохмісячний строк протягом якого Відповідач мав повноваження виносити Постанови про накладення адміністративного стягнення, закінчився 06.09.2025 року, є безпідставними виходячи також з наступних мотивів та передбачених законом підстав. Правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, оскільки ним не було виконано вимоги «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) пройти повторний медичний огляду з метою визначення придатності до військової служби та в подальшому вимоги Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 р. яким були внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні та яким продовжено строк до 5 червня 2025 року.
Ці вимоги Закону не було виконано ні протягом наданого строку (до 05.06.2025р.), ні після спливу цього строку. Відповідно до Довідки ВЛК №2025-0905-1457-3031-3 ОСОБА_1 виконав свій обов'язок лише 05.09.2025 року, тобто з порушенням встановленого законодавством строку.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, постанові КАС ВС від 23.11.2018 с справі №489/4756/16-а. З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого та відповідач обов'язки відповідно до обов'язкової до виконання норми Закону не виконано у визначений строк, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в межах строків, визначених у ст. 38 КУпАП.
Враховуючи, що 12.09.2025 року було виявлено порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №5660, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №8205 прийнята 26.09.2025, то ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності в межах строків, визначених у ст. 38 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Так, судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається зі змісту постанови №8205 від 26.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 3ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Вказану копію постанови йому було направлено рекомендованим листом 29.09.2025 року (а.с. 8-10).
Згідно із витягу з «Резерв+», сформованого станом на 09.09.2025р., ОСОБА_1 позивач є військовозобов'язаний та перебуває у розшуку ТЦК та СП., причина розшуку: не пройшли (відмовились від проходження ВЛК) 18.08.2025 року (а.с.43).
Відповідно до облікової картки, вбачається, що ОСОБА_1 від 16.10.2012р. був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. А з 05.09.2025 року визнано придатним.
Відповідно до протоколу № 5660 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IX від 21.03.2024року (в редакції Закону № 4235-IХ від 12.02.2025) в частині обов'язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1КУпАП ( а.с.40-41).
ОСОБА_1 був присутній, вказував, що із порушенням не згодний. ВЛК пройшов 05.09.2025 року. Про дату засідання на 26.09.202 року о 15 год 00 хв був повідомлений, що підтверджується особистим підписом ( а.с.41).
Разом з тим, 26.09.2025 року на засідання не з'явився, таким чином, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 виніс постанову № 8205 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн (а.с. 8-10).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, об'єктивна сторона правопорушення полягає утому, що ОСОБА_1 , не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IX від 21.03.2024року (в редакції Закону № 4235-IХ від 12.02.2025) в частині обов'язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст.210-1КУпАП.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час до 04.05.2024 р. та який не виключений з військового обліку, був зобов'язаний до 05.06.2025 р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04.05.2024р. до 05.06.2025р. і пройшов медичний огляд до 05.06.2025р., позивачем не надано та ця обставина останнім не заперечується.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р.№ 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до абз. 4 ч. 10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Частина 10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024. Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до ч. 3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було викладено у новій редакції, згідно якої військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відтак, у позивача ОСОБА_1 виник обов'язок уточнити персональні дані до 05 червня 2025 року, однак позивач у жодний законодавчо передбачений спосіб не уточнив персональні дані, тобто порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 7ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Частина 9 ст.38 КУпАП, зокрема, приписує, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, невиконання позивачем обов'язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом проходження повторного медичного огляду до конкретної дати.
Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов'язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.
Таким чином, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.
Однак, спірна постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП прийнята 26.09.2025р., тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв'язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
На підставі ч. 3 ст.210, ч. 3 ст. 210-1, п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.77,78,90 КАС України, -
Визнати протиправною та скасувати постанову №8205 про накладення адміністративного стягнення від 26.09.2025р., складену начальником Вінницького об"єднаного ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі ст. 38 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 09.03.2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя: