Номер провадження: 22-ц/813/3010/26
Справа № 2-248/10
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Лозко Ю. П.
24.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шахової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 суб'єкт оскарження державний виконавець відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміль Олександр Олександрович про визнання дій незаконними та скасування постанов,
встановив:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміль О.О., у якій просив:
1. визнати дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джміля Олександра Олександровича незаконними;
2. скасувати постанови про звернення стягнення на пенсію боржника по виконанню виконавчих проваджень №48185088 та №48186012 по виконанню виконавчих листів №2-248/10, виданих 06.10.2010 року.
Скарга обґрунтована тим, що пенсія та соціальна допомога є єдиним джерелом його доходу як особи з інвалідністю ІІ групи. Проте, 18.11.2022 року АТ « Приват Банк» повідомив скаржника про те, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль О.О. його рахунки у банку, зокрема ті, на які нараховувалась пенсія та інші соціальні виплати були арештовані.
Жодних документів по виконавчим провадженням № № 48185088, 48186012 ним отримано не було.
Виконавчі листи мали бути пред'явлені до виконання до 16 липня 2013 року, проте стягувач звернувся до виконавчої служби 07 вересня 2016 року. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року у справі № 520/10954/16-ц визнано незаконними дії державного виконавця щодо не направлення боржнику копії постанов від 14 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження. Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» відступило своє право вимоги за кредитним договором, тобто цей банк не є кредитором, однак арешт майна і стягнення за виконавчими провадженнями продовжують діяти на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Заставне майно вилучене виконавцем та, ймовірно, реалізовано, тому борг у нього відсутній. Заступник начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фішер В. В. обізнана щодо таких обставин та стосовно того, що вартість заставного майна перевищує розмір заборгованості, незаконно продовжує виконавчі дії. Скаржник позбавлений фінансового джерела доходу.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким:
1. визнати дій ОСОБА_2 - державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) незаконними;
2. скасувати постанови про звернення стягнення на пенсію боржника по виконанню виконавчого провадження № 48186012 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10 виданих 06.10.2010 року;
3. скасувати арешт та обтяження з майна, у тому числі:
а) квартири ОСОБА_1 , розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 ) земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123781400:02:001:0126,
в) земельної ділянки та будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , 5.
4. зобов'язати ОСОБА_2 - державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ 41407330, повернути усе вилучене майно, в т.ч. грошові кошти (пенсія та соціальні державні виплати) за період з 14.07.2015 року до прийняття рішення по справі у розмірі 323 754,28 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скарга на дії державного виконавця була розглянута суддею першої інстанції, попри заявлений йому відвід, порядок розгляду якого також було порушено. Також скаржник зауважує про відсутність будь-яких зобов'язань перед АТ «Райффайзен Банк» з 2015 року та на залишення судом першої інстанції поза увагою мораторію на вчинення виконавчих дій.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за її доводами.
Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника ОСОБА_1 за доводами скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, апеляційний суд вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки скаржником не доведено наявність порушень, допущених суб'єктом оскарження під час проведення виконавчих дій в межах ВП №48186012 та ВП №48185088.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Виконавче провадження № 4818508806 травня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси на підставі заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року в справі № 2-685/10 виданий виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», 499 097,00 грн боргу за договором кредиту в загальному розмірі та судових витрат.
14 липня 2015 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48185088 про виконання виконавчого листа № 2-685/10, виданого 06 травня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з боржника ОСОБА_1 сукупно 501 047,98 грн.
16 травня 2016 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № 48185088, якою стягнуто з ОСОБА_1 щомісячно грошову суму у розмірі 20 % від пенсії боржника до повної сплати боргу в розмірі 501 047,98 грн та витрат за проведення виконавчих дій у розмірі 50,00 грн.
06 березня 2019 року постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є. В. накладено арешт на все майно боржника.
06 березня 2019 року постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є. В. накладено арешт на 1/3 та 1/6 частини квартири АДРЕСА_4 .
30 травня 2019 року постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є. В. накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника у банківських установах.
28 березня 2023 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси в справі № 2-685/10 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий 06 травня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси на підставі заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року в справі № 2-685/10 про стягнення зі ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», коштів у розмірі 499 763,83 грн та судових витрат.
30 березня 2023 року постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є. В. закінчено виконавче провадження № 48185088 у зв'язку з тим, що виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню.
Виконавче провадження № 48186012
06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року у справі № 2-248/10 був виданий виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 18 вересня 2007 року № 014/80054/85/82377 на загальну суму 323 754,28 грн.
Згідно з копією виконавчого листа, наявного в матеріалах виконавчого провадження № 48186012, 29 грудня 2012 року виконавчий лист був повернутий стягувачу (підстава - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа).
27 червня 2014 року виконавчий лист був вдруге повернутий стягувачу (підстава - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа).
14 липня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль звернулося до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження.
14 липня 2015 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48186012 про виконання виконавчого листа № 2-248/10, виданого 06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з боржника ОСОБА_1 323 754,28 грн.
21 липня 2015 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 48186012.
16 травня 2016 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № 48186012, якою стягнуто з ОСОБА_1 20 % від пенсії боржника до повної сплати боргу в розмірі 356 179,71 грн.
17 листопада 2022 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Джмілем О. О. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 48186012, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів розміром 301 943,00 грн.
18 квітня 2023 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Джмілем О. О. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 48186012, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1
08 січня 2024 року головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є. Є. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 48186012 з примусового виконання виконавчого листа № 2-248/10, виданого 06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 18 вересня 2007 року № 014/80054/85/82377 на загальну суму 323 754,28 грн.
02 вересня 2024 року головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є. Є. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, який не здійснив авансування витрат на проведення виконавчих дій.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Інструкцією з організації примусового виконання рішень у редакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 передбачено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Отже управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України та районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України є різними органами державної виконавчої служби.
Законодавець передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналіз приписів ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 447 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що у випадку звернення до суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби на особу, яка ініціює відповідний розгляд такої скарги судом, покладається обов'язок, серед іншого, вказати належний орган державної виконавчої служби, рішення, дії чи бездіяльність якого є предметом судового контролю та розгляду.
Як убачається зі змісту скарги ОСОБА_1 , останній оскаржує законність постанов про звернення стягнення на пенсію боржника по виконанню виконавчих проваджень №48185088 та №48186012 по виконанню виконавчих листів №2-248/10, виданих 06.10.2010 року.
Як убачається з матеріалів справи вказані постанови винесені 16 травня 2016 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І.
Натомість, у змісті скарги у якості суб'єкта оскарження, рішення якого оскаржуються у судовому порядку, ОСОБА_1 вказав - державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміля Олександра Олександровича.
Крім, того, апеляційний суд зауважує, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джмілем Олександром Олександровичем вчинялися виконавчі дій лише у межах виконавчого провадження № 48186012.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд також відхиляє і доводи апеляційної скарги стосовно залишення судом першої інстанції поза увагою доводів скаржника про набрання законної сили змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", внесених Законами № 2129-IX від 15.03.2022, № 2468-IX від 28.07.2022, № 3048-IX від 11.04.2023 року, відповідно до яких, зокрема, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації), при цьому зауважуючи, що про скасування постанов, винесених саме державним виконавцем Джмілем Олександром Олександровичем, чи визнання допущеної ним бездіяльності незаконною ОСОБА_1 не заявляється.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 та визнання незаконними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміль Олександра Олександровича, як про те просить скаржник.
Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції вимог ЦПК України щодо не передання заявленого ним у судовому засіданні 27 травня 2025 року, на вирішення іншому складу суду, апеляційний суд зауважує, що відповідно до змісту абзацу 2 частини 3 статті 40 ЦПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" N 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.
Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 за своєю суттю зводяться до обґрунтування підстав скарги, і не вказують про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова