Номер провадження: 22-ц/813/4324/26
Справа № 522/543/25-Е
Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
05.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Шахової О.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк»,
на рішення Приморський районний суд м. Одеси від 17 липня 2025 року,
за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Короткий зміст вимог
У січні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обгрунтуваня зазначивши, що 21.10.2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» (змінив назву на АТ «Сенс Банк») кредитний договір № 501376403. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Отримавши кредитні кошти відповідач не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість 420 099,43 грн.
Позивач просив стягнути із відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 420 099, 43 грн, з яких 243 394 , 27 грн - заборгованість по тілу кредиту, 176 705,16 грн - заборгованість по відсотках та витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст судового рішення
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 17 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк підтвердив виконання зі своєї сторони зобов'язання щодо надання кредиту. Відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за договором, що підтверджує факт користування грошовими коштами отриманих на умовах укладеного кредитного договору. Натомість відповідач допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту згідно графіку платежів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Угодою про надання споживчого кредиту № 501376403 передбачено строк кредитування 60 місяців, а графіком погашення кредиту передбачено останній платіж 21.10.2026 року.
Позивачем не доведено, що умовами кредитного договору передбачено обов'язок позичальника достроково виконати усі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 днів з дня отримання від банку інформації у разі невиконання позичальником умов Договору
Суд не прийняв посилання банку на те, що 14.03.2024 року відповідачеві направлялась вимога про дострокове виконання зобов'язань по договору у зв'язку з наявністю заборгованості, оскільки доказів отримання відповідачем цієї вимоги суду не надано.
Суд вважав, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, а банк звертається до суду з позовом про дострокове повернення коштів за кредитним договором, не підтвердивши виконання вимог власних умов кредитування та вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», які передбачають обов'язок позичальника лише після отримання повідомлення (вимоги) достроково повернути кредит, то в позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, тому дійшов висновку що, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Сенс Банк» просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.07.2025 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те що, судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм процесуального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги скаржником зазначено, що 21.10.2021 року ОСОБА_1 прийняв пропозицію АТ «Альфа Банк», що підтверджується офертою на укладення та акцептом пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501376403.
З умов споживчого кредиту, вбачається, що тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту 250 000, 00 грн; процентна ставка, % річних - 35,00 %, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців.
Додатком № 1 до угоди про надання кредиту № 501376403 від 21.10.2021 є графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості усіх супровідних послуг, як невід'ємна частина кредитного договору.
Доказом отримання відповідачем кредитних коштів слугує меморіальний ордер від 21.10.2021 року № 640014986 та банківські виписки з рахунків позичальника.
Зазначає, що долучений банком до матеріалів справи розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також включає суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.
При цьому скаржник звертає увагу на те, що відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції взято до уваги лише те, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем вимоги про дострокове виконання зобов'язань по договору у зв'язку з наявністю заборгованості, яка була направлена відповідачу засовами поштового зв'язку 14.03.2024, про факт направлення вищенаведеної вимоги позивачем надано належні докази відправлення, які наявні в матеріалах справи.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.08.2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено ОСОБА_1 його право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримано АТ «Сенс Банк» та представником Альховською І.Б. 19.09.2025 року в електронному кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Представник відповідача - адвокат Івкова Лариса Володимирівна копію апеляційної скарги з додатками та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримала 29.09.2025 року в електронному кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
30.09.2025 року, через підсистему «Електронний суд», представник відповідача - адвокат Івкова Лариса Володимирівна надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17.07.2025 року без змін.
15.10.2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду справу призначено до розгляду.
АТ «Сенс Банк» та представник ОСОБА_2 повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду шляхом отримання судової повістки 25.02.2026 року в електронному кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить підпис відповідача у довідковому листі від 19.02.2026 року.
Представник відповідача - адвокат Івкова Лариса Володимирівна, судову повістку-повідомлення отримала 25.02.2026 року в електронному кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Представник АТ «Сенс Банк», який приймав участь у судовому засіданні в режимі відоеконференції, доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк підтвердив виконання зі своєї сторони зобов'язання щодо надання кредиту. Відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за договором, що підтверджує факт користування грошовими коштами отриманих на умовах укладеного кредитного договору. Натомість відповідач допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту згідно графіку платежів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Угодою про надання споживчого кредиту № 501376403 передбачено строк кредитування 60 місяців, а графіком погашення кредиту передбачено останній платіж 21.10.2026 року.
Позивачем не доведено, що умовами кредитного договору передбачено обов'язок позичальника достроково виконати усі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 днів з дня отримання від банку інформації у разі невиконання позичальником умов договору
Суд не прийняв посилання банку на те, що 14.03.2024 року відповідачеві направлялась вимога про дострокове виконання зобов'язань по договору у зв'язку з наявністю заборгованості, оскільки доказів отримання відповідачем цієї вимоги суду не надано.
Суд вважав, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, а банк звертається до суду з позовом про дострокове повернення коштів за кредитним договором, не підтвердивши виконання вимог власних умов кредитування та вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», які передбачають обов'язок позичальника лише після отримання повідомлення (вимоги) достроково повернути кредит, то в позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, тому дійшов висновку що, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 501376403.
Відповідно до Угоди про надання споживчого кредиту банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) на споживчі цілі на наступних умовах: сума кредиту - 250000 грн, процента ставка - 35% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 60 місяців.
Положеннями п. 2 Угоди про надання споживчого кредиту визначено дату повернення кредиту - 21.10.20226 року.
Кредит надається позичальнику для власних потреб, розмір 250000 грн, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк» (п. 3 Угоди про надання споживчого кредиту)
В Угоді про надання споживчого кредиту зазначається, що в Додатку № 1 до цієї Угоди, що є невід'ємною частиною Угоди, визначаються такі деталі: - складові загальної вартості кредиту; графік платежів з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, суми комісійної винагороди та інші платежі за Угодою.
Факт укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501376403 з АТ «Альфа-Банк» відповідачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не заперечувався.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа банк» на АТ «Сенс Банк».
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
21.10.2021 року АТ «Альфа-Банк»перерахувало кредитні кошти у розмірі 250000 грн за вказаною вище Угодою про надання споживчого кредиту № 501376403 ОСОБА_1 на його рахунок, про що свідчить меморіальний ордер № 640014986 від 21.10.2021 року (а.с.8).
Суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів на підставі Угоди про надання споживчого кредиту № 501376403від 21.10.2021 року та неповернення їх банку у встановлений строк, що призвело до виникнення заборгованості.
В суді апеляційної інстанції відповідачем не заперечувались обставини отримання кредитних коштів у розмірі 250000 грн.
Звертаючись до суду із позовом АТ «Сенс-Банк» просило стягнути з відповідача заборгованість за угодою про надання споживчого кредиту № 501376403 у сумі 4200099,43 грн, з яких: 243394,27 грн - заборгованість по тілу кредиту, 176705,16 грн - заборгованість по відсотках.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за угодою про надання споживчого кредиту, суд першої інстанції, вказав, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, а банк звертається до суду з позовом про дострокове повернення коштів за кредитним договором, не підтвердивши виконання вимог власних умов кредитування та вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», які передбачають обов'язок позичальника лише після отримання повідомлення (вимоги) достроково повернути кредит, то в позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту.
Однак, судом першої інстанції не враховано, що зі змісту позовної заяви, в якій банк як на підставу позову посилається на положення статті 1054 ЦК України, наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також строку повернення кредитних коштів до 21 жовтня 2026 року, свідчить, що предметом позову в справі, є як стягнення простроченої заборгованості яка складається з тілу кредиту та відсотків, так і дострокове стягнення суми кредитних коштів, тобто поточної заборгованості.
За змістом пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
За умовами Угоди про надання споживчого кредиту відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти для власних потреб, як споживчий кредит, отже кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника і на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування».
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону № 1023-ХІІ у редакції, чинній з 10 червня 2017року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». Лише з 10 червня 2017рокуна ці відносини поширюються Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», станом на час виникнення спірних правовідносин, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Колегія суддів зауважує, що у справах про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором саме позивач повинен довести у судах першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до умов укладеного кредитного договору строк виконання такого зобов'язання є таким, що настав, а тому позичальник продовжує користуватися цими грошовими коштами неправомірно. У разі дострокового стягнення суми кредиту саме позивач має довести, що такий обов'язок виник, оскільки виключно з ініціативи кредитора та у порядку, визначеному умовами кредитного договору, в односторонньому порядку відбулася зміна умов такого договору, зокрема щодо строку виконання цивільного зобов'язання.
В оцінці цього визначальними є умови кредитного договору. Такий договір є джерелом правового регулювання цивільних відносин між сторонами, який визначає обов'язкові для обох сторін правила поведінки, відмінні від їх законодавчого регулювання.
Умовами Угоди про надання споживчого кредиту № 501376403 не передбачено право банку вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, як і не визначено порядок направлення юридично значимих повідомлень, та факт отримання їх позичальником.
Судом встановлено, що 14.03.2024 АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень за договором № 501376403 згідно якої позичальник повинен протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги на суму 413 710,33 грн сплатити заборгованість.
Проте, позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем вказаної вище вимоги про усунення порушень за договором № 501376403.
Враховуючи, що умовами Угоди про надання споживчого кредиту № 501376403 не передбачено як обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів, так і не визначено порядок направлення юридично значимих повідомлень, та факт отримання їх позичальником, тому колегія суддів вважає, що банком не дотримано положення частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави для задоволення позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів з відповідача за Угодою про надання споживчого кредиту.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості яка складається з тілу кредиту та відсотків.
Як зазначалося вище, сторони Угоди про надання споживчого кредиту № 50137640 узгодили строки повернення кредиту, визначивши, що банк надає позичальнику кредит строком до 21.10.2026 року, а позичальник сплачує відсотки за його користування у розмірі 35,00% річних, щомісячну суму мінімального платежу 8872,58 грн.
У додатку № 1 до Угоди про надання споживчого кредиту № 50137640 сторонами узгоджений графік платежів та визначення сукупної вартості кредиту, в якому наведені складові частини ануїтетних платежів за кожен місяць на весь строк надання кредиту. Останній платіж 21.10.2026 року.
Із розрахунку заборгованості наданого позивачем та Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, який є Додатком № 1 та невід'ємною частиною угоди прострочена кредитна заборгованість за тілом кредиту станом на час звернення до суду із позовом, становить 75169,91 грн (38325,21 грн - станом на 18.03.2024 року, як зазначено в розрахунку заборгованості, + 36844,70 грн за період з 21.04.2024 року по 21.12.2024 року, виходячи із щомісячних сум кредиту,зазначених у Графіку платежів).
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Угодою про надання споживчого кредиту № 50137640, укладеною 21.10.2021 року, станом на 18.03.2024 року заборгованість за відсотками складає - 176705,16 грн.
Відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на обставини неправильного розрахунку заборгованості по відсоткам не посилається, власного контррозрахунку заборгованості по відсоткам не надав.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів за Угодою про надання споживчого кредиту, а також часткове виконання ним зобов'язань, при цьому обов'язок щодо повного та своєчасного повернення прострочених кредитних коштів і сплати нарахованих відсотків станом на час звернення банку до суду відповідачем виконаний не був, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка складає 251875,07 грн, з яких: залишок простроченого кредиту - 75169,91 грн, залишок прострочених відсотків - 176705,16 грн.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за Угодою про надання споживчого кредиту № 501376403 у розмірі 251875,07 грн, яка складається з: 75169,91 грн - заборгованість по тілу кредиту, 176705,16 - заборгованість по відсотках.
Щодо судових витрат
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 5041,19 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 639164 від 16 грудня 2024 року.
За подання апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» сплачено 7561,79 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 842055 від 18 серпня 2025 року.
Оскільки позовні вимоги АТ «Сенс Банк» та вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, то з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає стягненню судовий збір у сумі 7442,18 грн.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Рішення Приморський районний суд м. Одеси від 17 липня 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, заборгованість за кредитним договором № 501376403 у розмірі 251875,07 грн, яка складається з: 75169,91 грн - заборгованість по тілу кредиту, 176705,16 - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, судовий збір у сумі 7442,18 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 09 березня 2026 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М.В. Назарова
О.Ю. Карташов