79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" березня 2026 р. Справа №921/412/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: Венчур О.Л.;
від відповідача: Козак Н.В., Гриник Я.Т.,
розглянув апеляційну скаргу Бережанського районного споживчого товариства №87 від 31.12.2025
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2025, суддя Хома С.О., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 18.12.2025
у справі № 921/412/25
за позовом Бережанської міської ради
до відповідача Бережанського районного споживчого товариства
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Держаудитслужби
про стягнення 1 668 390,92 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою,
Короткий зміст позовних вимог позивача
10.07.2025 Бережанська міська рада звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Бережанського районного споживчого товариства про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, у розмірі 1 668 390,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проведеною Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Тернопільської області ревізією перевірки фінансово-господарської діяльності Бережанської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 встановлено, що Бережанське районне споживче товариство користується земельною ділянкою з кадастровим номером 6120410100:04:013:0193 за користування якою недоплатило до місцевого бюджету 1 668 390,92 грн. у розмірі орендної плати, чим фактично збільшило свої доходи, а Бережанська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), що завдало їй збитки. Тому, Бережанське районне споживче товариство як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 668 390,92 грн, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2025 позов задоволено. Стягнуто з Бережанського районного споживчого товариства на користь Бережанської міської ради - 1 668 390,92 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою комунальної власності без належного оформлення права оренди та без сплати орендної плати, у зв'язку з чим безпідставно зберіг у себе кошти, які підлягали сплаті власнику земельної ділянки.
Суд зазначив, що відповідно до статей 93, 125, 206 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації, а використання землі є платним. Отже, відносини фактичного користування земельною ділянкою без належної правової підстави підпадають під регулювання статті 1212 Цивільного кодексу України щодо повернення безпідставно збережених коштів.
З урахуванням того, що частина збитків у сумі 222 379,08 грн відшкодована добровільно за договором від 20.06.2024,що укладався між сторонами, а решта коштів у розмірі 1 668 390,92 грн. залишилась невідшкодованою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для їх стягнення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача.
31.12.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Бережанського районного споживчого товариства вих.№87 від 31.12.2025 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2025 у справі №921/412/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 01.08.2016 між Бережанською міською радою та Бережанським районним споживчим товариством укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,0913 га за адресою: м. Бережани, вул. Привокзальна, 1, кадастровий номер 6120410100:04:013:0193, строком дії до 01.05.2017, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2016 за № 15865148. У подальшому рішеннями Бережанської міської ради від 25.01.2018 №838 та від 28.02.2019 №1252 строк дії договору продовжено відповідно до 01.02.2019 та 01.02.2020.
При цьому апелянт стверджує, що право оренди у встановленому законом порядку не припинялося, а тому між сторонами існували договірні правовідносини, що виключає застосування положень ст.1212 ЦК України про безпідставно збережені кошти.
Також зазначає, що протягом 2021- 2023 років за користування земельною ділянкою сплачувались платежі у вигляді орендної плати та земельного податку на загальну суму 333 750,12 грн (за 2021 рік - 99 182,80 грн, 2022 рік - 109 101,08 грн, 2023 рік - 125 466,24 грн).
Крім того, 20.06.2024 між Бережанською міською радою та Торгово-роздрібним об'єднанням Бережанського районного споживчого товариства укладено договір про добровільне відшкодування збитків за використання зазначеної земельної ділянки за період 01.01.2021 - 31.12.2023, підставою для якого став акт комісії із визначення збитків №17 від 17.06.2024 на суму 222 379,06 грн, затверджений рішенням виконавчого комітету Бережанської міської ради від 18.06.2024 №1272.
Апелянт також вказує, що судом не враховано, що фактичним користувачем земельної ділянки є Торгово-роздрібне об'єднання Бережанського районного споживчого товариства, а також безпідставно враховано обставини, викладені у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №500/5023/24.
На адресу суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу позивача б/н від 09.01.2026 (вх. № ЗАГС 01-04/193/26 від 09.01.2026) та третьої особи б/н від 22.01.2026 (вх. № ЗАГС 01-04/635/26 від 22.01.2026), у яких вони заперечили доводи апелянта, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 справу №921/412/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бережанського районного споживчого товариства вих.№87 від 31.12.2025 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2025 у справі №921/412/25.
Ухвалою від 16.01.2026 призначено справу №921/412/25 до розгляду у судовому засіданні на 04.03.2026.
У судове засідання 04.03.2026 з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.
Представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводили доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, згідно п.6.2.7.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2024 року, затвердженого наказом від 20.12.2023 №321 (із змінами) з 29.03.2024 по 06.06.2024 (із зупиненням на період з 08.04.2024 року по 05.05.2024 року) проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Бережанської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.
За результатами проведеної ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Тернопільській області складено Акт №131920-22/5 від 13.06.2024 (далі - Акт ревізії).
Ревізією встановлено, що на підставі рішення сесії Бережанської міської ради від 16.06.2016 №252, між Бережанською міською радою та Бережанським районним споживчим товариством 01.08.2016 було укладено договір оренди на земельну ділянку по вул. Привокзальна, 1, загальною площею 1,0913 га, кадастровий номер 6120410100:04:013:0193 строком до 01.05.2017. Розмір орендної плати встановлено як 3% НГО. Інформація про вказаний договір внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 08.08.2016 за №15865148. Строк дії Договору до 01.05.2017. Згідно пункту 8 зазначеного договору орендар (Бережанське райСТ) після закінчення строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди) за умови письмового звернення до орендодавця (Бережанської міської ради) в строк не пізніше ніж за місяць до закінчення строку його дії, тобто до 01.04.2017.
Рішенням сесії Бережанської міської ради від 25.01.2018 №838 продовжено терміном до 01.02.2019 Бережанському райСТ оренду земельної ділянки площею 1,0913 га, наданої для обслуговування будівель торгівлі та встановлено розмір орендної плати 9% НГО. Пунктом 3.2 цього рішення зобов'язано орендаря (Бережанське райСТ) укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки в термін до 15.02.2018.
Рішенням сесії Бережанської міської ради від 28.02.2019 №1252 продовжено до 01.02.2020 Бережанському райСТ право оренди земельної ділянки площею 1,0913 га, наданої для обслуговування будівель торгівлі по вул. Привокзальна, 1 в м. Бережани та встановлено розмір орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Пунктом 1.2 рішення визначено «додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки укласти та зареєструвати до 20.03.2019».
Земельна ділянка за адресою м. Бережани, вул. Привокзальна, 1 є сформованим об'єктом цивільних прав. Зокрема, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6120410100:04:013:0193; визначено її площу - 1,0913 га; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельному кадастрі земельну ділянку зареєстровано 08.08.2016.
Згідно з інформаційною довідкою від 25.04.2024 №375913624 на земельній ділянці площею 1,0913 га, кадастровий номер 6120410100:04:013:0193, за адресою ділянки: м. Бережани, вулиця Привокзальна, будинок 1, розміщені об'єкти нерухомості загальною площею 3787,1 кв. м (адмінбудинок з магазином (А-2), склад-холодильник (Б), склад-овочесховище (Г), 2 склади (Ж, З), склад з кабінетом (К), склад-магазин (Л). Вказані об'єкти на праві власності належать Бережанському районному споживчому товариству (код ЄДРПОУ 01767070), місце реєстрації м. Бережани, площа Ринок, будинок 26.
Комісією, створеною розпорядженням міського голови від 29.03.2024 №113-р, проведено обстеження зазначеної земельної ділянки і встановлено наявність будівель (приміщень) в яких, як свідчать банери (вивіски) на них, здійснюється торгівельна діяльність (як оптова так і роздрібна).
Бережанським райСТ, як власником будівель, що розміщені на земельній ділянці Бережанської міської ради загальною площею 1,0913 га, кадастровий номер 6120410100:04:013:0193, протягом ревізійного періоду (01.01.2021-31.12.2023) договори оренди цієї земельної ділянки не укладалися.
За земельну ділянку по вул. Привокзальна, 1, кадастровий номер 6120410100:04:013:0193 у 2021-2023 роках дочірнім підприємством Торгово-роздрібне об'єднання Бережанського райСТ (код ЄДРПОУ 21142431) було задекларовано і сплачено до міського бюджету земельного податку на загальну суму 333 750,12 грн, в тому числі, 2021 рік - 99 182,80 грн, 2022 рік - 109 101,08 грн, 2023 рік - 125 466,24 гривні.
Бережанською міською радою рішення щодо передачі у власність шляхом продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6120410100:04:013:0193 Бережанському райСТ, торгово-роздрібному об'єднанню Бережанського райСТ чи інші рішення не приймались.
Згідно з інформаційною довідкою від 25.04.2024 №375913624 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкти нерухомості загальною площею 3787,1кв. м (адмінбудинок з магазином (А-2), склад-холодильник (Б), склад-овочесховище (Г), два склади (Ж, З), склад з кабінетом (К), склад-магазин (Л), розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 6120410100:04:013:0193, для державної реєстрації права власності Бережанським райСТ подані наступні документами - акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 12.07.2002 б/н, виданий Бережанською районною державною адміністрацією, що свідчить про фактичне користування Бережанським райСТ згаданою земельною ділянкою з 2002 року. Таким чином, станом на 01.01.2021 (початок ревізійного періоду) земельна ділянка з кадастровим номером 6120410100:04:013:0193 використовувалась і продовжувала використовуватись станом на 31.12.2023 (кінець ревізійного періоду) для обслуговування будівель та споруд, що на праві власності належать Бережанському райСТ.
Рішенням сесії Бережанської міської ради від 31.10.2019 №1485 затверджено Положення про встановлення розміру та справляння орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Бережанської міської територіальної громади (далі Положення №1485).
Відповідно до пункту 8.1. Положення №1485 передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в комунальній власності, здійснюється на підставі рішення Бережанської міської ради чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з пунктами 9.5, 9.6 Положення №1485 орендар зобов'язаний у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди землі надати копію договору відповідному органу ДФС; право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно п.10.4 Положення №1485 розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір плати визначається у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку і не повинна перевищувати 12% нормативної грошової оцінки (за винятком визначення орендаря на конкурентних засадах) (п.п.10.5, 10.6, 10.9 Положення №1485).
Пунктом 10.14 Положення №1485 установлено, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою розраховується у відсотках від нормативної грошової оцінки в залежності від виду економічної діяльності (функціонального використання), відповідно до ставок орендної плати, затверджених у даному Положенні (Таблиця 1) та не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.
В Таблиці 1 до Положення №1485 зазначено, що вид цільового призначення земель визначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року №548, а для коду 03.07 «Об'єкти комерційного використання» передбачена ставка орендної плати 12% нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з інформаційною довідкою від 25.04.2024 №375913624 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення земельна ділянка кадастровий номер 6120410100:04:013:0193 - «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» (дата державної реєстрації земельної ділянки - 30.07.2015, власник - Бережанська міська рада). Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306, код 03.07 присвоєно землям «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». В договорі оренди землі від 01.08.2016, укладеним між позивачем та відповідачем, зазначено її цільове призначення - «обслуговування будівель торгівлі (код згідно КВЦПЗ - 03.07)».
Відповідно до Акту ревізії №131920-22/5 від 13.06.2024 порушення допущене Бережанським районним споживчим товариством, яким не виконано п. 3.2. рішення сесії від 25.01.2018 №838 та п.1.2 рішення сесії від 28.02.2019 в частині укладення та реєстрації договору оренди, додаткової угоди до нього) та посадовими особами Бережанської міської ради в частині не забезпечення проведення належної претензійно-позовної роботи щодо укладання зазначеного договору оренди земельної ділянки площею 1,0913 га, наданої рішенням сесії від 25.01.2018 №838 Бережанському районному споживчому товариству для обслуговування будівель торгівлі по вул. Привокзальна, 1 в м. Бережани (внесення змін до нього).
На підставі наведеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області зроблено Розрахунок втрат бюджету Бережанської міської територіальної громади внаслідок невжиття заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,0913 га по вул. Привокзальна, 1 в м. Бережани становить 1 890 770 грн.
Розрахунок розміру недоотриманих бюджетом Бережанської міської територіальної громади коштів зроблено на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 6120410100:04:013:0193 із застосуванням щорічних коефіцієнтів індексації, визначених у відповідності до чинного законодавства. Зазначені коефіцієнти є єдині для усіх земель і не залежать від функціонального призначення земельних ділянок, їх місцезнаходження, не враховують витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр, норм прибутку та капіталізації, які є складовим формули визначення НГО конкретної земельної ділянки.
Для земельної ділянки кадастровий номер 6120410100:04:013:0193 Положенням №1485 установлена ставка орендної плати у розмірі 12% нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з Витягом №НВ-939762922024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.05.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6120410100:04:013:0193 у 2024 році становить - 8 561 986,45 грн.
Питання індексації нормативної грошової оцінки земель регламентовано статтею 289 Податкового кодексу. Зокрема, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок щороку, враховуючи індекс споживчих цін за попередній рік, визначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Зокрема, інформація про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель публікується на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-proindeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2023-rik/) (знімок екрана з інтернет ресурсу додається).
Зазначені коефіцієнти є єдині для усіх земель і не залежать від функціонального призначення земельних ділянок, їх місцезнаходження, не враховують витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр, норм прибутку та капіталізації, які є складовим формули визначення НГО конкретної земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6120410100:04:013:0193 згідно Витягу №НВ-939762922024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.05.2024, виданого ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, у 2024 році становить 8 561 986,45 гривень.
Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації земель несільськогосподарського призначення за 2023 рік встановлено на рівні 1,051, за 2022 - 1,15 (оприлюднено: скріншоти з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру).
Відповідно, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6120410100:04:013:0193 у 2023 визначена в сумі 8 146 514,22 грн (8 561 986,45 грн/1,051), у 2022 - 7 083 925,41 грн (8 146 514,22 грн/1,15).
Оскільки, вказана у Витязі №НВ-939762922024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6120410100:04:013:0193, сформована з нормативної грошової оцінки земель міста Бережани, яка введена в дію рішенням сесії Бережанської міської ради від 02.03.2021 №148 з 2022 року, за 2021 рік нормативна грошова оцінка визначена кумулятивно, починаючи з 2016 року, виходячи із зафіксованої в договорі оренди від 01.08.2016 б/н (копія додається) нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 3 120 026,70 грн (пункт 5 договору) та щорічних коефіцієнтів індексації, встановлених Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру - 3 120 026,70*1,06 (індексація за 2016, з 2018 по 2021 - 1,0) = 3 307 228,00 гривень.
Виходячи із вказаного, було зроблено Розрахунок втрат бюджету Бережанської міської територіальної громади внаслідок невжиття заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,0913 га по вул. Привокзальна, 1 в м. Бережани (копія додається), а саме: за 2021 рік - нормативна грошова оцінка (НГО) 3 307 228,00 грн х 12% = 396 867,36 грн; за 2022 рік - НГО 7 083 925,41 грн х 12% = 850 071,05 грн; за 2023 рік - НГО 8 146 514,22 грн х 12% = 977 581,71 грн, що разом становить 2 224 520,12 грн. Розмір втрат бюджету зменшено на 333 750,12 грн. (сплачений до бюджету ТРО Бережанського райСТ земельний податок, в т.ч: у 2021 році - 99 182,80 грн, у 2022 році - 109 101,08 грн, у 2023 році - 125 466,24 грн), в результаті розмір втрат бюджету становить 1 890 770 грн. (додаток 44 до Акта ревізії).
Бережанська міська рада звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №500/5023/24, яке набрало законної сили, у задоволенні позову Бережанської міської ради відмовлено, оскільки судом встановлено правомірність дій Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області та обґрунтованість висновків ревізії щодо використання земельної ділянки комунальної власності площею 1,0913 га по вул. Привокзальна, 1 у м. Бережани без належно оформленого договору оренди, а також невжиття міською радою заходів щодо оформлення орендних відносин і стягнення недоотриманих доходів бюджету. Встановлені цим рішенням обставини є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Оскільки 20.06.2024 між Бережанською міською радою та Бережанським районним споживчим товариством укладено договір про добровільне відшкодування Бережанській міській раді збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки площею 1,0913 га за кадастровим номером 6120410100:04:013:0193 без правовстановлюючих документів, яка знаходиться за адресою м. Бережани, вул. Привокзальна, 1 та використовується для обслуговування об'єктів торгівлі за період з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року. Підстава для відшкодування збитків зазначено акт комісії із визначення збитків №17 від 17.06.2024 року, сума збитків визначена позивачем 222 379,06 грн.
Відповідачем, відповідно до Договору про добровільне відшкодування Бережанській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів від 20.06.2024 добровільно відшкодовано збитки в розмірі 222 379,08 грн.
Станом на дату подання позову невідшкодований Бережанським райСТ розмір втрат бюджету становить 1 890 770,00 грн - 222 379,08 грн = 1 668 390,92 грн (один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч триста дев'яносто гривень 92 копійки).
Бережанською міською радою направлено на адресу Бережанського районного споживчого товариства Претензію про порушення вимог земельного законодавства та використання земельної ділянки комунальної власності без документів, що посвідчують право користування нею від 23.05.2025 року № 03- 07/1672.
10 червня 2025 року за вх. № 2154/03-07 Бережанською міською радою отримано відповідь на Претензію № 40 від 09.06.2025, в якій Бережанське районне споживче товариства відмовилося від виконання вимог міської ради, що стало підставою звернення Бережанською міською радою з даним позов до суду.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 668 390,92 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у період з 01.01.2021 по 31.12.2023.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено: - головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні (частина 1); - державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частина 2); - Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України (частина 3).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія (ч.1 ст.11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні)».
Згідно із ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України (далі ЗК України) суб'єктами права власності на землю є, зокрема,територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно ст.ст.93, 116 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно із пунктами "а", "в" частини першої ст.12 Земельного кодексу України розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.
Право власності на земельну ділянку, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності (зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки) підлягають обов'язковій державній реєстрації та виникають з моменту такої державної реєстрації цих прав (ст.ст.125, 126 ЗК України, ст.ст.4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Статтею 206 Земельного кодексу України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою є обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно зі статтями 122- 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.
Судом встановлено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Бережанської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, за результатами якої складено Акт ревізії №131920-22/5 від 13.06.2024.
Ревізією встановлено порушення допущене Бережанським районним споживчим товариством, яким не виконано п. 3.2. рішення сесії від 25.01.2018 №838 та п.1.2 рішення сесії від 28.02.2019 в частині укладення та реєстрації договору оренди, додаткової угоди до нього) та посадовими особами Бережанської міської ради в частині не забезпечення проведення належної претензійно-позовної роботи щодо укладання зазначеного договору оренди земельної ділянки площею 1,0913 га, наданої рішенням сесії від 25.01.2018 №838 Бережанському районному споживчому товариству для обслуговування будівель торгівлі по вул. Привокзальна, 1 в м. Бережани (внесення змін до нього) чим завдано збитків бюджету Бережанської міської ради на суму 1 890 770, 00 грн, що підтверджується Розрахунком втрат бюджету Бережанської міської територіальної громади внаслідок невжиття заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,0913 га по вул. Привокзальна, 1 в м. Бережани зробленого Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області та становить 1 890 770 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2024, по справі № 500/5023/24 за позовом Бережанської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, встановлено, що не сплачуючи Бережанській міській раді орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності, Бережанське райСТ фактично збільшило свої доходи, а Бережанська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Тому, Бережанське райСТ як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 890 770,00 грн, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки, в тому числі в судовому порядку на підставі статей 11, 16, 1212, ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2024, по справі № 500/5023/24 набрало законної сили, та не було оскаржене в апеляційному порядку ні Бережанською міською радою, а ні Бережанським райСТ.
Відповідачем, відповідно до Договору про добровільне відшкодування Бережанській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів від 20.06.2024 добровільно відшкодовано збитки в розмірі 222 379,08 грн
Таким, чином станом на дату подання позову невідшкодований Бережанським райСТ розмір втрат бюджету становить 1 668 390,92 грн.
Доказів відшкодування збитків Бережанській міській раді у розмірі 1 668 390,92 грн відповідачем до матеріалів справи не подано.
Щодо доводів апелянта про те, що право оренди земельної ділянки не припинялося, а тому між сторонами існували договірні правовідносини, що виключає застосування положень статті 1212 ЦК України, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними.
Як встановлено матеріалами справи, на підставі рішення сесії Бережанської міської ради від 16.06.2016 №252 між Бережанською міською радою та Бережанським районним споживчим товариством 01.08.2016 укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,0913 га по вул. Привокзальна, 1 у м. Бережани (кадастровий номер 6120410100:04:013:0193) строком до 01.05.2017, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2016 за №15865148.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено. Таким чином, договір оренди від 01.08.2016 припинив свою дію 01.05.2017.
Пунктом 8 зазначеного договору було передбачено переважне право орендаря на укладення договору на новий строк за умови письмового звернення до орендодавця не пізніше ніж за місяць до закінчення строку його дії, тобто до 01.04.2017. Однак у матеріалах справи відсутні докази такого звернення.
Рішеннями Бережанської міської ради від 25.01.2018 №838 та від 28.02.2019 №1252 лише надано згоду на продовження оренди, однак цими ж рішеннями прямо зобов'язано орендаря: укласти та зареєструвати договір оренди до 15.02.2018 (п. 3.2 рішення №838); укласти та зареєструвати додаткову угоду до 20.03.2019 (п. 1.2 рішення №1252).
Проте апелянт не виконав зазначених вимог: ні новий договір оренди, ні додаткова угода у встановленому порядку укладені та зареєстровані не були. Отже, відсутні правові підстави вважати, що договір оренди від 01.08.2016 був продовжений.
Щодо твердження відповідача, про те, що у державному реєстрі речових прав і на даний час є запис про те, що між Бережанською міською радою та Бережанським райСТ укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6120410100:04:013:0193 та встановленою орендною платою в розмірі 3% від її нормативно-грошової оцінки, суд відхиляє, оскільки запис у Державному реєстрі речових прав підтверджує існування права оренди, але не сам факт його продовження або чинності після закінчення строку договору. Реєстрація засвідчує вже набуте право, а не створює його, тому якщо строк дії договір сплив, запис діє до дати припинення дії договору. Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі №522/3999/23 зазначає, що: державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Щодо фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав, то таке підтверджено ревізією фінансово-господарської діяльності Бережанської міської ради, проведеною Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що оформлена актом №131920-22/5 від 13.06.2024, якою встановлено, що Бережанським районним споживчим товариством протягом 2021- 2023 років не укладено та не зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 1,0913 га по вул. Привокзальна, 1 у м. Бережани. В сукупності ці докази підтверджують підставність позовних вимог та правильність рішення суду першої інстанції про стягнення безпідставно збережених коштів відповідачем за рахунок позивача.
Унаслідок цього бюджет Бережанської міської територіальної громади недоотримав доходів від орендної плати за землю на суму 1 890 770,00 грн.
Водночас встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомості загальною площею 3787,1 кв.м (адміністративна будівля з магазином, склади, овочесховище тощо), які належать на праві власності Бережанському районному споживчому товариству. Отже, саме апелянт є фактичним користувачем цієї земельної ділянки.
Таким чином, у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 апелянт фактично користувався земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав та без сплати орендної плати у встановленому розмірі.
Щодо посилання апелянта на добровільне відшкодування збитків у сумі 222 379,08 грн, слід зазначити, що зазначені кошти були враховані позивачем під час визначення ціни позову та не є предметом позовних вимог у цій справі. Водночас у матеріалах справи відсутні докази відшкодування решти суми збитків у розмірі 1 668 390,92 грн, яка є предметом заявлених позовних вимог.
Посилання апелянта на акт комісії щодо визначення збитків із застосуванням ставки 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки також є безпідставним.
Так, рішенням сесії Бережанської міської ради від 31.10.2019 №1485 затверджено Положення про встановлення розміру орендної плати, відповідно до якого для земельних ділянок із цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації об'єктів комерційного використання» (код 03.07) встановлено ставку орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Крім того, рішенням сесії Бережанської міської ради від 28.02.2019 №1252 для спірної земельної ділянки також визначено ставку орендної плати у розмірі 12% від її нормативної грошової оцінки.
Твердження апелянта про те, що фактичним користувачем земельної ділянки є торгово-роздрібне об'єднання Бережанського районного споживчого товариства, не спростовує обов'язку відповідача, оскільки об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, належать саме Бережанському районному споживчому товариству. Отже саме воно є власником зазначеного майна та фактичним користувачем відповідної земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.
Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач користувався земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав, унаслідок чого безпідставно зберіг кошти, які мав сплатити в розмірі орендної плати.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2025 у справі №921/412/25 постановлено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2025 у справі №921/412/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Бережанського районного споживчого товариства №87 від 31.12.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2025 у справі №921/412/25 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.03.2026.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т. Б.
Якімець Г.Г.