ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2026Справа № 910/8601/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8601/25
За позовом Державного підприємства «Національні інформаційні системи»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маджоріста» (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем»)
про стягнення 12492,69 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем» (далі - відповідач) про стягнення 12492,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №КІ-44876120/200211 від 20.10.2023 не в повному обсязі поставив обумовлений товар, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення залишок попередньої оплати у розмірі 12430,00 грн та штраф у розмірі 62,69 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8601/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору.
14.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну даних відповідача та уточнення позовних вимог, у якій повідомив, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маджоріста», адресу місцезнаходження на: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9 та номер засобу зв'язку на: +38(097)-444-41-36, у зв'язку з чим просить стягнути 12492,69 грн з відповідача за новими реквізитами та долучити до матеріалів справи детальну інформацію про юридичну особу з веб-порталу ЄДР.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно- комунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яке отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)" від 21.07.2025 по справі №910/8601/25 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 21.07.2025 о 14:22 год.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
20.10.2023 року між Державним підприємством «Національні інформаційні системи» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем» (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Маджоріста») (далі - постачальник) було укладено договір №КІ-44876120/200211 (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є обов'язок постачальника поставляти нафту і дистиляти, код ДК 021:2015 - 09130000-9, а саме - дизельне пальне (далі - товар), а покупця - приймати належної якості товар та оплачувати його.
Відповідно до пункту 1.2 договору загальна кількість товару, його асортимент, а також загальна сума вартості товару визначаються сторонами у специфікації товару, що є додатком №1 до цього договору та невід'ємною частиною цього договору.
Замовлення товару у необхідному обсязі здійснюється покупцем шляхом подання постачальнику відповідних заявок, що можуть здійснюватися засобами поштового, телефонного, факсимільного зв'язку, електронною поштою тощо. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар у вигляді карток на пальне, що знаходиться у користуванні або у власності постачальника або мережі АЗС партнерів постачальника. АЗС постачальника зазначені у додатку №2 до цього договору, що є невід'ємною частиною. Передача товару у вигляді карток на пальне покупцеві здійснюється постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту оплати товару покупцем. З моменту переходу до покупця права власності на товар та до моменту його фактичного відпуску на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у постачальника. Видаткова накладна є актом прийому-передачі товару та підтверджує факт прийняття постачальником товару на відповідальне безкоштовне зберігання. Відпуск товару представникам покупця здійснюється за картками на пальне через мережу АЗС постачальника, у день звернення (пункти 2.1-2.5 договору).
За умовами пункту 2.7 договору для отримання відповідної кількості та найменування товару від постачальника представник покупця - особа, в якої наявна картка на пальне, звертається до будь-якої з АЗС постачальника.
Згідно з п. 2.9 договору строк дії карток на пальне повинен бути не меншим одного року з моменту передачі від постачальника покупцю. У разі закінчення строку дії карток на пальне, постачальник зобов'язується продовжити на підставі листа від покупця, строк дії карток не менше ніж на 3 (три) місяці, з дати реєстрації листа покупця.
Пунктом 4.1 договору визначено, що загальна ціна цього договору 84750,00 гривень (вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ (20%) 14125,00 гривень (чотирнадцять тисяч сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на умовах попередньої 100% передоплати на підставі рахунка-фактури постачальника. Розрахунки за даним договором відбуваються у національній валюті України - гривні (пункти 4.4 та 4.5 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар належної якості відповідно до порядку розрахунків, визначеного у цьому договорі; прийняти товар у вигляді карток на пальне згідно з видатковою накладною. У той же час, постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити передачу карток на пальне на умовах та у строки, встановлені у п. 2.3 цього договору; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 3 цього договору; невідкладно повідомити покупця про відсутність можливості виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов цього договору (пункт 5.3 договору).
За умовами п. 6.1 договору спори, що виникають у ході виконання цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадках, коли сторонами не досягнуто домовленості зі спірних питань й розбіжностей шляхом переговорів, розгляд спорів провадиться в судовому порядку.
Згідно з п. 6.5 договору за затримку строку відпуску товару у строки, визначені у п. 2.5 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від загальної ціни цього договору за кожен день прострочення.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30 листопада 2023 року але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони визначили, що припинення дії договору не тягне за собою припинення строку дії карток на пальне, придбаних протягом строку дії договору та за якими не отримано товар на дату припинення дії договору (пункти 8.1 та 8.3 договору).
Додатком №1 до договору №КІ-44876120/200211 від 20.10.2023 сторонами було підписано специфікацію товару, умовами якої визначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю (з ПДВ) та загальну суму (з ПДВ), а саме: дизельне пальне* (*в талонах), кількість 1500 л., ціна за одиницю 56,50 грн з ПДВ, сумою 84750,00 грн з ПДВ.
Додатком №2 до договору №КІ-44876120/200211 від 20.10.2023 сторонами було визначено перелік та місцезнаходження АЗС постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було передано позивачу паливні талони на 1500 літрів дизельного палива на суму 84750,00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №1433 від 24.10.2023 року.
У свою чергу, позивач, виконуючи власні зобов'язання за укладеним договором, на підставі виставленого рахунку на оплату №866 від 24.10.2023 року сплатив на користь відповідача вартість отриманих паливних талонів в сумі 84750,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2066 від 27.10.2023 на суму 84750,00 грн.
Втім, як зазначає позивач, станом на 30.06.2025 відповідач на передав позивачу за договором №КІ-44876120/200211 від 20.10.2023 дизельне паливо об'ємом 220 літрів на загальну суму 12430,00 грн, оскільки відпуск товару представникам покупця є неможливим з огляду на непрацюючі АЗС постачальника, визначені у додатку №2 до договору, та відсутність у них пального, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про ненадання товару від 08.05.2025, 17.05.2025 та 16.05.2025, складеними працівниками позивача. У зв'язку з наведеним позивач позбавлений можливості отримати оплачений ним обсяг палива на загальну суму 12430,00 грн, згідно з талонами у кількості 11 шт. на дизельне паливо об'ємом 220 літрів.
Зважаючи на викладені обставини, позивач засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача з листом №728/17.2-15 від 17.02.2025 року, в якому просив невідкладно надати вичерпну відповідь щодо наявності дизельного палива на погоджених АЗС та можливості використання паливних карток підприємством відповідно до умов договору.
У подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією №2684/19.3-15 від 26.05.2025 щодо усунення порушень умов договору №КІ-44876120/200211 від 20.10.2023, в якій просив у термін до 06.06.2025 сплатити грошові кошти у розмірі 12430,00 грн, в т.ч. ПДВ 2071,67 грн, вартості недопоставленого дизельного пального згідно договору шляхом їх перерахування на банківський рахунок ДП «НАІС».
Звернення позивача до відповідача з вказаними листом та претензією підтверджені матеріалами справи, однак залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
За умовами договору предметом поставки фактично є дизельне пальне, відпуск якого здійснюється на підставі пред'явлених покупцем карток на пальне (талонів), що надані постачальником за відповідною видатковою накладною.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
За змістом пунктів 2.5 та 2.7 договору відпуск товару представникам покупця здійснюється за картками на пальне через мережу АЗС постачальника, у день звернення. Для отримання відповідної кількості та найменування товару від постачальника представник покупця - особа, в якої наявна відповідна картка на пальне, звертається до будь-якої з АЗС постачальника.
Отже, картка на пальне (талон) не підтверджує право власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, попередньо оплачених позивачем. Фактичне ж отримання пального відбувається лише на АЗС.
За таких обставин, позивач вважається таким, що фактично отримав товар лише після реалізації карток на пальне (талонів) на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).
Проте, всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку з передачі товару на сплачену позивачем суму коштів у розмірі 12430,00 грн згідно невикористаних талонів у кількості 220 літрів дизельного палива вартістю 56,50 грн/1 літр пального, доказів зворотного матеріали справи не містять і відповідач під час розгляду даної справи не надав.
Поряд з тим, відповідачем не було надано й доказів на спростування того, що у спірний період позивач був позбавлений можливості здійснити заправку транспорту на АЗС, що вказані в додатку № 2 до договору, або доказів реалізації позивачем спірних талонів.
Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За приписами частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2025 року в справі №910/18530/23.
При цьому, суд зауважує, що у статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 12430,00 грн перерахована позивачем як попередня оплата за товар, отримання якого не забезпечено відповідачем на виконання взятих на себе за договором зобов'язань, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а також доказів поставки товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення зазначеної суми боргу.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати штрафу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Умовами пункту 6.5 договору визначено, що за затримку строку відпуску товару у строки, визначені у п. 2.5 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від загальної ціни цього договору за кожен день прострочення.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, на підставі вищенаведених норм законодавства та пункту 6.5 договору, позивач нарахував штраф у розмірі 0,5% від загальної ціни договору за період з 08.05.2025 по 30.06.2025 на суму 62,69 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо доведеності та обґрунтованості вимог позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 76-80, 129, 165, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Національні інформаційні системи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маджоріста» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маджоріста» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9; ідентифікаційний код 44876120) на користь Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4; ідентифікаційний код 39787008) заборгованість у розмірі 12430 (дванадцять тисяч чотириста тридцять) грн 00 коп., штраф у розмірі 62 (шістдесят дві) грн 69 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2026.
Суддя Т.В. Васильченко