ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2026Справа № 910/13783/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., при секретарі судового засідання Літовки М.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Виконуючого обов'язки керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва
в інтересах держави в особі
Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудконтракт"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд"
про стягнення 12 650 731,92 грн
За участі представники учасників справи:
прокурор Метельський І.Д.
від позивача Горжий А.В.
від відповідача Петренко А.В.
від третьої особи Петренко А.В.
До Господарського суду міста Києва звернувся Виконуючий обов'язки керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва (прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудконтракт" про стягнення 12 650 731,92 грн, з яких 11 450 832,30 грн - кошти пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, 893 164,92 грн - інфляційні втрати та 306 734,70 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем (замовником будівництва громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва) не сплачено кошти пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, проте такий об'єкт прийнято в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Ухвалою суду від 11.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 11.12.2025, встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд".
13.11.2025 від прокуратури до суду надійшло клопотання про долучення доказів направлення позовної заяви третій особі.
01.12.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.12.2025 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив.
11.12.2025 від третьої особи надійшли письмові пояснення.
11.12.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 22.12.2025.
15.12.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
17.12.2025 від прокуратури до суду надійшли пояснення на письмові пояснення третьої особи.
17.12.2025 та 22.12.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповіді на відзиви прокурора та позивача.
22.12.2025 від позивача до суду надійшли заперечення на письмові пояснення.
У підготовчому засіданні 22.12.2025 учасники судового процесу зазначили, що вважають виконаними завдання підготовчого провадження, у зв'язку з чим не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 22.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2026.
29.12.2025 від третьої особи надійшли письмові пояснення.
Протокольною ухвалою від 22.01.2026 оголошено перерву до 09.02.2026.
06.02.2026 від представника відповідача та третьої особи у даній справі надійшло клопотання про відкладання судового засідання.
Протокольною ухвалою від 09.02.2026 оголошено перерву до 16.02.2026.
У судовому засіданні представник відповідача та третьої особи у даній справі просив позов прокурора залишити без розгляду на підставі відсутності у прокурора передбачених законом повноважень для звернення до суду з вказаним позовом.
Прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення вказаного клопотання.
Розглянувши надані документи та матеріали, вивчивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку про залишення позову у даній справі без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
При цьому частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У поданому позові прокурор заявив вимоги про стягнення з відповідача 12 650 731,92 грн, з яких 11 450 832,30 грн - кошти пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, 893 164,92 грн - інфляційні втрати та 306 734,70 грн - 3% річних.
При цьому звернення до суду з даним позовом в інтересах Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) обґрунтовано прокурором тим, що останнім неналежним чином здійснюється захист інтересів держави.
Прокурора вказує, що об'єкт «Нове будівництво громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва» введено в експлуатацію 28.11.2024, але згідно з відповідями Департаменту від 05.09.2025 № 050/08-3501, від 21.10.2025 № 050/08- 4228, останній вперше звернувся до ТОВ «Південбудконтракт» лише 24.06.2025, тобто уповноваженому органу було відомо про порушення тривалий час.
Святошинська окружна прокуратура міста Києва 21.08.2025, 15.09.2025, 29.09.2025 зверталась до Департаменту з листами № 44-4564ВИХ-25, № 44-5024ВИХ-25, № 44-5330ВИХ-25 щодо необхідності вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на стягнення коштів належної до сплати пайової участі.
Як вбачається з інформації Департаменту (лист від 05.09.2025 № 050/08-3501), останній направляв Відповідачу вимоги від 24.06.2025 № 050/08-2388 та 01.08.2025 № 050/08-3017 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва. Проте, кошти пайової участі ТОВ «Південбудконтракт» сплачені не були. Згідно з листом Департаменту, враховуючи наявний строк позовної давності, останній не звертався до суду з метою захисту майнових інтересів територіальної громади міста за вказаним фактом. Разом з тим, зазначена Департаментом підстава невжиття заходів - наявний строк позовної давності, за своєю суттю є відкладальною, яка не сприяє вчасному наповненню бюджету, а тому і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста, що є вкрай необхідним в умовах сьогодення.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи, що заходи, вжиті Департаментом, не виявилися ефективними для захисту інтересів держави та умови воєнного стану в Україні, а також те, що з урахуванням наявних людських ресурсів та строків позовної давності Департаментом заплановано до кінця 2025 року подання позовів за об'єктами будівництва, що були введені в експлуатацію у IV кварталі 2022 року та на початку 2023 року, та замовниками будівництва яких не сплачено пайову участь, про що останній повідомив окружну прокуратуру листом № 050/08-4228 від 21.10.2025, за доводами прокурора наявні підстави для вжиття заходів представницького характеру саме прокурором.
Крім того, в обґрунтування підстав для представництва прокурор посилався на те, що порушення відповідачем вимог законодавства призводить до існування такого становища, особливо в умовах воєнного стану, за якого одні суб'єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші, ухиляючись від їх сплати, не несуть будь-якої матеріальної або юридичної відповідальності, чим порушується принцип рівності суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території міста Києва.
Таким чином, як вказує прокурор, Департамент неналежно здійснює свої повноваження, оскільки інтереси держави у бюджетній сфері наразі залишаються незахищеними. Разом з тим, дієвим способом захисту порушених інтересів держави є стягнення в судовому порядку з Відповідача коштів, якими буде наповнено місцевий бюджет.
Суд погоджується з тим, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є належним органом у спірних правовідносинах щодо стягнення коштів пайової участі з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6025/6066, Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Для здійснення повноважень та виконання завдань Департамент має право одержувати в установленому порядку від інших структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районних в місті Києві державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, потрібні для виконання покладених на Департамент завдань, здійснювати представництво (самопредставництво) інтересів Київського міського голови, Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту, їх посадових осіб у судах України на всіх стадіях судового процесу через посадових осіб юридичної служби Департаменту, які без окремого доручення беруть участь у справах з усіма правами, крім відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, що надані законодавством про адміністративне, господарське, цивільне судочинство, Кодексом України з процедур банкрутства, та на стадії примусового виконання рішень судів позивачу, відповідачу, третій особі, учаснику судового провадження, учаснику виконавчого провадження, стягувачу, боржнику, представнику.
Крім того, згідно з п. 6 рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", у разі встановлення факту прийняття об'єкта будівництва, або реконструкції в експлуатацію, або присвоєння адреси новозбудованим, реконструйованим об'єктам без наявності довідки про виконання умов пайової участі Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язаний звернутися до особи, що порушила умови Порядку, з вимогою про укладення договору про пайову участь та, за наявності обґрунтованих підстав, звернутися до правоохоронних органів або до суду.
Верховним Судом наразі сформовано висновки у справах в подібних правовідносинах про те, що Департамент економіки та інвестиції КМДА є належним позивачем у справах даної категорії (постанова від 06.08.2025 у справі № 910/10549/24, постанова від 26.06.2025 у справі № 910/18540/23).
На підтвердження наявності підстав для представництва прокурор посилається на те, що такий орган неналежним чином здійснює свої функції, зокрема, листом від 21.08.2025 за № 44-4554ВИХ.-25 прокурор звертався до позивача (Департаменту) та просив надати у строк до 05.09.2025 належним чином засвідчені копії документів, а також детальний розрахунок заборгованості зі сплати відповідачем пайової участі, а також повідомив, що в разі невжиття відповідних заходів останні будуть вжиті прокуратурою.
На вказаний лист надано відповідь № 050/08-3501 від 05.09.2025 про те, що Департамент економіки та інвестиції КМДА направив вимогу від 24.06.2025 № 050/08-2388 та повторну вимогу від 01.08.2025 № 050/08-3017 Товариству з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ» щодо отримання розрахунку та сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва. Враховуючи все вищевикладене, Департаментом з метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва буде надано позовну заяву до суду з урахуванням позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України.
Листом від 15.09.2025 № 44-5042ВИХ.-25 прокурор звернувся до Департатменту, в якому просив у строк до 25.09.2025 надати інформацію: чи звертався Департамент з позовною заявою про стягнення коштів пайової участі та чи сплачено ТОВ «Південбудконтракт» кошти пайової участі.
У відповідь на вказаний лист прокуратури Департамент надав відповідь № 050/08-3828 від 25.09.2025, в якій вказав, що ТОВ «Південбудконтракт» кошти пайової участі не сплачені. При цьому Департамент зазначив, що в разі подальшої несплати коштів Департаментом з метою захисту інтересів територіальної громади буде подано позовну заяву та така робота здійснюється Департаментом планово з урахуванням бюджетних асигнувань для сплати судового збору та з урахуванням строків позовної давності, встановленої законодавством України.
29.09.2025 прокуратурою надіслано Департаменту лист № 44-5330ВИХ.-25 щодо надання інформації: чи звертався Департамент з позовною заявою про стягнення коштів пайової участі та чи сплачено ТОВ «Південбудконтракт» кошти пайової участі, а також надання актуального розрахунку заборгованості ТОВ «Південбудконтракт» щодо сплати коштів пайової участі.
У відповідь на вказаний лист прокуратури Департаментом надано відповідь № 050/08-4228 від 21.10.2025, в якій вказано, що ТОВ «Південбудконтракт» кошти пайової участі не сплачені. При цьому Департаментом зазначено, що з урахуванням наявних людських ресурсів та строків позовної давності Департаментом заплановано до кінця 2025 року подання позовів за об'єктами будівництва, які були введені в експлуатацію в четвертому кварталі 2022 року та на початку 2023 року, замовниками по яким не сплачено пайову участь.
Листом від 30.10.2025 № 44-5330ВИХ.-25 прокуратурою повідомлено Департамент про наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру та відповідно підготовку та подання позову в інтересах Департаменту до ТОВ «Південбудконтракт» про стягнення коштів пайової участі.
Суд не погоджується з доводами прокурора про наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру з огляду на наступне.
Саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те (справа № 912/2385/18), що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду виснує, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.
Суд не погоджується з доводами прокурора про неналежне здійснення позивачем функцій, оскільки, як вбачається з листів Департаменту, останній не вказував про небажання здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а навпаки неодноразово наголосив, що ним буде подано до суду відповідний позов.
Перший лист прокуратури до Департаменту датований 21.08.2025, в якому прокурор просив надати у строк до 05.09.2025 документи. У свою чергу, Департаментом надано відповідь № 050/08-3501 від 05.09.2025, в якій зазначено, що на даний момент відповідачу надіслано вимогу про сплату заборгованості, проте, у разі несплати коштів з метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва буде подано позовну заяву до суду.
У подальшому листом від 15.09.2025 № 44-5042ВИХ.-25 прокурор просив у строк до 25.09.2025 надати інформацію, на що у визначений прокурором десятиденний строк надано відповідь № 050/08-3828 від 25.09.2025, в якій теж вказано, що в разі подальшої несплати коштів Департамент з метою захисту інтересів територіальної громади подасть позовну заяву, така робота здійснюється Департаментом планово з урахуванням бюджетних асигнувань для сплати судового збору та з урахуванням строків позовної давності, встановленої законодавством України.
29.09.2025 прокуратурою надіслано Департаменту лист № 44-5330ВИХ.-25 щодо надання інформації. Департамент надав відповідь № 050/08-4228 від 21.10.2025, в якій вказав, що ТОВ «Південбудконтракт» кошти пайової участі не сплачені. При цьому Департамент зазначив, що з урахуванням наявних людських ресурсів та строків позовної давності Департаментом заплановано подання позовів за об'єктами будівництва, які були введені в експлуатацію в четвертому кварталі 2022 року та на початку 2023 року, замовниками по яким не сплачено пайову участь.
Вже 30.10.2025 листом № 44-5330ВИХ.-25 прокуратурою повідомлено Департамент про наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру та підготовку й поданням позову в інтересах Департаменту до ТОВ «Південбудконтракт» про стягнення коштів пайової участі. Позов подано 05.11.2025, тобто через два з половиною місяці після звернення прокурора про надання запитуваних документів, які позивачем систематично та невідкладно надавались, так само як надавалась інформація про намір подати позов самостійно, а також фактично через шість днів з моменту повідомлення про подання прокурором позову в інтересах Департаменту.
Водночас, Департамент наголошував на тому, що подання позовів здійснюється, в тому числі, з урахуванням бюджетних асигнувань на сплату судового збору та за датами виникнення заборгованості.
Позовна давність за заявленими вимогами не закінчувалась, оскільки об'єкт було здано в експлуатацію в 28.11.2024, отже, саме з цієї дати варто відраховувати строк позовної давності.
Судом враховано наступний правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 № 911/2169/20.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Крім того, судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2021 у справі № 917/562/21 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Полтавської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 80 245,17 грн, де зазначено наступне.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити…скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27)
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Також суд зазначає про правовий висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений в постанові 18.11.2022 у справі № 914/2656/21, де Верховний Суд відступив від висновку щодо можливості звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі суб'єкта, який не є суб'єктом владних повноважень, який (висновок) викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, що розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, яка входить до складу іншої палати. При цьому Верховний суд зазначив, що попередні судові інстанції, з'ясувавши, що: Театр, в особі якого (поряд з іншими особами) прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень; водночас Театр як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення; за таких обставин відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в цій справі в особі Театру, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відповідних правовідносинах припису пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Беручи до уваги положення статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2169/20 (постанова від 06.07.2021) дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 названого Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в інтересах якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, підтримавши висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов'язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі № 204/6292/18 (провадження № 61-17873св19) та від 17.06.2020 у справі № 204/7119/18 (провадження № 61-20542св19).
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.
Поряд з цим, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є юридичною особою публічного права, яка у разі встановлення факту прийняття об'єкта будівництва, або реконструкції в експлуатацію, або присвоєння адреси новозбудованим, реконструйованим об'єктам без наявності довідки про виконання умов пайової участі Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язаний звернутися до особи, що порушила умови Порядку, з вимогою про укладення договору про пайову участь та, за наявності обґрунтованих підстав, звернутися до правоохоронних органів або до суду.
Водночас, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є суб'єктом владних повноважень
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та Департаментом виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником Департаменту та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинен реагувати Департамент як суб'єкт господарських відносин.
Крім того, як вказано судом вище Департамент не ухилявся від дій щодо подання позову, а лише зазначив, що такі дії вчиняються з урахування наявних у останнього людських ресурсів та в межах строку позовної давності.
Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду), вказаний правовий висновок вказаний в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі у справі № 912/2385/18.
Враховуючи викладене, встановивши відсутність підстав для представлення прокурором інтересів держави у цій справі відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.03.2026.
Суддя О.Г. Удалова