вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2026 р. Справа№ 910/10245/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Левицька Н.В.;
від позивача: не прибув;
від відповідача 1: Серебряник О.О. (поза межами приміщення суду);
від відповідача 2: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року (повний текст рішення складено та підписано 29.01.2025 року)
у справі №910/10245/24 (суддя Демидова В.О.)
за позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Бершадської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"
Комунального некомерційного підприємства "Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 138 305,56 грн,- ВСТАНОВИВ:
Керівник Гайсинської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі: Бершадської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - відповідач 1) та Комунального некомерційного підприємства "Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради" (далі - відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 138 305,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди №№ 1, 2 від 04.08.2022 року, №3 від 27.09.2022 року, №4 від 14.10.2022 року та №5 від 18.10.2022 року укладені безпідставно, у порушення вимог п. 13.1 договору №10-01 від 10.01.2022 року, умов тендерної документації замовника та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшено ціну за одиницю товару без наявності та підтвердження факту коливання ціни на ринку за одиницю товару з моменту укладення договору, у зв'язку із чим просив визнати їх недійсними та стягнути з відповідача на користь Бершадської міської ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 138 305,56 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди №1 від 04.08.2022 року, №2 від 04.08.2022 року, №3 від 27.09.2022 року, №4 від 14.10.2022 року, №5 від 18.10.2022 року до договору №10-01 від 10.01.2022 року про постачання електричної енергії споживачу, укладені між КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» та Товариством з обмежено відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь Бершадської міської ради 138 305, 56 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 18168,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року у справі № 910/10245/24 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, а вимоги прокурора, є безпідставними та недоведеними, що також узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.09.2024 року у справі №600/1908/20-а.
Крім того, представник скаржника зазначив, що оскаржувані позивачем додаткові угоди укладені сторонами на підставі п.п. 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та у відповідності до умов договору, за взаємною згодною сторін.
При цьому, право змінювати істотні умови договору, в тому числі, ціну за одиницю товару електричної енергії, у зв'язку із коливанням ціни на ринку, передбачено п.п. 7.1, 13.1 та 13.2 договору.
Також, скаржник звернув увагу суду на те, що норму ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі», у відповідності до частини першої якої чітко визначені суб'єкти, на яких Законом України «Про публічні закупівлі» покладається відповідальність за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону і такими суб'єктами, зокрема, є уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників.
Водночас, за твердженням скаржника, звертаючись з позовом про визнання додаткових угод недійсними та стягнення грошових коштів, позивач повинен розуміти, що оскаржувані ним додаткові угоди до договорів постачання, укладені у тому числі, за згодою споживачів, тобто при укладанні додаткових угод, а в подальшому визнанні їх недійсними саме особи, визначені у ст. 44 Закону, мають нести відповідальність за порушення вимог Закону у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у випадку доведення їх вини, у порядку, встановленому відповідно до норм законодавства у сфері публічних закупівель.
Разом з цим, скаржник зауважив, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій, в тому числі відповідача 2 (як зазначає прокурор і суд), який, враховуючи свободу договору та положення ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» міг та мав правові підстави не погоджуватись на зміни договору і відмовитись від укладення додаткових угод, але допустив укладення оспорюваних додаткових угод, що призвело до збільшення ціни одиниці товару понад 10% та недоотримування товару (як зазначив суд першої інстанції). Отже у випадку непогодження позивачем пропозиції відповідача щодо внесення змін до договору оскаржувані додаткові угоди - укладені не були б, і відповідно не існувало б даного спору. За наведених обставин судовий збір у розмірі 18168,00 грн за подання позову прокуратурою мав бути покладеним судом на відповідача 2.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року у справі № 910/10245/24 залишено без руху.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази сплати судового збору у розмірі 18 773,60 грн.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року у справі № 910/10245/24.
31.03.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від прокуратури до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник прокуратури просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року у справі №910/10245/24 залишити без змін.
Крім того, представник прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що внаслідок укладання спірних додаткових угод №№ 1 та 2 від 04.08.2022 року, 3 від 27.09.2022 року, 4 від 14.10.2022 року та 5 від 18.10.2022 року до договору №10-01 від 10.01.2022 року безпідставно, у порушення вимог п. 13 договору, умов тендерної документації замовника та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшено ціну за одиницю товару без наявності та підтвердження факту коливання ціни на ринку за одиницю товару з моменту укладання договору.
При цьому, представник прокуратури зауважив, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладанні договору за результатами процедури закупівлі.
Разом з цим, за твердженням представника прокуратури, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", а тому судовий збір покладено на винну сторону.
14.04.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 1 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/10245/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
04.07.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від прокуратури до суду надійшли письмові заперечення на вищевказане клопотання про зупинення розгляду справи.
Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі №910/10245/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку рішення у справі №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
09.02.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Гайсинської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження, у зв'язку з ухваленням Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови у справі №920/19/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 року задоволено клопотання Гайсинської окружної прокуратури про поновлення провадження у справі №910/10245/24. Поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року у справі №910/10245/24.
02.03.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Гайсинської окружної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник прокуратури, зокрема, зазначив, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24 додатково зауважено, що інший підхід до розумінні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічна закупівлі», який передбачає можливість необмеженого збільшенні ціни при незмінному загальному розмірі суми закупівлі може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі та спотворення принципу добросовісності конкуренції серед часників.
Водночас, представник прокуратури зауважив, що Верховний Суд неодноразово виснував, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Представник скаржника в судовому засіданні 04.03.2026 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду першої інстанції від 21.01.2025 року у справі №910/10245/24 скасувати.
Представник прокуратури в судовому засіданні 04.03.2026 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання 04.03.2026 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника та прокуратури перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Держава, як суб'єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.
Так, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного вище рішення під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб'єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18.
Також, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків:
- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77);
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність укладення договору про закупівлю та/або незаконного внесення до нього змін, що спричинює надмірне витрачання бюджетних коштів, не відповідає такому інтересу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
Гайсинською окружною прокуратурою у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано на адресу Бершадської міської ради лист № 51/1-504вих-24 від 23.02.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії.
У відповідь на цей лист Бершадська міська рада надала інформацію щодо здійснення даної закупівлі. Намірів щодо вжиття заходів до усунення порушень не висловлено.
Незвернення Бершадської міської ради до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне виконання останньою покладених на неї повноважень щодо належного захисту інтересів держави.
Крім того, листом від 20.06.2024 року №51/1-1696вих-24 Бершадську міську раду повідомлено про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до Господарського суду з вказаним позовом.
Враховуючи вищевикладене, прокурор звернувся з даним позовом д осуду в межах своєї компетенції передбаченої ст. 131-1 Конституції України та у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Як вбачається з матеріалів справи, на веб-сайті «Prozorro» КНП «Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради» 13.12.2021 року оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за кодом CPV за ДК 021:2015:09310000-5 «Електрична енергія» («Єдиний закупівельний словник»). Очікувана вартість закупівлі 2 876172,00 грн. Запланований обсяг електричної енергії складав 553100 кВт/год.
За результатом розгляду тендерних пропозицій переможцем процедури закупівлі визначено пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" з ціновою пропозицією 1 973 892,00 грн.
10.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №10-01 (далі - договір), відповідно до умов якого є електрична енергія за «ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5 електрична енергія (Електрична енергія) за ціною (згідно з комерційною пропозицією до договору) 3,5687 грн з ПДВ за 1 кВт/год, обсяг електричної енергії: 553100 кВт/год.
Відповідно до п. 1.1 договору останній ж публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції сповивачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 1 973 892,00 грн з ПДВ.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2 договору).
Відповідно до пп.2 п. 13.1 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому договорі, та в цілому до 31.12.2022 року, а в частині взятих на себе зобов'язань сторонами - до їх повного виконання (п. 14.1 договору).
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, при незмінній ціні договору, а саме:
- додаткову угоду №1 від 04.08.2022 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 3,5687 грн за кВт/год до 3,6307 грн за 1 кВт/год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено до 549515,309 кВт/год;
- додаткову угоду № 2 від 04.08.2022 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 3,6307 грн за кВт/год до 3,9520 грн за 1 кВт/год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено до 532694,920 кВт/год;
- додаткову угоду № 3 від 27.09.2022 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 3,9520 грн за кВт/год до 4,3053 грн за 1 кВт/год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено до 521100,948 кВт/год.;
- додаткову угоду № 4 від 14.10.2022 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 4,3053 грн за кВт/год до 4,6434 грн за 1 кВт/год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено до 513910,828 кВт/год.;
- додаткову угоду № 5 від 18.10.2022 року, на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 4,6434 грн за кВт/год до 5,0659 грн за 1 кВт/год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено до 507946,723 кВт/год.;
- додаткову угоду № 6 від 30.12.2022 року, на підставі якої сторони дійшли згоди щодо необхідності зменшення загальної вартості договору №10-01 від 10.01.2022 року на суму 72 741,43 грн. Загальна вартість договору становить 1 901 150,57 грн. Інші умови договору залишаються без змін.
Так, за твердженням прокурора, внаслідок укладення додаткових угод № 1 та № 2 від 04.08.2022 року, № 3 від 27.09.2022 року, № 4 від 14.10.2022 року та № 5 від 18.10.2022 року збільшено ціну за одиницю товару з 3,5687 гри за кВт/год (з врахуванням ПДВ) до 5,0659 грн за 1 кВт/год (з врахування ПДВ), тобто на 1,4972 грн, що на 41,95 % більше від первинної ціни. При цьому, кількість кВт/год електричної енергії зменшено. Так, за даними актів приймання-передачі електричні енергії, із запланованого об'єму згідно з первинним Договором - 553100 кВт/год поставлено лише 493974 кВт/год.
Згідно актів приймання - передачі за договором № 10-01 від 10.01.2022 року за період січня - листопада 2022 року КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» фактично отримано 493974 кВт/год електричної енергії, сплативши 1 901 150,57 грн, а саме:
- Акт № УГР00000252 прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2022 року про постачання електричної енергії у січні 2022 року обсягом 78280 кВт/год на суму 279357,20 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 356 від 31.01.2022 року);
- Акт № УГР00000714 прийому-передачі електричної енергії від 11.03.2022 року про постачання електричної енергії у лютому 2022 року обсягом 106230 кВт/год на суму 379102,15 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 822 від 11.03.2022 року);
- Акт № УГР00001474 прийому-передачі електричної енергії від 19.04.2022 року про постачання електричної енергії у березні 2022 року обсягом 36622 кВт/год на суму 130692,64 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 1524 від 19.04.2022 року);
- Акт № 2096 прийому-передачі електричної енергії від 23.05.2022 року про постачання електричної енергії у квітні 2022 року обсягом 32087 кВт/год на суму 114508,62 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 2066 від 23.05.2022 року);
- Акт № 2555 прийому-передачі електричної енергії від 16.06.2022 року про постачання електричної енергії у травні 2022 року обсягом 44387 кВт/год на суму 158403,53 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 2555 від 16.06.2022);
- Акт № 2995 прийому-передачі електричної енергії від 22.07.2022 року про постачання електричної енергії у червні 2022 року обсягом 22504 кВт/год на суму 80309,84 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 2995 від 27.07.2022 року);
- Акт № 3431 прийому-передачі електричної енергії від 31.07.2022 року про постачання електричної енергії у липні 2022 року обсягом 31102 кВт/год на суму 110993,46 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 3431 від 30.08.2022 року);
- Акт № 3723 прийому-передачі електричної енергії від 31.08.2022 року про постачання електричної енергії у серпні 2022 року обсягом 30943 кВт/год на суму 122287,36 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 3723 від 31.08.2022 року);
- Акт № 4026 прийому-передачі електричної енергії від 30.09.2022 року про постачання електричної енергії у вересні 2022 року обсягом 40157 кВт/год на суму 172891,31 грн. з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 4026 від 30.09.2022 року);
- Акт № 4440 прийому-передачі електричної енергії від 31.10.2022 року про постачання електричної енергії у жовтні 2022 року обсягом 50878 кВт/год на суму 247314,62 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 4440 від 31.10.2022 року);
- Акт № 4673 прийому-передачі електричної енергії від 30.11.2022 року про постачання електричної енергії у листопаді 2022 року обсягом 20784 кВт/год на суму 105289,84 грн з ПДВ (оплата згідно платіжного доручення № 4673 від 30.11.2022 року ).
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-12- 13-0016506-с, правовідносини за вказаним договором припинені.
При цьому, за твердженням позивача, додаткові угоди №№ 1, 2 від 04.08.2022 року, №3 від 27.09.2022 року, №4 від 14.10.2022 року та №5 від 18.10.2022 року укладені безпідставно, у порушення вимог п. 13.1 договору №10-01 від 10.01.2022 року, умов тендерної документації замовника та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшено ціну за одиницю товару без наявності та підтвердження факту коливання ціни на ринку за одиницю товару з моменту укладення договору, у зв'язку із чим просив визнати їх недійсними та стягнути з відповідача на користь Бершадської міської ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 138 305,56 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).
Так, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі": договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб'єкти, визначені згідно із ст. 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього передбачені ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно з ч. 4, 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Метою Закону України "Про публічні закупівлі", як зазначалося вище, є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Поряд з цим перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 % у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.
Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Дана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
Так, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Отже право сторін договору збільшити ціну товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку можливе за наявності двох умов: 1 - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 2 - збільшення ціни не більше 10 відсотків від ціни зазначеної в договорі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19.
При цьому, колегія суддів відзначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 року у справі №920/19/24 вкотре підтвердила сталі висновки про те, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускаються. Водночас, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновків щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічна закупівлі».
Як вбачається з матеріалів справи, оспорена додаткова угода № 1 укладена зі збільшенням ціни товару на 1,73%, що відповідає ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Тоді як, додатковими угодами №№ 2, 3, 4 , та 5 до договору на постачання енергетичної енергію споживачу від початкової тендерної пропозиції було збільшено ціну електричної енергії на 41,95%, а її обсяг зменшився.
Тобто, зазначеними правочинами було порушено визначену Законом України "Про публічні закупівлі" граничну 10% межу зміни ціни товару, тим самим було спотворено результати торгів та знівельовано економію бюджетних коштів, яку було отримано під час підписання договору.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголосив, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Щодо твердження скаржника, що оскаржувані позивачем додаткові угоди укладені сторонами на підставі п.п. 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та у відповідності до умов договору, за взаємною згодною сторін. При цьому, право змінювати істотні умови договору, в тому числі, ціну за одиницю товару електричної енергії, у зв'язку із коливанням ціни на ринку, передбачено п.п. 7.1, 13.1 та 13.2 договору, колегія суддів відзначає наступне.
Так, форма та зміст відповідної довідки чинним законодавством не визначені і сторонами суду протилежного не доведено. Позивач при підписанні договору не наполягав на тому, щоб затвердити форму довідки і всі вимоги до її змісту, щоб вона вважалася належним доказом коливання ціни для змін до умов договору.
За цими істотними умовами договору споживач вимагає, щоб постачальник письмово звертався до споживача із відповідною пропозицією, яка кожного разу має бути обґрунтованою, документально підтвердженою та базуватися на факті об'єктивного коливання ціни на ринку електроенергії в бік збільшення. Постачальник повинен надати і документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, в яких постачальник пропонує збільшити ціну.
Згідно ч. 7 п. 7.1. договору, зокрема, у випадку коливання ціни на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутися до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення. Документ (або документи), що підтверджує збільшенні ціни товару, повинен містити дані щодо середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) на день подання тендерної пропозиції та середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення учасника щодо збільшення ціни.
Сторонами також погоджено, що цей документ має бути наданий у вигляді довідки/інформації (або в іншій документарній формі), виданої Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою або органами Держстатистики або іншим органом, установою організацією, які уповноважені надавати відповідну інформацію.
Як вбачається з матеріалів справи, постачальник збільшення ціни по додатковій угоді 1 до договору не підтвердив жодними належними в розумінні ч. 7 п. 7.1. договору документами.
Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до ціни договору по додатковій угоді 1 не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
При цьому, постачальник збільшення ціни по додаткових угодах №№ 2, 3, 4 та 5 до договору підтвердив довідками Харківської торгово-промислової палати, а саме: від 21.07.2022 року № 414/22, від 13.09.2022 року № 627-1/22, від 23.09.2022 року № 692-2/22, від 04.10.2022 року №732/22 (наявні в матеріалах справи).
Дані довідки складена на підставі відомостей ДП "Оператор ринку", містить порівняння середньозважених цін на РДН в ОЕС Україна, зокрема:
- цінова довідка № 414/22 від 21.07.2022 року за червень 2022 року та станом на 1 декаду липня 2022 року. Відсоток коливання ціни становить 11,81%.
- цінова довідка № 627-1/22 від 13.09.2022 року за 1 декаду серпня 2022 року та станом на 1 декаду вересня 2022 року. Відсоток коливання ціни становить 12,01%.
- цінова довідка № 692-2/22 від 23.09.2022 року за 1 декаду вересня 2022 року та станом на 2 декаду вересня 2022 року. Відсоток коливання ціни становить 8,69%.
- цінова довідка № 732/22 від 04.10.2022 року за серпень 2022 року та станом на вересень 2022 року. Відсоток коливання ціни становить 17,05%.
Норма ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не містить переліку обов'язкових параметрів, критеріїв для порівняння, які має містити документ на підтвердження про збільшення ціни на ринку електроенергії, щоб бути належним доказом для обґрунтованого підняття ціни товару сторонами Договору про публічні закупівлі.
Водночас колегія суддів відзначає, що параграфом 1 глави 5 розділу 1 Господарського процесуального кодексу України унормовані основні положення про докази. При цьому спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Отже, під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (зокрема, Державної служби статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислової палати України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 Розділу 1 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Втім, судами у порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 року у справі № 918/308/23.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що на момент звернення постачальника із пропозиціями до споживача про збільшення ціни і укладення додаткової угоди, у споживача не було заперечень проти належного підтвердження коливання цін саме довідками Харківської торгово-промислової палати.
З огляду на викладене, при укладенні додаткових угод №№ 2, 3, 4 та 5 сторони могли використовувати відомості ДП "Оператор ринку", на які спиралися вказані довідки Харківської ТПП.
Враховуючи вищевикладене, мотивувальна частина рішення підлягає викладенню в редакції даної постанови.
Водночас, як уже наголошувалось, Законом України «Про публічні закупівлі» прямо передбачена імперативна вимога для зміни істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару), а саме: ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%, тобто обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в первинному договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Крім того, відповідно до пп.2 п. 13.1 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Шляхом укладення спірних додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше, ніж дозволено Законом - більше 10%.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані додаткові угоди до договору були укладені з порушенням умов договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про державні закупівлі".
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання угод №№ 1, 2, 3, 4 та 5 недійсними.
Посилання скаржника на норму ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі», спростовується вищевикладеними висновками суду та сталою правовою позицією Верховного Суду у відповідних постановах.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними додаткових угод.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 138 305,56 грн, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ціна за договором за 1 кВт/год електричної енергії становить 3,5687 грн, а тому відповідач виконав свої зобов'язання за даним договором лише на суму 1762845,01 грн (493974 кВт/год х 3,5687 грн = 1762845,01 грн).
Таким чином, за договором №10-01 від 10.01.2022 року КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» не отримала електричної енергії на суму 138305,56 грн (1901150,57 грн - 1762845,01 грн = 138305,56 грн).
Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» безпідставно отримало грошові кошти у розмірі 138305,56 грн і зобов'язано їх повернути на користь бюджету Бершадської міської ради, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
З оглядну на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що фінансування відповідної закупівлі здійснювалось за рахунок власного бюджету відповідача 2, оскільки, як вбачається з умов договору загальна вартість останнього встановлена з урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Реєстрація бюджетного зобов'язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року №309 «Про затвердження порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України».
Крім того, посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену в постанові від 04.09.2024 року у справі №600/1908/20-а є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято за інших правових відносин, встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема в даній справі був спір щодо визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівлі.
У цьому аспекті колегія суддів зазначає, що фактично, викладені скаржником в апеляційній скарзі доводи зводяться до власного суб'єктивного тлумачення ним норм права, якими врегульовано спірні правовідносини.
Щодо твердження скаржника, що судовий збір у розмірі 18168,00 грн за подання позову прокуратурою мав бути покладеним судом на відповідача 2, колегія судді відзначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на наведені приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо покладення на відповідача 1 судовий збір у сумі 18168,00 грн, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі (неправомірне/безпідставне завищення ціни встановленої договором тощо).
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями прокуратури викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення та з врахуванням норм ст. 269 Господарського процесуального кодексу України доповнити її мотивами викладеними в даній постанові. Враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року у справі №910/10245/24 задовольнити частково.
2. Мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 року у справі №910/10245/24 змінити, викласти в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" без задоволення.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/10245/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич
Дата підписання 09.03.2026 року.