ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2026Справа № 910/10455/25
За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави
в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп»
про визнання права власності на самочинно збудоване майно
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від прокуратури Винник О.О., прокурор
від позивача не з'явився
від відповідача Безносик А.О., ордер серії АІ № 2041238 від 03.11.2025
22.08.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп» про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 1266,7 кв. м по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В у Деснянському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778050380000).
Прокуратура позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.07.2009 між Суворкіним Г.В. та ТОВ «Омега Лайт Груп» було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 789,1 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 50-В (наразі - вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В). Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 17.02.2010 у справі 2а-715/10 зобов'язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за ТОВ «Омега Лайт Груп» право власності на будівлю площею 789,1 кв. м. На підставі вказаних судового рішення та договору відповідачу видано реєстраційне посвідчення № 019557 від 24.03.2010 про право власності на вказану будівлю. В подальшому, на підставі рішення Київської міської ради № 688 від 20.12.2016, між Київською міською радою та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1180 га (кадастровий номер 8000000000662:036:0069) від 04.07.2017. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 26.12.2017 та 07.05.2019 проведено обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:036:0069), розташованої на вул. Попудренка, 50-В у місті Києві, та встановлено, що вона є вільною від забудови про що складено відповідні акти. Поряд з цим, 27.02.2019 за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю площею 798 кв. м по вул. Попудренка, 5-В. 19.11.2020 до запису про державну реєстрацію внесено зміни - площа будівлі була збільшена з 789,1 кв. м до 1.926,7 кв. м. Згодом, 06.11.2024, до реєстру внесено нові зміни - площа будівлі зменшена до 1.266,7 кв. м. Прокуратура вказує, що Суворкін Г.В. не був законним власником майна площею 789,1 кв. м на спірній земельній ділянці, не реєстрував за собою право власності на нього та відповідно не мав права розпоряджатись ним, у зв'язку з цим договір купівлі-продажу від 03.07.2009 є нікчемним як такий, що суперечить публічному порядку, оскільки спрямований на заволодіння майном територіальної громади - земельною ділянкою. також договір від 03.07.2009 нотаріально не посвідчувався та не реєструвався, а тому також є нікчемним. Також прокуратура зазначає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17.02.2010 у справі 2а-715/10 скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011. Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/597/18 від 03.09.2020 розірвано договір оренди земельної ділянки від 04.07.2017. Зазначає, що ні відповідачу, ні будь-яким іншим особам земельна ділянка під будівництво нежитлової будівлі загальною площею 1.266,7 кв. м не надавалась, відповідні дозволи на будівництво не видавались та не реєструвались, об'єкт в експлуатацію не приймався, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, спірне нерухоме майно є об'єктом самочинного будівництва, тому на підставі ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на спірний об'єкт підлягає визнанню на праві власності за власником земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10455/25 від 22.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено прокуратурі десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
27.08.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 відкрито провадження у справі № 910/10455/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.09.2025.
05.09.2025 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову шляхом
1) накладення арешту на нежитлову будівлю загальною площею 1930,8 кв. м по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В (попередня назва - вул. Попудренка, 50-В) у Деснянському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778050380000).
2) заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним та приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ», а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття нових розділів щодо нежитлової будівлі загальною площею 1930,8 кв. м по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В (попередня назва - вул. Попудренка, 50-В) у Деснянському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778050380000).
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10544/25 від 09.09.2025 відмовлено в задоволенні заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10455/25 від 26.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено прокуратурі десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
27.08.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 відкрито провадження у справі № 910/10455/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.09.2025.
Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.09.2025 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією № 0610277306550 на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02094, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка (колишня вул. Попудренка), 50-В, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 01.09.2025, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 05.09.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0610277306550.
Таким чином, відповідач мав подати відзив на позов у строк до 22.09.2025 включно.
05.09.2025 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову шляхом
1) накладення арешту на нежитлову будівлю загальною площею 1930,8 кв. м по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В (попередня назва - вул. Попудренка, 50-В) у Деснянському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778050380000).
2) заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним та приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ», а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття нових розділів щодо нежитлової будівлі загальною площею 1930,8 кв. м по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В (попередня назва - вул. Попудренка, 50-В) у Деснянському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778050380000).
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10455/25 від 09.09.2025 відмовлено в задоволенні заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову.
29.09.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення на позовну заяву, в яких позивач зазначає, що в ч. 6 статті 376 Цивільного кодексу України закріплено право особи, яка здійснила самочинне будівництво, на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. Київська міська рада вважає, що позиція прокуратури не відповідає інтересам територіальної громади міста Києва, оскільки тягне за собою значні витрати з місцевого бюджету як компенсацію за таке майно, а також заохочує недобросовісних суб'єктів щодо порушення законодавства під час користування землями комунальної власності. Дієвим способом захисту інтересів територіальної громади міста Києва є звернення до суду із позовом про знесення самочинного побудованого нерухомого майна в порядку ст. 376 Цивільного кодексу України. Позивач просить відмовити в задоволенні позовних вимог прокуратури та розглядати справу без участі представника позивача.
Позивач у підготовче засідання 30.09.2025 не з'явився.
30.09.2025 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.10.2025.
13.10.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на його подання. У відзиві відповідач вказує на те, що наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) № 1224 від 03.12.2024 зареєстровані Містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції будівлі, нежитлової будівлі під будівлю торговельного призначення з адміністративними приміщеннями за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В. Крім того, 18.02.2025, 27.05.2025, 12.06.2025, 19.06.2025, 26.06.2025 було зареєстровано та затверджено відповідно 5 редакцій Проектної документації реконструкції будівлі, нежитлової будівлі під будівлю торговельного призначення з адміністративними приміщеннями за вказаною адресою. Водночас, 03.07.2025 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Відповідачу був виданий дозвільний документ - Повідомлення про початок виконання будівельних робіт документації по реконструкції будівлі, нежитлової будівлі під будівлю торговельного призначення з адміністративними приміщеннями за вказаною адресою. В подальшому, 22.08.2025. Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) був виданий дозвільний документ - Реєстрація декларації про готовність до експлуатації об'єкта. Наведені документи підтверджують про правомірність проведення відповідачем будівельних робіт з реконструкції будівлі - нежитлової будівлі під будівлю торговельного призначення з адміністративними приміщеннями за вказаною адресою; свідчать про те, що реконструкція спірної будівлі здійснювалось відповідачем за погодженням та з дозволу позивача - Київської міської ради. Таким чином, внаслідок проведення реконструкції відповідачем збудовано новостворене нерухоме майно. Таким чином, власником вищевказаного новоствореного майна є саме відповідач, який в силу правил ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України має право на надання йому земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно з наступним визнанням права власності на нього. При цьому, подання від імені позивача позовної заяви з вимогами, обґрунтованими ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України мають бути розцінені як суперечлива та недобросовісна процесуальна поведінкою. Крім того, у своїх письмових поясненнях позивач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, при цьому, що позиція прокуратури не відповідає інтересам територіальної громади міста Києва, оскільки тягне за собою значні витрати з місцевого бюджету як компенсацію за таке майно, а також заохочує недобросовісних суб'єктів щодо порушення законодавства під час користування землями комунальної власності, що на думку відповідача може кваліфікуватися як відмова від позову.
14.10.2025 у підготовчому засіданні, відповідачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву та залучення відзиву до матеріалів справи.
14.10.2025 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України постановлено протокольну ухвалу про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву та залучення відзиву до матеріалів справи.
14.10.2025 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.10.2025.
16.10.2025 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про внесення його даних РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи.
21.10.2025 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
21.10.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку з ненаданням позивачем документів встановлення суми витрат на будівництво та ненадання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
21.10.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи з метою з'ясування дійсної вартості будівельних робіт, яка підлягає відшкодуванню відповідачу як це передбачено ч. 6 ст. 376 Цивільного кодексу України.
21.10.2025 у підготовчому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.
21.10.2025 у підготовчому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу у відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України про відмову в задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
Позивач у підготовче засідання 21.10.2025 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10544/25 від 21.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/10455/25 на 30 (тридцять) днів; підготовче засідання призначено на 04.11.2025.
03.11.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
03.11.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі.
03.11.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності та відмову у задоволенні позову.
04.11.2025 у підготовчому засіданні прокурором заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивач у підготовче засідання 04.11.2025 не з'явився.
04.11.2025 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.11.2025.
11.11.2025 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10455/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13583/25, оскільки обидві справи стосуються самочинного будівництва одного й того самого об'єкта нерухомого майна за участю тих самих сторін, а результат розгляду справи № 910/13583/25 безпосередньо впливатиме на вирішення спору у справі № 910/10455/25.
Позивач у підготовче засідання 11.11.2025 не з'явився.
11.11.2025 у підготовчому засіданні суд, розглянувши подане прокурором клопотання про зупинення провадження у справі, постановив протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10544/25 від 11.11.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/10455/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2025.
16.12.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло повідомлення про припинення повноважень адвоката Текут'єва Є.Ю., у зв'язку з припиненням договору про надання правничої (правової) допомоги № Т5-26 від 10.10.2025, укладеного з ТОВ «Омега Лайт Груп».
Прокуратура в судовому засіданні 16.12.2025 позовні вимоги підтримала повністю.
Позивач в судовому засіданні 16.12.2025 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 16.12.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
16.12.2025 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.01.2026.
В судовому засіданні 13.01.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва, -
03.07.2009 між Фізичною особою-підприємцем Суворкіним Геннадієм Володимировичем (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп» (покупцем) укладено договір № 1/030709 купівлі-продажу окремої нежитлової будівлі, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець набуває у власність окрему нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 50-В, відчужувана будівля має загальну площу 789 кв. м.
Згідно акту прийому-передачі від 03.07.2009 продавець передав, а покупець прийняв згідно з договором купівлі - продажу № 1/030709 від 03.07.2009 окрему нежитлову будівлю, загальною площею 789 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренко, 50-В.
ТОВ «Омега Лайт Груп» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та Суворкіна Г.В. про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 2а-715 визнано неправомірними дії Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» щодо відмови зареєструвати за ТОВ «Омега Лайт Груп» право власності на окрему нежитлову будівлю по вул. Попудренка, 50-В, загальною площею 789,1 кв. м; зобов'язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності на окрему нежитлову будівлю по вул. Попудренка, 50-В, загальною площею 789,1 кв. м за ТОВ «Омега Лайт Груп» на підставі договору купівлі-продажу окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009.
24.03.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано ТОВ «Омега Лайт Груп» реєстраційне посвідчення № 019557 на право власності на нежитлову будівлю загальною площею 789,1 кв. м, розташовану в м. Києві по вул. Попудренка, буд. 50-В та здійснено запис в реєстрову книгу № 203п-3 за № 9881-п.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 у справі
№ 2а-715 постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 в частині позовних вимог до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмолено у задоволенні адміністративного позову повністю;
в частині позовних вимог до Суворкіна Геннадія Володимировича скасовано та закрито в цій частині провадження в адміністративній справі.
20.12.2016 Київською міською радою ухвалено рішення № 688 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50 В у Деснянському районі м. Києва» (далі - рішення КМР № 688), яким вирішено:
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп» для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50 В у Деснянському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-6976, заява ДЦ від 06.11.2014 № 01026-000154934-014);
- передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,1180 га (кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000127692014) для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50 В у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі - продажу окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009 № 1/030709).
На підставі зазначеного рішення 04.07.2017 між Київською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп» (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі.
Згідно з п. 2.1 вказаного договору об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер 8000000000:62:036:0069; місце розташування вул. Попудренка, 50-В у Деснянському району м. Києва; цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; вид використання для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі; розмір (площа) 0,1180 га.
Згідно з п. 3.1 вказаного договору його укладено на 25 років.
26.12.2017 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у місті Києві, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 17-2110-03 від 26.12.2017, у якому зазначено, що під час проведення обстеження з виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:036:0069) є вільною від забудови.
Поряд з цим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Омега Лайт Груп» 27.02.2019 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 789 кв. м по вул. Попудренка, 50-В у місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1778050380000, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Апатенко М.А. від 04.03.2019 № 45791284). Підставою реєстрації зазначено: договір купівлі-продажу від 03.07.2009, постанова Деснянського районного суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 2а-715/10.
07.05.2019 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у місті Києві, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 19-0335-03 07.05.2019, де зазначено, що обстеженням встановлено, що «земельна ділянка огороджена парканом та вільна від забудови. На ділянці вирито котлован, на момент обстеження будівельні роботи не проводились».
Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Лайт Груп» про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1180 га. Кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташовано на вул. Попудоенка, 50-В.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/957/18 у задоволенні позову Київської міської ради відмовлено повністю.
Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/957/18 від 03.09.2020, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/957/18 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю; розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва.
У подальшому, ТОВ «Омега Лайт Груп» 19.11.2020 подано до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кузьменко Ю.В. заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 42633394.
На підставі довідки та технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, виданої та виготовленого ТОВ «Армовірбуд» 02.10.2020, приватним нотаріусом Кузьменко Ю.В. 19.11.2020 внесені зміни до запису про реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна (рішення про внесення змін до запису № 55317084), а саме збільшено площу нежитлової будівлі з 789 кв. м до 1926,7 кв. м.
Надалі, на підставі заяви ТОВ «Омега Лайт Груп» від 06.11.2024, довідки про показники об'єкта нерухомого майна від 30.10.2020 та технічного паспорту від 30.10.2024, виданого та виготовленого ТОВ «Консталтингова агенція з нерухомості», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Іващенко Н.В. 06.11.2024 внесені зміни до запису про реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна (рішення про внесення змін до запису № 75977095), а саме змінено площу нежитлової будівлі з 1926,7 кв. м до 1266,7 кв. м та адресу з вул. Попудренка, 50-В на вул. Полуботка Павла Гетьмана (вулиця Попудренка), будинок 50-В.
З протоколу огляду місця події від 06.08.2025 та фото таблиці до нього, складених в межах кримінального провадження № 42021102030000181 вбачається, що наразі на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:036:0069 по вул. Полуботка Павла Гетьмана (вул. Попудренка), 50-В у місті Києві розташована капітальна двоповерхова будівля.
З листа Державної інспекції архітектури та містобудування України № 4456/03/18-25 від 23.07.2025 вбачається, що в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва наявна така інформація
зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві декларація про початок будівельних робіт від 17.07.2017 за реєстраційним номером: КВ 083170480246 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень торговельно-офісної будівлі», за адресою: м. Київ, Деснянський р-н., вул. Попудренка, 50-В; кадастровий номер: незазначений; замовник будівництва - ТОВ «Омега Лайт Груп». Статус документу - скасовано наказ № 256 від 13.09.2018 м/р;
зареєстроване Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомлення про початок будівельних робіт від 04.04.2019 за реєстраційним номером: КВ 061190940114 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (склад оптової торгівлі) з влаштуванням антресолі», за адресою: м. Київ, Деснянський р-н., вул. Попудренка, 50-В; кадастровий номер: незазначений; замовник будівництва - ТОВ «Омега Лайт Груп». Статус документу - скасовано наказ від 24.05.2019 № 126 мр;
зареєстроване Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомлення про початок будівельних робіт від 19.02.2020 за реєстраційним номером: КВ 061200500074 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (склад оптової торгівлі) з влаштуванням антресолі», за адресою: м. Київ, Деснянський р-н., вул. Попудренка, 50-В; кадастровий номер: незазначений; замовник будівництва - ТОВ «Омега Лайт Груп». Статус документа - скасовано наказ № 81 від 21.04.2020 м/р.
Спір виник в зв'язку з тим, що на думку прокуратури відповідачем порушені права позивача, як власника земельної ділянки, на якій перебуває нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача, є самочинним будівництвом, а тому є підстави для визнання права власності на цей об'єкт за територіальною громадою міста Києва згідно ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України.
У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених прокуратурою позовних вимог.
Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокуратури не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 374 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Суд звертає увагу, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
З огляду на викладене, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив'язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно, встановлено таке:
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Прокуратурою пред'явлено позов в інтересах Київської міської ради та обрано спосіб захисту останньої шляхом визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 1266,7 кв. м по вул. Полуботка Павла Гетьмана, 50-В у Деснянському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778050380000).
Однак, Київська міська рада заперечує проти обраного прокуратурою способу захисту її інтересів, оскільки позиція прокуратури не відповідає інтересам територіальної громади міста Києва та тягне за собою значні витрати з місцевого бюджету як компенсацію за таке майно.
Суд відзначає, що у відповідності до частини 6 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
При цьому Київська міська рада вважає, що дієвим способом захисту інтересів територіальної громади міста Києва є вимога про знесення самочинного побудованого нерухомого майна в порядку ст. 376 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні положення містяться у частині 4 статті 319 Цивільного кодексу України.
Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства.
Оскільки, згідно чинного законодавства України ніхто не може бути примушений до дій, що не є обов'язковими для нього, враховуючи те, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (як власник земельної ділянки) заперечує проти визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно, тобто відсутня відповідна вимога власника земельної ділянки, тому викладене виключає можливість застосування частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України.
З огляду на наведені вище обставини, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин справи, зокрема чи є спірний об'єкт самочинно збудованим, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору.
З урахуванням викладеного, за висновками суду заявлені прокуратурою вимоги про визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомості не є ефективним способом захисту прав позивача.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 04.03.2026.
СуддяВ.В. Сівакова