Справа № 442/6640/24
Провадження № 1-кп/442/54/2026
10 березня 2026 р.
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024141110000696 від 27.06.2024 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
зі сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
зі сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисника - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції) , -
13.08.2024 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України.
До ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.01.2026 строком до 13.03.2026.
В судовому засіданні прокурор, покликаючись на продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, таких як: (1) переховування від суду; (3) незаконного впливу на свідків, потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, просить в продовжити строк дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Представник потерпілої клопотання підтримує.
Обвинувачений не заперечує з приводу задоволення клопотання прокурора, а його захисник - покладається на думку суду.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на час судового розгляду, суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Як встановлено, обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.01.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою до 13.03.2026.
Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно з п. 4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У рішенні ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» визначає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. У справі «Феррарі-Браво проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
При вирішенні заявленого прокурором клопотання відносно обвинуваченого, суд також враховує встановлені судом підстави обрання та продовження останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання за його вчинення - позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, те, що обвинувачений до затримання був працевлаштований, згідно вимог ст. 89 КК України раніше не судимий, має місце реєстрації, характеризується позитивно, однак ризики, які слугували обранню та продовженню обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на сьогоднішній день не зменшилися та продовжують існувати, у зв'язку з чим, вказані вище обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілу.
З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, а судовий розгляд ще триває, що є підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченій у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення дієвості цього провадження. Ті обставини, що характеризують особу обвинуваченого не зменшують та не виключають наявних ризиків, враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню і ОСОБА_2 необхідно продовжити на час судового розгляду запобіжний захід - тримання під вартою, без визначення розміру застави, у відповідності до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Строк дії ухвали визначити - 60 днів.
Керуючись статтями 314-316, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід - тримання під вартою терміном на 60 днів.
Строк дії запобіжного заходу - до 08 травня 2026 року.
Копію даної ухвали вручити учасникам судового провадження та направити уповноваженій службовій особі ДУ "Львівська установа виконання покарань №19".
Апеляційна скарга на ухвалу в частині продовження запобіжного заходу подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуюча - суддя ОСОБА_1