Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1849/26
Номер провадження 1-кс/711/630/26
03 березня 2026 року
м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваної - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання заступника начальника ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024250000000313 від 16.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-1, ч.1, 2 ст.307, ч.2 ст.310 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чигирин Черкаської області, українки, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,-
Заступник начальника ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді із клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи протиправність своїх дій, та, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, придбала особливо небезпечну психотропну речовину, яку перевозила та зберігала в автомобілі «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 до 12.05.2025, для подальшого збуту, тобто продажу.
Працівниками УСР в Черкаській області ДСР НП України, 12.05.2025 в період часу з 21 год. 20 хв по 21 год. 23 хв., з автомобіля «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на паркувальному майданчику біля будівлі, що за адресою: м. Черкаси, вул. Пушкіна, 100, відібрані зразки речовини рослинного походження, яка згідно з висновком експерта містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - MDMB-4en-PІNACA та маса якої становить 0,050г, яку ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, зберігала в сумці, яка знаходилась між передніми сидіннями в автомобілі «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_1 , для подальшого збуту, тобто продажу.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме у:
- незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини.
Продовжуючи свій злочинний умисел, вона ж, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин придбала психотропну речовину - амфетамін, обіг якого обмежено, у невстановленій в ході досудового розслідування кількості, для подальшого збуту, тобто продажу за гроші фізичним особам, та зберігала його при собі до 19.11.2025, з цією метою.
19.11.2025, близько 16 год. 21 хв. ОСОБА_6 , за допомогою мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_2 , шляхом розмов, використовуючи умовні слова, домовилась (узгодила час та місце) про збут вказаної психотропної речовини особі зі зміненими анкетними даними - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 займається незаконним збутом амфетаміну, надав працівникам поліції добровільну згоду на участь у проведенні негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки психотропної речовини, у якій і прийняв участь як покупець.
У подальшому, 19.11.2025, близько 18 год. 19 хв., ОСОБА_6 , діючи згідно попередньою домовленістю, зустрілась з ОСОБА_7 неподалік магазину «Міні-маркет», що розташований на перехресті вулиць Енергетиків - Миру в м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, де умисно, незаконно, з корисливих мотивів, передала останньому згорток з ізострічки червоного кольору, в якому знаходився поліетиленовий пакет з застібкою з порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку експерта містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін та маса якої (в перерахунку на амфетамін-основу) складає 0,145г, який в свою чергу передав ОСОБА_6 грошові кошти за придбану у неї психотропну речовину в сумі 300 гривень.
Придбану у ОСОБА_6 психотропну речовину, ОСОБА_7 цього ж дня добровільно видав працівникам поліції.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме у:
- незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини, вчинені повторно.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .
26.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч.2 ст. 07 КК України.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих їй злочинів повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження: протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експертів та іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи зібрані докази на даному етапі досудового розслідування, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років із конфіскацією майна.
На даний час є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, усвідомлюючи протиправність своїх дій та тяжкість вчинених нею злочинів може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на інших підозрюваних у даному провадженні, які притягуються до кримінальної відповідальності, та тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_6 має високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки вчинене з посяганням на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, та за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Інкриміновані злочини зумовлює тяжкі наслідки не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 є забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, спробам з її боку переховуватися від правоохоронних органів та/або суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи, відсутність тяжких хвороб, існує обґрунтований ризик, що вона з метою ухилення від можливого майбутнього покарання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Перебуваючи на волі підозрювана може незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який існує до моменту безпосереднього отримання судом показань.
Слід врахувати, що підозрюваній інкриміновано вчинення тяжких злочинів, вона непрацевлаштована, що вказує на те, що перебуваючи на волі вона може продовжити злочинну діяльність, тобто на наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Приймаючи викладене орган досудового розслідування вважає, що менш суворий запобіжний захід, окрім як, тримання під вартою не здатен забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків та запобігти вищевказаним ризикам.
Вказані обставини свідчать про недостатність застосування найбільш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваної, оскільки до суду не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.
Обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить її належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти вказаним ризикам. Тяжкість інкримінованих злочинів та усвідомлення підозрюваною ймовірність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, відсутність постійного джерела доходу, свідчать про ризик того, що підозрювана буде переховуватись від органу досудового розслідування або суду та може продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Зважаючи на те, що підозрюваній інкриміновано вчинення тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що створює загрозу для населення та становить підвищену суспільну небезпеку, тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , повністю виправдовується інтересами суспільства, які в даному випадку переважають інтереси підозрюваної щодо забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На підставі вищевикладеного, вважаю за необхідне застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих вище ризиків та забезпечення належне виконання покладених на підозрювану процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024250000000313 від 16.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-1, ч.1, 2 ст.307, ч.2 ст.310 КК України. Під час розслідування кримінального провадження документувалася кримінальна діяльність ОСОБА_8 , які належно підтверджені доказами у кримінальному провадженні. Було проведено обшук за місцем колишнього проживання ОСОБА_8 , де було вилучено речовини зовні схожі на наркотичні засоби. ОСОБА_8 повідомила, що їй відоме місце розташування ще пакету із наркотичними засобами, який було вилучено, зовні схожої на наркотичні засоби. Просить врахувати про систематичну діяльність. Підтвердив її співпрацю.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку прокурора та повідомив, що строк досудового розслідування до 26.04.2026.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні звернув увагу, що ОСОБА_8 добровільно видала наркотичні засоби, їй кваліфікується ч.2 ст.307 КК України через особливу небезпечність наркотичного засобу. Додав, що підозрювана добровільно прибувала до слідчого, судові засідання, давала пояснення де знаходиться наркотичний засіб. Також додав, що на утриманні має троє дітей, які проживають з нею.
Підозрювана ОСОБА_6 підтримала думку свого захисника. Повідомила, що у зв'язку із одруженням змінювала прізвище неодноразово, чоловік на даний час служить в ЗСУ. Разом із нею проживає троє дітей, аліменти сплачують періодично лише один колишній чоловік.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В судовому засіданні встановлено, що подане клопотання відповідає вимогам ст.ст.183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч.2 ст.278 КПК України та ч. 2 ст.184 КПК України відповідно.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024250000000313 від 16.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-1, ч.1, 2 ст.307, ч.2 ст.310 КК України
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від 06 до 10 років з конфіскацією майна.
26.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини, вчинені повторно.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Обґрунтовуючи необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилався на обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні даних кримінальних правопорушень, а також на існуванні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення в судовому засіданні посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватися від органів досудового слідства та суду; впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінованій в провину ОСОБА_6 злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 06 до 10 років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Варто також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваної, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_6 , має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин наведених стороною захисту, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_6 від слідства та суду.
В той же час, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, в якій наголошено, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці імовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, однак потребу позбавлення волі не можна оцінювати, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
При встановленні наявності ризику впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя погоджується, що перебуваючи на волі остання зможе впливати на вказаних осіб з метою зміни показань на її користь, що надасть їй змогу уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
За таких обставин, ризик впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні на даний час є актуальним та доведеним прокурором.
Разом з тим, слідчий суддя вважає не доведеним існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 має на утриманні трьох дітей, перебуває у шлюбі, в залі судового засідання присутній чоловік при розгляді клопотання, який на даний час служить в лавах ЗСУ, що може свідчити про наявність доходу в сімї та не бути аргументом вчинення кримінального правопорушення в умовах відсутності коштів для існування чи звести даний ризик до малоймовірного. Що не заперечувалося в залі судового засідання стороною обвинувачення при розгляді клопотання.
Вирішуючи питання про доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваної та дотримання принципу верховенства права.
Зі змісту ч.1 ст.183 КПК України слідує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
З наведеного вбачається, що метою застосування запобіжного заходу є не каральна, а забезпечувальна функція, тобто, до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, наявність яких підтверджено в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (п.п. "а" п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Аналізуючи особу підозрюваної слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, не працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні трьох неповнолітній дітей: 2010, 2012 та 2018 року народження. На даний час проживає сама із неповнолітніми дітьми через перебування чоловіка в лавах ЗСУ, приймаючи рішення щодо обрання виду запобіжного заходу та ізоляції її від суспільства також варто звернути увагу на долю неповнолітніх дітей, що перебуває в прямо пропорційному зв'язку із її ізоляцією. Також суспільна небезпечність та готовність вчиняти інші злочини явно зменшується в очах суспільства та правоохоронних органів із встановленням фактів співпраці та повідомлення щодо перебування наркотичних засобів (на момент відшукання таких) самостійно, що варто врахувати та зменшує ризик вчинення нових подібних кримінальних правопорушень. Протилежне не доведено стороною обвинувачення в судовому засіданні.
Слідчий суддя при вирішенні вказаного клопотання враховує і інші обставини, вказані у ст. 178 КПК України, а саме тяжкість кримінального правопорушення, що ставиться у підозру, вагомість доказів, та розмір покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою.
При цьому слідчий суддя зазначає, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній, не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно останньої найбільш суворого запобіжного заходу, а повинні оцінюватись в сукупності з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріалами, які характеризують особу підозрюваної та її поведінку після вчиненого.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що для забезпечення дієвості кримінального провадження застосування до ОСОБА_6 виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним, а також, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням даних про особу підозрюваної та конкретних обставин інкримінованого їй кримінального правопорушення, не зможе запобігти ризикам, визначеним в клопотанні.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що за викладених обставин, застосування виняткового запобіжного заходу, не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
В той же час, слідчим суддею встановлено ризики можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя вважає, що стосовно підозрюваної ОСОБА_6 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні та уникнути вищезазначених ризиків.
У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч.1 ст.176 КПК): 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, а найбільш м'яким - особисте зобов'язання.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, викладеного в повідомленні про підозру, та його тяжкість, слідчий суддя вважає, що особисте зобов'язання та особиста порука не забезпечать достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 .
Застава, навіть у мінімальному розмірі, який для тяжких злочинів складає 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн., з урахуванням майнового стану підозрюваної, яка є непрацюючою, є непомірною для останньої, враховуючи наявність сім'ї із трьома неповнолітніми дітьми.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, обставини кримінальних правопорушень, тяжкість інкримінованого в провину ОСОБА_6 злочину, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт із цілодобовим проміжком.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідчий суддя вважає, що в сукупності із встановленими ризиками, ступенем тяжкості інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, даними про особу підозрюваної (наявність постійного місця проживання, стійких соціальних зв'язків, на утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей), яка не вчиняла будь-яких дій для перешкоджання розслідування, враховуючи інші обставини, передбачені ст.178 КПК України в їх сукупності, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, в судовому засіданні не встановлено достатніх підстав, які виправдовують застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо у разі застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваній залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2026, включно, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 та виконання покладених на неї відповідних процесуальних обов'язків.
Крім того, виконання вказаного запобіжного заходу контролюється правоохоронним органом, що убезпечує можливі контакти підозрюваної з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що залишення підозрюваною місця свого проживання у встановлений слідчим суддею час, не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану. В період введення воєнного стану на території України дозволити підозрюваній ОСОБА_6 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останньої в укритті.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024250000000313 від 16.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-1, ч.1, 2 ст.307, ч.2 ст.310 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваній залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2026, включно.
Покласти на підозрювану ОСОБА_6 , обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов'язати:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора або суду за першим викликом;
- не відлучатися із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_6 у присутності слідчого чи прокурора;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України;
- застосувати засіб електронного контролю;
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрювану, в межах строку досудового розслідування, тобто до 26 квітня 2026 року, включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що залишення підозрюваним місця свого перебування у встановлений слідчим суддею час, не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на неї зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваній, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Визначити строк дії ухвали до 26.04.2026, включно.
Копію даної ухвали вручити підозрюваній, захиснику, прокурору та слідчому.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі її оскарження, після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено та проголошено 09.03.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1