СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1514/26
ун. № 759/4381/26
03 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025230000000478 від 01.04.2025 про зміну запобіжного заходу стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Одеса, громадянка України, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
підозрюваної за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.01.2026, на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання обґрунтовує тим, що в кримінальному провадженні 10.10.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. З моменту обрання запобіжного заходу з нею не проведено жодної слідчої дії, в тому числі допиту, внаслідок чого відпала потреба в застосуванні саме цього запобіжного заходу. Підозра є необґрунтованою, крім того на даний час відсутні всі визначені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики. З урахуванням особи підозрюваної (має 2 неповнолітніх дітей) та її стану здоров'я достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, на думку захисника, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні підозрювана та його захисник клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки з моменту обрання запобіжного заходу нових обставин, на які посилається сторона захисту, не виникло. Ухвали слідчих суддів Святошинського районного суду м. Києва, яким ОСОБА_4 обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, переглядалися апеляційним судом за скаргою сторони захисту та залишені без змін. ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що підтверджується матеріалами НСРД, оглядом її мобільного телефону, де зафіксовано спілкування підозрюваної та її чоловіка та іншими матеріалами. Непроведення з підозрюваною слідчих дій з моменту обрання запобіжного заходу не є підставою для зміни чи скасування запобіжного заходу, оскільки у цей період проводяться інші слідчі та процесуальні дії. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без застави є єдино можливим на даній стадії для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та запобігання встановлених у даному кримінальному провадженні ризиків, які не зменшились та продовжують існувати.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Положеннями ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Тобто із вказаних норм випливає, що зміна запобіжного заходу щодо підозрюваного допускається за наявності на те підстав для його заміни, а саме: наявності нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні ГСУ НП України перебуває кримінальне провадження №12025230000000478 від 01.04.2025, у якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.10.2025 застосовано до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який продовжено ухвалою від 06.01.2026.
При вирішенні питання про необхідність зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, враховуючи положення ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Стороною захисту не надано в судовому засіданні аргументів та доказів, які би ставили під розумний сумнів обґрунтованість підозри на даній стадії досудового розслідування.
При цьому, оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено наявність обставин, які свідчать про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.01.2026, не зменшились та продовжують існувати.
Крім того, слідчим суддею враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я підозрюваної, щодо якої на цей час відсутні дані щодо її неможливості перебування в умовах слідчого ізолятору.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Стороною захисту не надано даних про наявність обставин для зміни запобіжного заходу на більш м'який для запобігання встановленим у даному кримінальному провадженні ризикам.
Відтак наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_4 є «обґрунтованою» та «розумною», встановлені ризики є реальними, а їх запобігання є неможливим шляхом зміни на більш м'який запобіжний захід, тоді як для зміни запобіжного заходу нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, не було наведено.
При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що, з огляду на положення ст. 22 КПК України, тягар доказування факту настання нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, під час розгляду клопотання, поданого в порядку ст. 201 КПК України, лежить на стороні, яка звернулась з таким клопотанням (у даному випадку - на стороні захисту).
Отже, стороною захисту не надано достатніх даних про наявність обставин, які могли б вплинути на зміну запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 , а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 201, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 05 березня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1