04 лютого 2026 року Справа № 915/1460/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сулейманової С.М.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства “Миколаївобленерго»,
до відповідача: Вознесенської міської ради,
про: визнання права власності на нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП за набувальною давністю, -
Акціонерне товариство “Миколаївобленерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №01/01-22-4758 від 09.10.2025 (вх.№14295/25 від 09.10.2025) до Вознесенської міської ради, в якій просить суд визнати за собою право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ №644, загальною площею літ.“А-1н» 48,1 кв.м., яка розташована по вул.Слободянюка Бориса, 7 П у м.Вознесенську Вознесенського р-ну Миколаївської області.
Ухвалою суду від 14.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.11.2025.
03.11.2025 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 03.11.2025 (вх.№15355/25), в якій він просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами.
11.11.2025 від позивача до суду надійшла заява б/н від 11.11.2025 (вх.№15874/25), в якій ним позовні вимоги підтримані в повному обсязі та заявлено клопотання про розгляд справи без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою суду від 12.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2025.
25.11.2025 від відповідача до суду надійшла заява №3458/01/01-02/11 від 25.11.2025 (вх.№16520/25), в якій він просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами та зазначив, що додаткових пояснень чи доказів не планується надавати.
12.12.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 26.01.2026.
18.12.2025 від відповідача до суду надійшла заява №3707/01/01-02/11 від 18.12.2025 (вх.№18268/25), в якій він додатково повідомив, що зазначене майно не перебуває на балансі Вознесенської міської ради, не обліковується, не використовується та не є об'єктом претензій з боку Вознесенської міської ради. А також просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами.
23.01.2026 від позивача до суду надійшла заява №01/01-22-503 від 23.01.2026 (вх.№1083/26), в якій він позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання 26.01.2026 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом враховано, що позивач у заяві №01/01-22-503 від 23.01.2026 просив суд розглядати справу за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач у заяві №3707/01/01-02/11 від 18.12.2025, яка надійшла до суду 18.12.2025, просив суд розглядати справу за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами; заперечень проти задоволення вимог позивача не висловив.
За приписами п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 26.01.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та зазначив, що проголошення вступної та резолютивної частини рішення відбудеться 04.02.2026.
Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 04.02.2026.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Зі змісту статуту Акціонерного товариства “Миколаївобленерго», затвердженого 17.01.2025 позачерговими загальними зборами такого товариства, вбачається, що позивач є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго», у відповідності до Закону України “Про акціонерні товариства».
Публічне акціонерне товариство “Миколаївобленерго» було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства “Миколаївобленерго», що було новим найменуванням Державної акціонерної Енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго», заснованої відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №170 від 31.08.1995 та указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».
На підставі Акту передачі з балансу на баланс основних засобів від 15.05.1996 АТЗТ “ВОЗКО» передав на баланс Вознесенському району електричних мереж будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ №644 з енергетичним обладнанням.
На підставі наказу директора Вознесенських електричних мереж ДАЕК “Миколаївобленерго» №72 від 23.04.1996 “Про прийняття на баланс ВЕС основних фондів» закриту трансформаторну підстанцію ЗТП 10/0,4 кВ №644 було прийнято на баланс.
Тобто будівля закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ №644, інвентарний №49519, яка знаходиться по вул.Слободянюка Бориса, 7 П у м.Вознесенську Вознесенського р-ну, Миколаївської області обліковується на балансі позивача з 1996 року.
На підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2015 у справі №915/1036/15 - АТЗТ “ВОЗКО» припинено як юридичну особу, у зв'язку з визнанням його банкрутом.
З 1996 року (29 років) єдиним користувачем та володільцем ЗТП 10/0,4 кВ №644 та встановленого у ньому енергетичного обладнання - є позивач, який несе відповідальність за технічний стан будівлі та технічне обслуговування об'єктів електроенергетики.
Позивач право власності на ЗТП 10/0,4 кВ №644 не оформив. Право власності на ЗТП 10/0,4 кВ №644 за жодною особою не зареєстровано, а також відсутні інші особи, які претендують на це майно.
ЗТП 10/0,4 кВ №644 приєднані споживачі (юридичні та фізичні особи), що мають укладені з АТ “Миколаївобленерго» Договори про постачання електричної енергії, договори про користування електричною енергією, договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а саме:
1) 5 точок обліку непобутових споживачів (юридичних осіб), зазначене підтверджується довідкою від 12.09.2025 за вих.№12.03-044/4734;
2) 150 точок обліку побутових споживачів, зазначене підтверджується довідкою від 12.09.2025 за вих.№12.03-044/4736.
Умовами договорів, укладених між позивачем та споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ №644, а також актами розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (визначення точки продажу електричної енергії), які є невід'ємними додатками вищевказаних договорів, визначено межі балансової належності електромереж та установок.
08.12.1997 для обслуговування ЗТП позивачем складено технічний паспорт на будівлю ЗТП 10/0,4 кВ №644, в якому зазначено технічні характеристики будівлі.
11.01.2004 для обслуговування ЗТП позивачем складено технічний паспорт №354 на будівлю ЗТП 10/0,4 кВ №644, в якому зазначено технічні характеристики будівлі.
23.06.2009 для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ №644 позивачем складено паспорт технічного стану будівлі (споруди).
18.10.2022 позивачем складено паспорт №354, в якому зазначено технічні характеристики будівель та обладнання, відомості з ремонту електрообладнання.
Згідно з п.5.7.6 Постанови №310 від 14.03.2018 “Про затвердження Кодексу систем розподілу», затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачено - відповідальним за шкоду, завдану внаслідок неналежної експлуатації та/або неналежного технічного стану об'єктів електроенергетики, є суб'єкт господарювання, у власності або користуванні/управлінні якого перебувають ці об'єкти.
Окрім того, обслуговування та проведення ремонтно-відновлювальних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт №14 398 від 07.10.2015, №14 403 від 07.10.2015, №14 407 від 07.10.2015, №11 364 від 11.08.2017, №15 998 від 07.12.2018, №1 417 від 08.02.2019, №8 781 від 21.07.2021, №00000003744 від 25.03.2024, №00000003733 від 25.03.2024, №00000003694 від 25.03.2024, листками огляду (перевірки) ТП напругою 6 -10/0,38 кВ від 15.05.2020, від 15.05.2021, від 28.04.2022, актами загального огляду споруд та будівель від 16.09.2019, від 29.04.2020, від 11.10.2021, від 23.05.2025.
На замовлення позивача 21.08.2023 ФОП Циганок І.О. виготовив технічний паспорт на ЗТП 10/0,4 кВ №644 (інвентаризаційна справа №2642-К), який позначено: літ.А-1н, загальною площею 48,5 кв.м.
Нерухоме майно ЗТП 10/0,4 кВ №644 внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 22.10.2023, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
20.03.2024 між Вознесенською міською радою та позивачем укладено Договір оренди землі №031/2024 для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ №644, яка розташована по вул.Слободянюка Бориса, 7 П у м. Вознесенську, який зареєстрований в державному реєстрі речових прав від 30.04.2024.
Позивач зазначає, що наведене свідчить, що єдиним користувачем та володільцем ЗТП 10/0,4 кВ №644 та встановленого у ній енергетичного обладнання, є позивач до мереж якого приєднано вищевказане електротехнічне обладнання, який несе відповідальність за технічний стан та технічне обслуговування об'єктів електроенергетики.
Позивач зазначає, що добросовісно, відкрито та безперервно володіє зазначеним нерухомим майном починаючи з 1996 року по теперішній час, тобто протягом 29 років, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для визнання за АТ “Миколаївобленерго» права власності на ЗТП 10/0,4 кВ №644 за набувальною давністю в порядку ст.344 ЦК України.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо набуття права власності на будівлю закритої трансформаторної підстанції за набувальною давністю.
За приписами ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст.344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За приписами ч.1 ст.344 ЦК України, добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що аналізуючи поняття “добросовісність володіння» як ознаку набувальної давності за ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Враховуючи вищезазначене, дослідженню судом підлягають наступні обставини: чи може спірне майно бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
За наявними в матеріалах даної справи доказами судом встановлено наступні обставини:
- позивач абсолютно чесно, відкрито прийняв на баланс від АТЗТ “ВОЗКО» ЗТП 10/0,4 кВ №644 та протягом 29 років безперервно обслуговує, ремонтує, отримує прибуток та несе відповідальність за забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії. Позивач використовує ЗТП 10/0,4 кВ №644 виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією;
- позивач прийняв від АТЗТ “ВОЗКО» на баланс нерухоме майно, своєчасно не зареєстрував право власності, але вважає його своїм;
- згідно листів Фонду державного майна України (від 22.09.2025 №10-951-12-02-957), Миколаївської обласної ради (від 24.08.2025 №464-11-05-25), Вознесенської міської ради (від 20.08.2025 №2545/01/01-02/11), нежитлова будівля ЗТП 10/0,4 кВ №644 у останніх не обліковуються;
- підставами набуття є передача АТЗТ “ВОЗКО» нерухомого майна на баланс позивачу;
- первісним власником ЗТП 10/0,4 кВ №644 є АТЗТ “ВОЗКО», яке з 31.12.2015, на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2015, справа №915/1036/15 визнано банкрутом;
- норма закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю на спірне нерухоме майно відсутня, а вказане нерухоме майно може бути об'єктом набувальної давності;
- позивач добросовісно заволодів нерухомим майном з метою забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії. При цьому згідно висновків Верховного Суду України викладених у аналізі від 01.07.2013 факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство). Наведене свідчить про добросовісність володіння позивачем вищевказаним майном. Добросовісний характер володіння підтверджується тим, що позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно належить не йому та правомірно вважав, що мав набути це майно під передачі майна на баланс від АТЗТ “ВОЗКО», а тому законно вважає його своїм;
- позивач відкрито володіє ЗТП 10/0,4 кВ №644, доказом цього є: визначення балансової належності у договорах, які укладено між позивачем та споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ №644, а саме: 5 точок обліку непобутових споживачів (юридичних осіб) та 150 точок обліку побутових споживачів, перелік яких додано до позовної заяви; наявність технічного паспорту на нежитловий об'єкт, який виготовлено ФОП Циганок І.О. від 21.08.2023; наявність Договору оренди землі №031/2024 від 20.03.2024;
- позивач безперервно володіє спірним нерухомим майном з 1996 року по теперішній час, тобто 29 років, а також здійснює його ремонт та обслуговування. Зазначене підтверджується вищевказаними актами приймання виконаних робіт, паспортом енергооб'єкта, листками огляду. Позивач несе витрати на утримання спірного майна та отримує доходи від використання цього майна у власній господарській діяльності. ЗТП 10/0,4 кВ №644 є об'єктом електроенергетики, який призначений для трансформування електричної енергії в мережі змінного струму та для розподілу електроенергії. Враховуючи статус позивача, як оператора системи розподілу електричної енергії, а також специфічність ознак спірного нерухомого майна, що може використовуватися виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією, для позивача користування вказаним майном полягає у проведенні в ЗТП 10/0,4 кВ №644 техніко-ремонтного обслуговування обладнання та ремонту будівлі, що й робилося позивачем відкрито та безперервно з 1996 року;
- у позивача відсутній титул (підстава) для володіння майном та набуття права власності. Між позивачем та будь-якою іншою особою, у тому числі з Фондом державного майна України, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади не укладалося жодних правочинів (Договорів купівлі-продажу, оренди тощо), які б регулювали форму речових прав позивача стосовно спірного майна. Таким чином, протягом 29 років жодна юридична або фізична особа не зверталися з заявою до органів поліції, прокуратури, органів місцевого самоврядування, до будь-якого суду України щодо витребування майна з чужого незаконного заволодіння відносно ЗТП 10/0,4 кВ №644, право власності на ЗТП 10/0,4 кВ №644 за жодною особою, підприємством не зареєстровано, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав №440069178 від 19.08.2025. Єдиним власником нерухомого майна ЗТП 10/0,4 кВ № 644 є - позивач;
- позивач набув майно не злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, а навпаки протягом 29 років за власні кошти ремонтує, обслуговує та несе відповідальність за справність електромереж та обладнання ЗТП 10/0,4 кВ №644, розташованої по вул.Слободянюка Бориса, 7 П у м.Вознесенську Вознесенського р-ну Миколаївської області.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем, як повноважним представником Вознесенської міської територіальної громади, не спростовано та не заперечно, наявність всіх підстав, встановлених вимогами чинного законодавства, для набуття АТ “Миколаївобленерго» права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ №644, загальною площею літ.“А-1н» 48,1 кв.м, яка розташована по вул.Слободянюка Бориса, 7 П у м.Вознесенську Вознесенського р-ну Миколаївської області.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, останнім не заявлялись, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати за Акціонерним товариством “Миколаївобленерго» (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40; ідент.код 23399393) право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ №644, загальною площею літ.“А-1н» 48,1 кв.м., яка розташована по вул.Слободянюка Бориса, 7 П у м.Вознесенську Вознесенського р-ну Миколаївської області.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09.03.2026 року.
Суддя М.В.Мавродієва