Справа № 203/9339/25
Провадження № 4-с/0203/3/2026
30 січня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Іваницької І.В.
за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу адвоката Жили Катерини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Жила К.С. звернулась до суду зі скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить:
-визнати неправомірною бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 4973983 та № 12084240;
-зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на все майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Тичинської О.О. №42299458 від 13.03.2014;
-зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на все майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Куземи Я.Г. №49346402 від 16.11.2015.
Подана скарга обґрунтована наступним:
- 14.03.2014 та 17.11.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідними постановами державних виконавців Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції №42299458 від 13.03.2014 та №49346402 від 16.11.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження були внесені відомості про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна ОСОБА_1 ;
- у відповідь на звернення щодо надання роз'яснень з приводу арешту майна, Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що виконавче провадження № 42299458 завершено 17.06.2014 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місце проживання боржника); виконавче провадження № 49346402 завершене 22.12.2015 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна);
- згідно довідки № ВСТ570QNGBQEHSHQ від 10.11.2025, наданої АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 станом на 10.11.2025 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк»;
- 13.11.2025 скаржник звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арештів, які було накладено державним виконавцем Кіровського ВДВС м. Дніпропетровська в рамках виконавчих проваджень № 42299458 та № 49346402, у зв'язку з відсутністю боргу перед АТ КБ «ПриватБанк», та надала відповідну довідку банку;
- у відповідь на звернення щодо зняття арештів, Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив про відмову в знятті арештів, у зв'язку з відсутністю квитанції на підтвердження сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження;
- враховуючи, що в базі даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 , відсутні, в тому числі і щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження; будь-які борги перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутні, проте, державним виконавцем не здійснено заходів щодо зняття обтяжень, скаржник позбавлений права на мирне володіння своїм майном, а подальше тривале збереження арешту майна не має правових підстав.
У судовому засіданні від 22.01.2026 представник скаржника Жила К.С. скаргу підтримала та просила її задовольнити в повному обсязі.
Представник Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від органу ВДВС будь-яких документів до суду не надходило.
АТ КБ «Приватбанк» явку повноважного представника в судове засідання 22.01.2026 також не забезпечило, про час та місце розгляду скарги повідомлено належним чином.
У судовому засіданні 22.01.2026 суд, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши письмові докази у справі, перейшов до стадії ухвалення рішення за результатами розгляду скарги, проголошення якого призначено на 30.01.2026.
У судове засідання 30.01.2026 сторони не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, а також документи, додані до скарги, оцінивши надані докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одесса) перебували виконавчі провадження, а саме: № 42299458 та № 49346402 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0203/1844/2012, виданого 21.11.2013 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 203/4912/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості.
За ВП № 42299458:
- 12.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
- 13.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (відомості про арешт майна боржника внесені до Державних реєстрів (номер запису про обтяження 4973983 від 14.03.2014);
- 17.06.2014 державним виконавцем на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на момент прийняття рішення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
За ВП № 49346402:
- 16.11.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника (відомості про арешт майна боржника внесені до Державних реєстрів (номер запису про обтяження 12084240 від 17.11.2015);
- 22.12.2015 державним виконавцем на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на момент прийняття рішення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
В період з 22.12.2015 по 25.11.2025 виконавчий лист № 203/4912/13 (2/0203/1844/2013), виданий Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, повторно на виконання не надходив.
Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом № 185875 від 26.11.2025 у задоволенні заяви скаржника від 13.11.2025 щодо зняття арешту, який було накладено державним виконавцем Кіровського ВДВС м. Дніпропетровська постановами від 13.03.2014 № 42299458 та від 16.11.2015 № 49346402, відмовлено з підстав ненадання платіжних документів на оплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Вважаючи бездіяльність державного виконавця неправомірною, ОСОБА_1 через свого представника звернулася з даною скаргою до суду.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447-1 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
Як зазначає скаржниця, про відмову у задоволенні заяви про скасування арешту їй стало відомо 26.11.2025 ( в день складання листа виконавця №185875), десятиденний строк на звернення зі скаргою сплив 06.12.2025. Разом з тим 05.12.2025 нею до Центрального районного суду міста Дніпра було подано позов про зняття арешту з майна; ухвалою суду від 10.12.2025, яку вона отримала 11.12.2025, у відкритті провадження у справі було відмовлено, роз?яснено право на звернення до суду з відповідною скаргою. Зі скаргою у цій справі вона звернулася 15.12.2025, тому, враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для поновлення пропущеного процесуального строку за заявленим клопотанням від 15.12.2025, оскільки скаржницею наведені поважні причини його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на дату відкриття виконавчих проваджень) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями ст. 57 Закону №606-XIV визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ст. 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Як було встановлено судом, у ВП №42299458 постановою виконавця від 17.06.2014 виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, згідно з п. 5 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV (в редакції станом на 17.06.2014) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
Як було встановлено судом, у ВП №49346402 постановою виконавця від 22.12.2015 виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, згідно з п. 2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV (в редакції станом на 22.12.2015) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у ОСОБА_2 станом на 10.11.2025 будь-яка заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутня, а на виконанні Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчі провадження, де боржником значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в тому числі щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, не перебувають.
Також судом встановлено, що 10.01.2019 ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до суду в межах справи №203/4912/13-ц із заявою про поновлення строку пред?явлення виконавчого листа до виконання та видачу його дублікату, в задоволенні якої ухвалою суду від 08.02.2019 було відмовлено.
Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2022 року по справі №2/0301/806/11 (провадження №61-3814св22) зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд вважає, що наявність протягом тривалого часу (більш ніж десять років) нескасованого арешту з майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплено у статті 1 Протоколу до Конвенції.
За таких обставин, підстави для продовження арешту майна відсутні, оскільки: відсутнє відкрите виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 щодо стягнення з неї виконавчого збору та витрат виконавчого провадження; відсутні будь-які боргові зобов?язання перед стягувачем АТ КБ «ПриватБанк»; стягувач втратив право на пред?явлення виконавчого листа № 2/0203/1844/2012 до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню шляхом визнання неправомірною бездіяльності Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного у виконавчих провадженнях № 42299458, № 49346402 та зобов'язання такий арешт зняти.
Керуючись ст. ст. 12,81,447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 4973983 та № 12084240.
Зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на все майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Тичинської О.О. №42299458 від 13.03.2014.
Зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на все майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Куземи Я.Г. №49346402 від 16.11.2015.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В. Іваницька