Справа № 136/2284/25
провадження № 2/136/887/25
26 лютого 2026 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участі секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі зі ОСОБА_2 з 14 жовтня 2012 року, який було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис за № 2500. Зважаючи на те, що спільне життя не склалось та враховуючи різні погляди на сімейне життя, подружні відносини позивачки з відповідачем були припинені. На сьогоднішній день, у Липовецькому районному суді Вінницької області перебуває цивільна справа №136/545/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Проживаючи разом, як одна сім'я, подружжя набуло у власність спільне майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок з прибудовою, загальною площею 93,3 кв.м, житловою площею 48,2 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, та земельну ділянку, кадастровий номер: 0522255500:01:004:2136, площею 0,1419 га. Дане нерухоме майно перебуває у власності відповідача - ОСОБА_2 . Оскільки, майно - житловий будинок та земельна ділянка, були придбані позивачем та відповідачем в період шлюбу, воно належить їм, як колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності. Згідно висновку, ринкова вартість домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , що складається із земельної ділянки площею 0,1419 га (кадастровий номер 0522255500:01:004:2136), та житлового будинку з прибудовою, загальною площею 93,3 кв.м, житловою площею 48,2 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, зареєстрованого за гр. ОСОБА_2 , становить 635 270,00 гривень. Враховуючи, що спірне нерухоме майно коштує - 635 270,00 грн., 1/2 від вартості такого майна буде становити 317 635,00 грн. Позивач просить суд поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з прибудовою № 6, загальною площею 93,3 кв.м, житловою площею 48,2 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, по АДРЕСА_1 та 1/2 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером 0522255500:01:004:2136, площею 0,1419 га; залишити за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з прибудовою № 6, загальною площею 93,3 кв.м, житловою площею 48,2 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, по АДРЕСА_1 та 1/2 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером 0522255500:01:004:2136, площею 0,1419 га. Також просила суд стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав. 16.01.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити. Разом із тим, позивач не погоджується із розміром судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000, ввжаючи їх надмірно завищеними.
У судове засідання сторони не з'явились. 25.02.2026 на адресу суду надійшла заява від представника позивача адвоката Грабіка М.С. з проханням про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки. Позовні вимоги просив задовольнити. При вирішенні долі судових витрат, покладався на розсуд суду.
Суд вважає, що, враховуючи визнання позову відповідачем за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.
Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.
14.10.2012 сторони спору зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 2500, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
Представник позивача у позові зазначає, що про те, що спільне життя у сторін спору не склалось та враховуючи різні погляди на сімейне життя, подружні відносини позивачки з відповідачем були припинені. На день подачі позову до суду у Липовецькому районному суді Вінницької області перебувала цивільна справа №136/545/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05.12.2025 шлюб між сторонами було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 05.01.2026.
Проживаючи разом, як одна сім'я, подружжя набуло у власність спільне майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок з прибудовою, загальною площею 93,3 кв.м, житловою площею 48,2 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, та земельну ділянку, кадастровий номер: 0522255500:01:004:2136, площею 0,1419 га. Дане нерухоме майно перебуває у власності відповідача - ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177690894 від 15.08.2019 (а.с. 5). Майно, а саме житловий будинок та земельна ділянка, були придбані позивачем та відповідачем в період шлюбу, воно належить їм, як колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності.
Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (а.с. 6-7), ринкова вартість домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , що складається із земельної ділянки площею 0,1419 га (кадастровий номер 0522255500:01:004:2136), призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та житлового будинку з прибудовою (літ. А та верандою), загальною площею 93,3 кв.м., житловою площею 48,2 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами (гараж літ. Б1, сарай літ. Б, сарай літ. Б, погріб з шиєю літ. п/б), огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, криниця №4 та №5, зареєстрованого за гр. ОСОБА_2 , станом на дату оцінки 24 листопада 2025 року, без врахування податку на додану вартість, становить 635 270 грн.
З Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.11.2025 (а.с. 8) слідує, що суб'єктом права власності на земельну ділянку площею 0,1419 га (кадастровий номер 0522255500:01:004:2136), призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) є відповідач по даній справі ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права - 04.12.2020, номер запису про право - 39593400, орган, що здійсним державні реєстрацію права - Староприлуцька сільська рада Липовецького району.
Представник позивача вказав, що спірне нерухоме майно коштує - 635 270,00 грн., 1/2 від вартості такого майна буде становити 317 635,00 грн. Позивач просить суд поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером 0522255500:01:004:2136, площею 0,1419 га; залишити за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером 0522255500:01:004:2136, площею 0,1419 га.
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оскільки, майно - житловий будинок та земельна ділянка, були придбані позивачем та відповідачем в період шлюбу, а саме 15.08.2019 та 04.12.2020 відповідно, воно належить їм, як колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до змісту частин 1, 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч. 2, З ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Як визначено в ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.
Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Спірне нерухоме майно було придбано позивачем та відповідачем під час шлюбу, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно зі ст.70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналізуючи наведені вище норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі та є об'єктом права спільної сумісної власності цього подружжя у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 (надалі - Постанова), сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Що стосується судових витрат, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд, вирішуючи питання судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При подачі позову до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 3176,35 грн.
Тому відповідно до вимог ст. 142 ЦПК України, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого нею судового збору, в розмірі 1588,17 грн. за позовну вимогу до ОСОБА_2 який визнав позов.
Інша частина судового збору в сумі 1588,17 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн., суд враховує наступне.
На підтвердження таких витрат позивачем долучено копії: договору про надання правничої допомоги від 14.11.2025 (а.с. 9); квитанції №40-п/25 від 14.11.2025 (а.с.10).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, тобто ціну позову, а також складність справи та її значення для сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін, а саме в розмірі 10 000 грн.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:
- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з прибудовою, загальною площею 93,3 кв.м, житловою площею 48,2 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером 0522255500:01:004:2136, площею 0,1419 га;
- визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з прибудовою, загальною площею 93,3 кв.м, житловою площею 48,2 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером 0522255500:01:004:2136, площею 0,1419 га.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 1588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 17 коп. відповідно до платіжної інструкції №1.417596271.1 від 25.11.2025.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 17 копійок та 10000 (десять тисяч) грн 00 коп витрат на правничу допомогу. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Д. Іванець