Провадження № 33/803/817/26 Справа № 175/17923/25 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
05 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Кузьміна Є.О., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий,
визнано винним та накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років. Стягнуто судовий збір, -
постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 вересня 2025 року, приблизно о 00 годині 19 хвилин, біля будинку № 2 по б-у Краматорському в м. Краматорську Донецької області повторно протягом року керував автомобілем «ИЖ 2717», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1. а ПДР України.
На зазначену постанову захисник адвокат Кузьмін Є.О., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що 08.12.2025 р. захисником подано клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення зі справою. Лише 20.01.2026 р. ОСОБА_1 надійшло повідомлення в “Дію» про прийняте судом рішення.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник участі не приймали, а тому на підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину пропуску незначного строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року.
В апеляційній скарзі захисник адвокат Кузьмін Є.О. просить постанову суду скасувати, провадження закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід до розгляду зазначеної справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, внаслідок чого було винесено незаконне рішення.
Зауважує, що в матеріалах справи немає жодних доказів того, що ОСОБА_1 перед зупинкою транспортного засобу порушував будь який пункт ПДР України.
Стверджує, що керування автомобілем будучи позбавленим права керування транспортним засобом не підтверджується матеріалами справи.
Вказує, що з наданого відеозапису встановлено, що права ОСОБА_1 , передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, під час складення протоколу службовою особою роз'яснено не було, як і не було повідомлено водію про причину зупинки його транспортного засобу.
Наголошує, що спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 без чіткого роз'яснення прав та обов'язків, а також наслідків у разі вчинення особою тих чи інших дій, є неприпустимим, оскільки породжує в особи сумніви та двозначність щодо розуміння обставин, які склалися. Такі дії працівників поліції з ініціювання провадження призвели до несправедливості провадження в цілому.
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кузьмін Є.О. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином, завчасно повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кузьміна Є.О. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 268 КУпАП регламентовано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Всупереч зазначеним вимогам закону справа стосовно ОСОБА_1 розглянута без участі особи, без даних про належне його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а також за наявності клопотання про відкладення судового розгляду.
Так, матеріали справи містять повістку, сформовану 11.11.2025 року на ім'я ОСОБА_1 , на 09.12.2025 року, однак жодних даних про отримання останнім повістки засобами поштового зв'язку або смс-повідомлення матеріали справи не містять.
Крім того, захисником адвокатом Кузьміним Є.О. до апеляційної скарги додано докази з підсистеми «Електронний суд» про направлення ним клопотання про відкладення судового засідання від 08.12.2025 року. Однак вказане клопотання судом першої інстанції проігноровано та взагалі не приєднано до матеріалів справи.
Отже, під час апеляційного перегляду встановлено, що проведення судового розгляду за відсутності даних про належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та за наявності клопотання захисника про відкладення судового засідання порушило право на захист ОСОБА_1 , що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 294 КУпАП в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Апеляційним судом встановлено, що як на доведеність вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення додано рапорт, інформацію адмінпрактики, екзаменаційну картку водія, відеозапис.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частина 5 ст. 126 КУпАП, яка регламентує, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Апеляційний суд зауважує, що частина 5 ст. 126 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведена диспозиція відсилає до закону, що регулює певні види діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом, зокрема правил ПДР України.
Уповноваженими особами зазначено порушення ОСОБА_1 п. 2.1 а ПДР України.
Так, пунктом п. 2.1 а Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Тобто в даному випадку доведенню підлягає факт керування транспортним засобом, факт повторності притягнення водія за ч. ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.
Разом із цим апеляційний суд зауважує, що норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов'язкової відеофіксації керування особою транспортним засобом; такий факт може бути підтверджений сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи.
Однак на відеозаписі, який доданий працівниками поліції, містяться дані про рух автомобіля «ИЖ 2717», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , проте відсутні відомості, які прямо або опосередковано вказують на керування зазначеним автомобілем саме ОСОБА_1 . На відеозаписі зафіксовано факт словесних суперечок, з яких жодним чином не можна зробити висновок про керування останнім транспортним засобом «ИЖ 2717», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Поряд із цим, матеріали справи не містять інших письмових відомостей, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, про що також зазначає захисник в апеляційній скарзі.
В матеріалах справи відсутні письмові пояснення свідків, або самого ОСОБА_1 , не зафіксовано, як найменше перебування водія в автомобілі або будь-які інші докази, які б вказували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто є суб'єктом даного адміністративного правопорушення.
При цьому рапорт поліцейського не є самостійним та однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки є суб'єктивною думкою зацікавленої особи. Складання рапорту не звільняє поліцію від обов'язку надати інші докази, однак у даному випадку письмові матеріали справи та відеозапис поліцейських не містять даних, які б давали підстави поза розумним сумнівом стверджувати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 17 вересня 2025 року приблизно о 00 годині 19 хвилин.
У даному випадку керування особою транспортним засобом є обов'язковою, поміж інших, ознакою інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Отже, апеляційний суд наголошує, що у справі відсутні достатні докази, які б давали підстави поза розумним сумнівом стверджувати про факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 як особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, оскільки сам факт керування транспортним засобом, який би передував зупинці поліцейськими та виявленню відсутності документів на право керування транспортним засобом, жодним чином не доведений.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими та чітко сформульованими, тобто такими, що не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутності складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, задля твердження про порушення особою п. 2.1 а ПДР України.
Відсутність у справі доказів факту керування транспортним засобом особою - виключає можливість притягнення її до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки не містить необхідних для цього складових - доведення факту керування транспортним засобом.
Враховуючи, що саме факт керування транспортним засобом є обов'язковою складовою об'єктивної сторони вказаного правопорушення, яка не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу.
За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
клопотання захисника адвоката Кузьміна Є.О., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника адвоката Кузьміна Є.О., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнанного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА