Справа № 136/713/25
провадження № 2/136/243/25
09 березня 2026 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законний представник відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спадковому майні,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом, до складу якої увійшов житловий будинок із погодсподарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який спадкодавець успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встигнувши його оформити, у зв'язку із своєю передчасною смертю.
Позивач у позові зазначає, що будучи рідним сином спадкодавця, а відтак спадкоємцем першої черги спадкування за законом, він спадщину прийняв, шляхом подачі нотаріусу в межах визначеного законодавцем строку заяви відповідного змісту, інший спадкоємець є його неповнолітній брат - ОСОБА_2 , який спадщину також прийняв шляхом фактичного проживання із спадкодавцем та зверненням його законного представника до нотаріуса із заявою відповідного змісту про прийняття спадщини, інші спадкоємці дочка та дружина спадкодавця від своїх частки у спадщині відмовились на користь відповідача ОСОБА_2 , отож їх частки у спадщині після смерті батька склали відповідно його та брата , утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку на належну йому частку спадкового майна позивач позбавлений можливості, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на підтвердження належності майна ОСОБА_5 , що стало підставою для відмови нотаріуса у видачі на його ім'я нотаріального акту та приводом звернення до суду із даним позовом.
У визначений судом строк відповідач не надав до суду відзив.
Ухвалою суду від 22.04.2025 було відкрито провадження у даній справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 28.05.2025 за клопотанням позивача витребувано у Липовецького районного структурного підрозділу КП "ВООБТІ" матеріали Інвентаризаційної справи на домоволодіння (житловий будинок), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник Марії Василівни матеріали спадкової справи №30/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 25.12.2025 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач через законного представника ОСОБА_3 надав заяву про визнання позовних вимог, розгляд справи просили проводити у їх відсутності.
З огляду на викладене та зібрані у справі докази, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін спору, тому розгляд справи проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно й безпосередньо оцінивши зібрані в справі докази, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , в підтвердження чому є свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.8), після її смерті відкрилась спадщина.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , в підтвердження чому є свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.9).
Як слідує із відповіді з Липовецької державної нотаріальної контори (а.с.78,79), спадкова справи після смерті ОСОБА_4 - не заводилась.
На виконання вимог ухвали суду від 28.05.2025 було отримано матеріали спадкової справи №30/2023 (а.с.37-75), з яких встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилась за законом, своїм правом на спадкування скористався позивач ОСОБА_1 , подавши нотаріусу заяву відповідного змісту про прийняття спадщини (а.с.48).
Дружина спадкодавця ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_7 від прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_5 відмовились на користь ОСОБА_2 (а.с.39, 45 на звороті).
Неповнолітній ОСОБА_2 спадщину прийняв фактично, від імені якого із заявою до нотаріуса звернулась законний представник ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.53).
Інший спадкоємець - син ОСОБА_8 своїм правом на спадкування майна за правом представлення не скористався.
Факт родинних відносин між спадкодавцем та позивачем цього спору підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 (а.с.6, 50 на звороті), Витягом про народження виданим на ім'я ОСОБА_4 (а.с.51).
Відповідно до довідки №401 від 19.04.2023 до складу сім'ї покійної ОСОБА_5 , входив син ОСОБА_4 (а.с.10).
Згідно довідки №402 від 19.04.2023 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , була зареєстрована та проживала ОСОБА_5 , інші особи відсутні (а.с.11).
Із матеріалів спадкової справи №30/2023 встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було видано нотаріальні акти на майно у вигляді часток на земельну ділянку відповідно на частку (на ім'я позивача ОСОБА_1 ) та на частки (на ім'я відповідача ОСОБА_2 ) у спадковому майні ОСОБА_5 , спадкоємцем майна якої був її син ОСОБА_4 .
Зібрані у справі докази свідчать про те, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли його діти, які є сторонами цього спору відповідно у частках та , інші спадкоємці відмовились від прийняття спадщини та не прийняли.
Як слідує зі змісту постанови виданої приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області від 21.05.2024, позивачеві було відмовлено у видачі на його ім'я нотаріального акту на 1/4 частку зазначеного вище житлового будинку, який повністю належав покійній ОСОБА_5 , що розташований по АДРЕСА_1 , оскільки заявником не надано правовстановлюючого документу на вказаний об'єкт нерухомості.
Пунктом 1, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
Оскільки спадщина відкрилась після 2004 року, отож правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, зокрема ст.ст. 1216, 1218, 1224, 1268, 1270, 1276 ЦК України.
Зібрані у справі докази підтверджують, що позивач спадщину прийняв в установленому законом порядку та строки, відтак вона йому належить з часу відкриття, утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку він позбавлений можливості, у зв'язку із відмовою нотаріуса в оформленні спадщини.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Із матеріалів інвентаризаційної справи №122 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , оригінал якої був предметом дослідження судом встановлено, що згідно довідки виданої Турбівською селищною радою за №674 від 26.09.2023 на підставі записів погосподарських книг №1 за 2016-2020 роки по особовому рахунку НОМЕР_3 власником об'єкта нерухомості значиться ОСОБА_5 .
Згідно довідки виданої Турбівською селищною радою за №618 (а.с.12), встановлено, що ОСОБА_2 була власником житлового будинку, по АДРЕСА_1 , 1965 року забудови.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.60 на звороті 61) відомості про власника об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 , - відсутні.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").
Встановлені обставини свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя набула у власність в установленому законом порядку житловий будинок, який є предметом спору, позивач, у порядку ст.1276 ЦК України, скористався своїм правом на прийняття належної йому частки спадщини, що відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 так і не оформивши своїх спадкових прав, отож вказаний об'єкт нерухомості належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини у відповідних частках визначених нотаріусом, утім в нотаріальному порядку позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права на належну йому частку з незалежних від нього причин, що зазначені вище.
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
З огляду на викладене суд дійшов до переконання, що обставини, які викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, отож порушені права позивача підлягають захисту судом.
Крім цього, відповідач надав суду заяву про визнання позову.
У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі").
Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.
Керуючись ст. 12, 13 259, 263, 265, 269 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами (загальною площею - 57.8 кв.м, житловою 19.4 кв.м.), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Учасники цивільного процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 );
Законний представник відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 )
Суддя Світлана ШПОРТУН