Справа № 461/8046/25
Провадження № 1-кп/461/266/26
Іменем України
09.03.2026 року. м. Львів
Галицький районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого: ОСОБА_8 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду в м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025141360000678 від 25.03.2025 року про обвинувачення ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27- ч.5 ст. 190 КК України КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України КК України, -
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025141360000678 від 25.03.2025 року про обвинувачення ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27- ч.5 ст. 190 КК України КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Подане клопотання мотивує тим, що є достатні підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, те, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Відтак, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України частково перестали існувати, просила суд, враховуючи майновий стан ОСОБА_8 та його родини, зменшити раніше визначений розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши інші матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Норма ст.315 КПК України безпосередньо не вказує на право суду продовжувати дію запобіжного заходу, однак, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо обрання запобіжного заходу відбувається у порядку , передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відтак, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Пунктом 24 ст.3 КПК України визначено, що судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за ново виявленими або виключними обставинами.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм убачається, що суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження, яке включає в себе і підготовче провадження, не було завершене до спливу двомісячного строку.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи тримання під вартою (статті 131, 176, 1981, 183).
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
До заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до частини другої статті 131 Кодексу, посеред іншого, належать запобіжні заходи, якими згідно ст.176 Кодексу є особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, який полягає у примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи .
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Суд, розглянувши доводи сторін кримінального провадження, продовжує строк тримання обвинуваченому ОСОБА_8 під вартою, при цьому виходить із наступного.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до загальних положень про запобіжні заходи, такі обираються виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.7 ст.42 та іншими нормами КПК України.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.09.202 року ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, із визначенням розміру застави у сум 08 400,00 грн., строком до 15.10.2025 року.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.01.2026 року продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, із визначенням розміру застави у сумі 665 600,00 гривень, строком до 28.03.2026 року.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.
Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведене існування ризиків, що у разі перебування ОСОБА_8 поза межами місця попереднього ув'язнення, можливе перешкоджання встановленню істини у справі з його боку, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.
Положення ст.199 КПК України, передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд погоджується із позицією сторони обвинувачення, що ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існувати і на момент розгляду даного клопотання.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу 14 липня 2023 року вже було вирішено питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого, тому на даному етапі судового провадження суд не перевіряє ці обставини.
Відповідно до ст.148 КПК України, запобіжні заходи вибираються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам уникнути від дізнання, досудового слідства та суду, перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи ОСОБА_8 не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.
Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, виключають можливість перешкоджання інтересам правосуддя і ухиленню від суду.
Таким чином, підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, а тому наявна необхідність у задоволені клопотання прокурора та продовженні такого запобіжного заходу із зазначенням визначеного строку.
Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд, частково погоджується із позицією сторони захисту, тому для забезпечення в подальшому належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за необхідне залишити йому запобіжний захід у тримання під вартою, із визначення застави у зменшеній сумі.
На переконання суду, забезпечити дієвість кримінального провадження здатна застава у розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 432 640,00 гривень 00 копійок. Такий розмір, є цілком помірним для обвинуваченого, та перспектива втрати грошового забезпечення у випадку порушення обвинуваченим встановлених судом інших обов'язків, які покладені на нього судом, послужить достатнім фактором, який виключає бажання переховуватися від правосуддя або іншим чином порушувати процесуальну поведінку, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПКУкраїни, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Керуючись ст.ст.199, 331, 369, 371-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задоволити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 07 травня 2026 року.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обов'язків обвинуваченим ОСОБА_8 , у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 432 640,00 гривень.
Строк дії ухвали становить 60 діб, тобто до 07 травня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду.
Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися з межі Львівської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2026 року.
Головуючий суддя ОСОБА_12