Справа № 199/2709/26
(2-з/199/34/26)
09 березня 2026 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Богун О.О., розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
09 березня 2026 року до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачка посилається на те, що предметом вищезазначеного позову є грошові кошти оскільки вона понесла матеріальну та моральну шкоду внаслідок ДТП.
У зв'язку з чим, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та іншим особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження, реєстрації, переходу чи припинення речових прав на майно а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 та транспортний засіб RENAULT MEGANE, 2004 року, об'єм двигуна 1598 см.куб, VIN № НОМЕР_1 для того щоб відповідач не міг вчиняти будь яких дій із майном.
Ознайомившись із доводами клопотання про забезпечення позову, розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до відповіді №2434611 від 09.03.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкта житлової нерухомості, загальною площею 59,1 кв.м. та житловою площею 43,0 кв.м., розташованаза адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер №1569725212101, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності у розмірі 1/2.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Оскільки судом не встановлено факту належності відповідачу майна за адресою: АДРЕСА_1 та суд вважає що вказані в заяві вимоги є не спів мірними суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви лише в частині накладення обтяжень на транспортний засіб RENAULT MEGANE, № НОМЕР_2 що буде достатнім та спів мірним для забезпечення розгляду справи в суді.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
Заяву позивачки ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) та будь яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо транспортного засобу, а саме: автомобіля RENAULT MEGANE, 2004 року виробництва, державний номерний знак НОМЕР_4 , VIN № НОМЕР_2 .
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.О. Богун
10.03.2026 місто Дніпро